Ухвала КЦС ВС № 216/1663/22

У Х В А Л А 30 січня 2024 року м. Київ справа № 216/1663/22 провадження № 61-1188ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» - адвоката Голосної Аліни Володимирівни на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого року Дніпропетровської області від 30 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, стягнення страхового відшкодування, пені, збитків та ВСТАНОВИВ: У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТзДВ «СК «Альфа-Гарант») про відшкодування шкоди, стягнення страхового відшкодування, пені, збитків. Вказувала, що 06 червня 2021 року о 00-10 год. на проїзній частині вул. Світлогірської з боку вул. Волгоградської в напрямку вул. Дишинського в Саксаганському районі м. Кривого Рогу рухався автомобіль марки «Daewoo Nexia», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та в районі електроопори № 196 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який в результаті наїзду отримав тілесні ушкодження, був доставлений до Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. 06 червня 2021 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041230000538 за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля марки «Daewoo Nexia», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» відповідно до полісу № АР492416. 16 липня 2021 року вона направила на адресу ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» заяву про виплату страхового відшкодування у вигляді моральної шкоди у розмірі 72 000,00 грн та шкоди у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 216 000,00 грн. 02 серпня 2021 року на адресу ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» направлено заяву про відшкодування понесених нею 20 915,00 грн витрат на поховання загиблого від дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 12 жовтня 2021 року на адресу ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» нею направлено пояснення щодо проведення виплати страхового відшкодування. Листами від 05 серпня та 26 листопада 2021 року ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» з посиланням на пункт 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомило про відсутність правових підстав для виплати їй страхового відшкодування з огляду на відсутність рішення у кримінальній справі за фактом дорожньо-транспортної пригоди. 23 лютого 2022 року на адресу ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» нею направлено заяву із долученням документів, а 12 квітня 2022 року направлено письмові пояснення з проханням здійснити виплату страхового відшкодування за наданими позивачем документами. У зв'язку з невиплатою страхового відшкодування, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, шляхом збільшення їх розміру від 10 листопада 2022 року, просила стягнути з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на її користь: - страхове відшкодування у вигляді: 72 000,00 грн моральної шкоди, 216 000,00 грн шкоди у зв`язку з втратою годувальника, 20 915,00 грн витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника, а всього відповідно до передбаченого ліміту страхового відшкодування - 260 000,00 грн; - пеню у розмірі 88 456,99 грн, 3 % річних у розмірі 8 376,99 грн, інфляційні втрати у розмірі 64 029,88 грн, а загалом - 160 863,86 грн, розрахованих за період з 15 жовтня 2021 року по 10 листопада 2022 року; - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн; - у разі ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, допустити його до негайного виконання. 30 червня 2023 року рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позовні вимоги ОСОБА_1 до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, стягнення страхового відшкодування, пені та збитків в порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності у розмірі 260 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 21 липня 2023 року додатковим рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області стягнуто з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, стягнуто з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» в дохід держави 2 600,00 грн судового збору. 20 грудня 2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2023 року в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, скасувано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 26 000,00 грн, 3 % річних у розмірі 8 376,99 грн, інфляційні втрати у розмірі 64 029,88 грн, а разом - 98 406,87 грн. В іншій частині рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2023 року залишено без змін. Додаткове рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2023 року залишено без змін. Вирішено питання про стягнення судового збору. 18 січня 2024 року представник ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» - Голосна А. В. засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого року Дніпропетровської області від 30 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 23 січня 2024 року заявниця через систему «Електронний Суд» надіслала доповнення до касаційної скарги. Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. 22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним). Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною. Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково. У справі предметом позову є вимоги про відшкодування шкоди, стягнення страхового відшкодування, пені та збитків у загальному розмірі 420 863,86 грн. Необхідність розгляду справи в касаційному суді заявниця мотивувала тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у сфері відносин страхування. Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. При цьому заявниця навела лише загальні фрази про систематичне порушення судами права на справедливий судовий розгляд, помилкове тлумачення і застосування норм матеріального та процесуального права, необхідності подолання прогалин і колізій у нормах права, неодноразове порушення принципу пропорційності та систематичного ухвалення неправосудних рішень. При цьому жодних прикладів такого при розгляді справ про стягнення страхового відшкодування не навела. Наведені заявницею обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так як судова практика щодо розгляду справ за подібних правовідносин є сталою, а посилання в касаційній скарзі на судові рішення Верховного Суду не свідчать про неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що б вказувало на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Не вказують доводи касаційної скарги й на суспільний інтерес у вирішенні спору, з огляду на відсутність необхідності у формуванні чи суперечливості у практиці застосування пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», частин першої, третьої статті 1200 ЦК України, а стосуються питання прийняття, дослідження та оцінки доказів судами попередніх інстанцій. Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, мають бути переглянуте в касаційному порядку. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). Представник ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» - адвокат Голосна А. В. подала касаційну скаргу на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» - адвоката Голосної Аліни Володимирівни на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого року Дніпропетровської області від 30 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди, стягнення страхового відшкодування, пені, збитків. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік Є. В. Петров В. В. Пророк