Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2856/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/2856/23 пров. № А/857/16940/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року (головуючий суддя: Чуприна О.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду, - встановив: ОСОБА_1 , 19.05.2023 звернувся до суду з позовом, в якому, просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дій воєнного стану» від 28.02.2022 за № 168, у розмірі 30 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за липень 2022 року; - зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі 30 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за липень 2022 року; - визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постаново № 168, у розмірі 70 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за липень 2022 року; - зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі 70 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за липень 2022 року. Обґрунтовує позов тим, що у зв`язку з безпосередньою участю в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як вважає позивач, він набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень, відповідно до пункту 1 Постанови № 168, за період з 21.04.2022 по 05.04.2023. Водночас, відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2022 за № 200 прийнято рішення вважати позивача таким, що з 10.07.2022 по 18.07.2022 своєчасно не повернувся до місця служби з лікувального закладу в умовах воєнного стану без поважних причин, а тому на підставі пункту 9.4. Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 позивача не було включено до наказу про виплату додаткової винагороди за липень 2022 року. Вважає, що оскільки протягом липня 2022 року був військовослужбовцем Збройних Сил України та проходив військову службу у період дії воєнного стану, приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у східній частині Донецького оперативного району, а тому має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі 100 000 грн. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таким, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві. Відповідач, 06.11.2023, подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що солдат ОСОБА_1 у період спірних правовідносин перебував на військовій службі за мобілізацією на посаді командир 2 розвідувального відділення розвідувального взводу Військової частини НОМЕР_1 . За наслідками реалізації наказу військової частини № 137 від 18.07.2022 проведено службове розслідування за фактом своєчасного нез`явлення до місця служби з лікарняного закладу без поважних причин командира 2 розвідувального відділення розвідувального взводу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 . У ході такого розслідування позивач 18.07.2022 надав пояснення, в якому вказав, що 30.06.2022 у зв`язку із погіршанням стану здоров`я звернувся за медичною допомогою до поліклініки 1121 з денним стаціонаром, де в результаті проходив амбулаторне лікування з 30.06.2022 по 09.07.2022, підтвердженням чого є відповідні медичні документи (виписка № 1246 від 30.06.2022 і виписка № 1316 від 05.07.2022). Після завершення амбулаторного лікування у зазначеному медичному закладі позивач деякий час перебував вдома, вирішуючи сімейні питання, після чого вирушив до міста Дніпро з метою повернення до Військової частини НОМЕР_1 . До Військової частини у місті Добропілля повернувся 18.07.2022 у другій половині дня, про що склав відповідний рапорт. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2022 за № 200 прийнято рішення (а. с. 93-94): - вважати командира 2 розвідувального відділення розвідувального взводу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 таким, що з 10.07.2022 по 18.07.2022 своєчасно не повернувся до місця служби з лікувального закладу в умовах воєнного стану без поважних причин (пункт 2); - на підставі пункту 9.4. Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 не включати командира 2 розвідувального відділення розвідувального взводу Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 до наказу про виплату додаткової винагороди за липень 2022 року (пункт 3) - оголошено командиру 2 розвідувального відділення розвідувального взводу Військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_3 догану (пункт 6). Згідно пункту 13 додатку № 4 до наказу відповідача від 01.08.2022 за № 180 солдату ОСОБА_3 не виплачено додаткову винагороду військовослужбовця, як такому, що самовільно залишив військову частину (а. с. 63-64). На час розгляду справи та вирішення спору по суті позивач не надав докази скасування, зміни чи оскарження коментованих наказів відповідача від 01.08.2022 за № 180 і від 12.08.2022 за №

200. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, з`ясовані обставини не вбачав в діях Військової частини НОМЕР_1 порушень при нарахуванні і виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень 2022 року, а також не встановив, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. У Рішенні від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022 Конституційний Суд України вказав, що «частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки" (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що «з урахуванням вимог частини п`ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України)». Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон 2011-ХІІ), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до статті 1 Закон 2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Згідно із статтею 9 частинами 1-4 Закону України № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України. Пунктом 6 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168 (далі - Постанова № 168). Пунктом 1 цієї постанови, (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла). Відповідно до п. 2-1 Постанова № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Системний аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що керівниками відповідних міністерств та державних органів визначаються порядок і умови виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць в розрахунку пропорційно часу участі військовослужбовців у бойових діях або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби). Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23.06.2022 № 912/з/29, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022. Абзацами 3, 4 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Згідно з пунктом 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток № 1 або додаток № 2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення. Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. У цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення). Аналіз наведених вище норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підставою для виплати спірної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком № 1 Окремого доручення. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що підпунктом 9.4. пункту 9 Окремого доручення, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 гривень або 30 000,00 гривень не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2022 за № 200 (а. с. 93-94): - вважати командира 2 розвідувального відділення розвідувального взводу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 таким, що з 10.07.2022 по 18.07.2022 своєчасно не повернувся до місця служби з лікувального закладу в умовах воєнного стану без поважних причин (пункт 2); - на підставі пункту 9.4. Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 не включати командира 2 розвідувального відділення розвідувального взводу Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 до наказу про виплату додаткової винагороди за липень 2022 року (пункт 3); - на підставі п. 5 розділу XVI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ та деяким іншим особам» затвердженого наказом МОУ № 260 від 07.06.2018, не виплачувати командиру 2 розвідувального відділення розвідувального взводу ВЧ НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 премію за липень 2022 року (пункт 4); - на підставі п. 15 розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам» затвердженого наказом МОУ № 260 від 07.06.2018, не виплачувати командиру 2 розвідувального відділення розвідувального взводу ВЧ НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 грошове забезпечення з 10.07.2022 по 18.07.2022 (пункт 5); - направити до ТУ ДБР у м. Краматорську повідомлення про злочин для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (пункт 6); - оголошено командиру 2 розвідувального відділення розвідувального взводу Військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_3 догану (пункт 7). Суд апеляційної інстанції зазначає, що ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів того, що цей наказ скасований не подано. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач своєчасно не повернувся до місця служби без поважних причин (самовільно залишив військову частину, місце служби), що підтверджено наказом Військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2022 за результатом проведеного службового розслідування, а тому відповідач правомірно, згідно п.п. 9.4. п. 9 Окремого доручення, позбавив його додаткової винагороди за липень 2022 року у розмірі 100000 грн, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою №

168. Щодо покликання позивача, що Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, так як таке не було зареєстрованим, не пройшло правову експертизу та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними. Оскільки, можливість, на період дії воєнного стану, встановлення виплат грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу за окремим рішенням Міністра оборони України прямо передбачена пунктом 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 за № 745/32197. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не має права на виплату додаткової винагороди, яка передбачена Постановою № 168 в розмірі 100 000 грн за липень 2022 року, а відповідач при нарахуванні і виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень 2022 року, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі № 300/2856/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар