Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4485/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2024 року справа №200/4485/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Блохіна А.А. , Геращенка І.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 р. у справі № 200/4485/22 (головуючий І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач, ГУПФУ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення перерахунку та виплати перерахованої пенсії по інвалідності з 01 січня 2018 року у розмірі 100% суми підвищення пенсії; зобов`язати здійснити перерахунок і виплату пенсії по інвалідності з 01 січня 2018 року у розмірі 100% суми підвищення пенсії. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2023року закрито провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення перерахунку та виплати перерахованої пенсії по інвалідності з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року на підставі Закону № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року в справі № 200/2802/20-а; зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії по інвалідності з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року на підставі Закону № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року в справі № 200/2802/20-а. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2023року в іншій частині позовних вимог відмовлено. Позивач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 200/4485/22, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 р. у справі № 200/4485/22 скасовано; прийнято нове судове рішення; позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в здійсненні ОСОБА_1 виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно, з 04.09.2019 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб № 103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум; зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно, з 04.09.2019 по 31.12.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року застосовано судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 200/4485/22 шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про повне виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 200/4485/22 у місячний строк з дня отримання копії цієї ухвали. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, звернулося до Донецького окружного адміністративного суду зі звітом про виконання судового рішення у справі № 200/4485/22. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання судового рішення. Позивач, не погодившись з ухвалою суду від 03 липня 2023 року, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та прийняття звіту Головного управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023року в справі 200/4485/22 та відмовити у його прийнятті, зобов`язавши Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області протягом 30 днів з дня отримання копії даної ухвали подати до суду звіт про виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023року в справі №200/4485/22, з урахуванням висновків, викладених в постанові суду, попередити керівника Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що задовольняючи заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд апеляційної інстанції послався на те, що з матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення позивача з клопотанням про встановлення судового контролю за судовим рішенням та розгляду заяви, рішення суду не було виконано. Зазначене підтверджується поясненнями позивача наведеними в заяві. Відповідачем пояснення або заперечення не надавались суду. З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, суд дійшов до висновку щодо не підтвердження виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки на момент розгляду судами першої та апеляційної інстанцій виплати суми пенсії здійснено не було, а тому суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням рішення суду першої інстанції - шляхом зобов`язання подати до суду першої інстанції звіт про його повне виконання у місячний строк з дня отримання копії цієї ухвали, що обумовлює задоволення заяви позивача в цій частині. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулося до суду зі звітом про виконання судового рішення зазначивши, що розмір пенсії позивача з 01 січня 2016 року встановлено на рівні 100% від підвищення. Загальний розмір пенсії з урахуванням доплат і підвищень становить 5798,84 грн. Вказана сума нараховувалась та виплачувалась з 01 січня 2018 у розмірі 100% від підвищення. Виплата пенсії позивачу за період з 01 січня 2018 по 04 березня 2019 включно, з 04 вересня 2019 по 31 грудня 2019 проводилась в повному розмірі, без урахування розстрочки. 30.09.2023 від позивача до суду надійшло клопотання про визнання звіту Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.09.2023 таким, що не підтверджує виконання в повному обсязі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023року в справі №200/4485/22. Суд при винесенні ухвали надав перевагу доводам відповідача викладеним у звіті та не дослідив доводи позивача, викладені в клопотанні від 30.09.2023р. Так скаржник зазначає, що оскільки рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 р. в справі №200/2802/20-а, яке набуло законної сили 23.09.2020року та яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії позивача, без обмеження максимального розміру, місце проживання починаючи з 01 січня 2016 року, на підставі довідки № 334лк від 29.09.2019 року, виданої Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Донецькій області, на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 січня 2018 року в справі № 219/9521/16-а, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад 2500 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням майор міліції 2000 грн., надбавка за вислугу років 35% - 1575 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 63% - 3827, 25 грн., премія 48,6% - 4812, 50 грн., всього 14 714, 75 грн,- з 01.01.2016 пенсія позивача обрахована не в розмірі 3669,79грн виходячи з 60% від суми грошового забезпечення 6116,31грн, як вказує відповідач у своєму відзиві, а в розмірі 8828,85грн (60% від суми грошового забезпечення 14 714, 75 грн). Відповідач не тільки не здійснив перерахунок і виплату перерахованої пенсії позивача на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023року за період з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно та з 04.09.2019 по 31.12.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб №103 від 21.02.2018. При цьому, в обґрунтування виконання постанови суду посилається, як на підставу своїх дій, на вимоги положення постанови КМУ №103, що вже було визнано неправомірним висновками вказаної постанови суду. Також, розрахунок нарахованої та фактично виплаченої пенсії позивача, який долучений відповідачем до звіту про виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023року-не відповідає реальним і фактичним обставинам справи , оскільки з 01.01.2016року перерахунок пенсії зроблений без урахування вимог рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 р. в справі №200/2802/20-а щодо розміру пенсії. Крім того вказані відповідачем в доданому розрахунку суми фактично виплаченої пенсії не співпадають з сумами пенсії виплаченими за вказаний в розрахунку період порівняно з довідкою про доходи № 1746 0677 0775 1749 , яка сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України станом на 30.09.2023. Отже, не можна вважати, що відповідач повністю виконав вимоги постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023року в справі №200/4485/22 Суд першої інстанції помилково посилається в оскаржуваній ухвалі, що не приймає посилань ОСОБА_1 на те, що з 01.01.2016 перерахунок пенсії зроблений без урахування вимог рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 в справі №200/2802/20-а щодо розміру пенсії, оскільки в даному випадку відповідачем подано звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/4485/23, який не стосується питання, яке розглядалось судом у справі №200/2802/20-а. Вказане не відповідає вимогам частини першої статті 138 КАС України, відповідно до яких суди повинні враховувати, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Суд першої інстанції приймаючи звіт виходив з того, що відповідачем надані докази виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі №200/4485/22 про, що свідчить розрахунок нарахованої та фактично виплаченої пенсії ОСОБА_1 за період з січня 2018 по червень 2023 у сумі 365136,86грн. Суд зазначив, що постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 200/4485/22 не містить стягнення сум у вигляді недоплаченої пенсії, а містить зобов`язання здійснити позивачу виплату перерахованої пенсії, що і було зроблено відповідачем на виконання постанови ПААС про, що свідчить розрахунок нарахованої та фактично виплаченої пенсії. Суд вважав, що якщо позивач не згодний з діями відповідача щодо обрахунку пенсії або її розміру, він має право звернутись до суду з відповідним позовом. Таким чином, до суду не надано жодних доказів того, що відповідач умисно не виконує рішення суду. За наслідками розгляду поданого відповідачем звіту та доданих до нього матеріалів, суд дійшов висновку про відсутність у суду підстав для встановлення нового строку подання звіту або накладення штрафу. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини). Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40). Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року). Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Норма статті 382 КАС України не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього. У випадку ухилення боржника - суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов`язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18. Суд зазначає, що стаття 382 КАС України регулює порядок застосування судового контролю таким чином, що процесуальна можливість зобов`язання подати звіт існує у суду тільки та виключно на стадії прийняття судового рішення, яким спір вирішується по суті заявлених позовних вимог, оскільки положення ч. 1 ст. 382 КАС України не встановлюють зазначеного обмеження. За змістом вказаної норми права обов`язок подати звіт про виконання судового рішення може встановити суд, який його ухвалив. Таке питання може бути вирішене судом одночасно з прийняттям рішення, так і після завершення розгляду справи. Верховний Суд у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17 також не погодився із висновком про те, що ст. 382 КАС України регулює порядок застосування судового контролю таким чином, що процесуальна можливість зобов`язання подати звіт існує у суду тільки та виключно на стадії прийняття судового рішення, яким спір вирішується по суті заявлених позовних вимог. Верховний Суд зазначив, що законодавець у вказаній нормі процесуального кодексу фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення. Відповідно до обставин справи визначених у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності, як інвалід 3 групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року у справі №200/2802/20-а: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії з 01 січня 2016 року на підставі довідки № 334лк від 29.09.2019 року, виданої Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Донецькій області та направленої до ГУ ПФУ в Донецькій області із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад 2500 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням майор міліції 2000 грн., надбавка за вислугу років 35% - 1575 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 63% - 3827, 25 грн., премія 48,6% - 4812, 50 грн., всього 14 714, 75 грн., для здійснення перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року, тобто, з дати виникнення права на перерахунок, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії, без обмеження максимального розміру, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 ) починаючи з 01 січня 2016 року, на підставі довідки № 334лк від 29.09.2019 року, виданої Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Донецькій області, на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 січня 2018 року в справі № 219/9521/16-а, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад 2500 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням майор міліції 2000 грн., надбавка за вислугу років 35% - 1575 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 63% - 3827, 25 грн., премія 48,6% - 4812, 50 грн., всього 14 714, 75 грн. Ухвалою суду від 21 лютого 2022 року змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 03.07.2020 у справі № 200/2802/20-а в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2016, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення: Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії за період з 01.01.2016 по 22.09.2020 у сумі 323 307 (триста двадцять три тисячі триста сім) грн 65 коп. На звернення позивача відповідачем надано відповідь, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2020 по справі № 200/2802/20-а виконано в повному обсязі. Нарахована сума доплати за результатами перерахунку згідно рішення з урахуванням виплачених сум склала 323307,65 грн. 26.07.2022 на звернення позивача відповідачем надано відповідь про те, що основний розмір пенсії після перерахунку станом на 01.01.2016 згідно довідки № 2260лк наданої від ліквідаційної комісії головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі довідка № 2260лк) складав 3669,79 грн. (6116,31 грн. х 60%). Загальний розмір пенсії після перерахунку згідно довідки № 2260лк станом на 01.01.2016 складав 5496,44 грн. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб визначено порядок здійснення виплати перерахованих пенсій, у тому числі заборгованості пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року: з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно окремою сумою виплачувалось 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період 01.01.2016 по 31.12.2017, щомісячно; з 01.01.2020 щомісячно окремою сумою виплачувалось 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 та місячним розміром підвищеної пенсії, щомісячно до повного розрахунку, а саме до 30.06.2021. Постановою № 103 регламентувалось підвищення основного розміру пенсії, тобто вищезазначені надбавки виплачувались в повному обсязі. 25.01.2023 позивачу на його звернення відповідачем повідомлено про те, що пунктом 3 постанови № 103 визначено порядок здійснення виплати перерахованих пенсій. Розмір доплати за результатом перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 складає 61526,80 грн. та виплачувався у такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно окремою сумою виплачено 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме 1281,81грн. щомісячно; з 01.01.2020 щомісячно окремою сумою виплачено 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме 2563,62 грн. щомісячно до закінчення розрахункового періоду, тобто до 30.06.2021. На даний час заборгованість згідно постанови №103 виплачена в повному обсязі. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в здійсненні ОСОБА_1 виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно, з 04.09.2019 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб № 103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум, зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно, з 04.09.2019 по 31.12.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум. Колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01 січня 2018 року на підставі Закону № 2262-ХІІ, без застосування положень Постанови КМУ №

103. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №580/3993/19. Отже, враховуючи вищезазначене, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2023року та заявлені позивачем вимоги, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на виплату пенсії, з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно та з 04.09.2019 по 31.12.2019 без поетапної виплати пенсій, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню. Відповідач у звіті зазначає, що Головним управлінням рішення суду виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та нормативно-правового поля, а саме. У відповідності до частини четвертої статті 63 Закону № 2262 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову КМУ №103. Пунктом 3 постанови КМУ № 103 встановлено: перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови КМУ №

988. Розмір пенсії позивача з 01 січня 2016 року встановлено на рівні 100% від підвищення, а саме: розмір грошового забезпечення 6116 гривень 31 копійка помножено на відсотковий розмір пенсії Позивача 60% (як особі з інвалідністю внаслідок ІІІ групи, пункт «а» статті 21 Закону №2262), а також підвищення як особі з інвалідністю (25%), доплати як інваліду війни та доплата на неповнолітню дитину: 6116,31 помножено 60% дорівнює 3669,79 (основний розмір пенсії 100% від підвищення) відображено в розпорядженні про перерахунок пенсії від 01 травня 2018 року (додаток 1). Загальний розмір пенсії з урахуванням доплат і підвищень становить 5798 гривень 84 копійки. Вказана сума нараховувалась та виплачувалась з 01 січня 2018 року у розмірі 100% від підвищення. Суд звертає увагу на те, При цьому, звертаємо увагу Шановного Суду, що пунктом 3 постанови КМУ №103 не були передбачені жодні обмеження (розстрочення) щодо виплати пенсії після проведення її перерахунку, тобто з 01 січня 2018 року. Таким чином, виплата пенсії позивачу за період з 01 січня 2018 року по 04 березня 2019 року включно, з 04 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року проводилась в повному розмірі, без урахування розстрочки. Сума перерахованих пенсій для виплати з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 року щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. Таким чином, пунктом 3 постанови КМУ №103, було передбачено виплату пенсії з урахуванням розстрочки виключно щодо сум перерахованих пенсій з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, а не з 01 січня 2018 року. Враховуючи положення постанови КМУ №103, а саме виплату щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року, Головним управлінням з 01 січня 2019 року розпочато виплату заборгованості з пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року. Впродовж 2019 року позивачу разом з основним розміром пенсії окремим платіжним дорученням здійснювалась виплата заборгованості з пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року у сумі 1281 гривня 81 копійка. Тобто, така виплата здійснювалась додатково до основного розміру пенсії, який в свою чергу, був визначений на рівні 100% від підвищення. Судом встановлено, що впродовж 2020 року та до червня 2021 року позивачу разом з основним розміром пенсії окремим платіжним дорученням здійснювалась виплата заборгованості з пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року у сумі 2563 гривні 62 копійки. Станом на липень 2021 року виплата заборгованості з пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року проведена в повному обсязі, заборгованість з пенсійних виплат, перерахованих на виконання постанови КМУ №103, за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2019 року відсутня. Таким чином, відповідач вважає, що пенсія позивачу, перерахована на виконання постанови КМУ №103, нарахована та виплачена у розмірі 100% від підвищення Зазначене свідчить, що попри висновки суду викладені у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року (за період з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно, з 04.09.2019 по 31.12.2019), що позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01 січня 2018 року на підставі Закону № 2262-ХІІ, без застосування положень Постанови КМУ № 103, без поетапної виплати пенсій, відповідачем пенсія перерахована на виконання постанови КМУ №103. Отже, з матеріалів справи вбачається, що станом на дату подання відповідачем звіту за судовим рішенням, та його розгляд, рішення суду не було виконано у повному обсязі. Зазначене підтверджується звітом поданим Головним управлінням пенсійного фонду. З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, суд дійшов до висновку щодо не підтвердження виконання рішення суду у повному обсязі. З пояснень відповідача вбачається, що для забезпечення виконання рішень суду визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті, та на даний час відсутнє фінансове забезпечення. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у пункті 54 Рішення Європейського суду з прав людини, справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява N 40450/04), звертав увагу, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції. В пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини зауважував, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Оскільки рішення суду не виконано в повному обсязі, суд вважає за необхідне встановити новий контроль за виконанням рішення суду першої інстанції - шляхом зобов`язання подати до суду першої інстанції звіт про його повне виконання у тримісячний строк з дня набрання цією постановою законної сили, що обумовлює задоволення апеляційної скарги в цій частині. Щодо вимог апеляційної скарги в частині попередження керівника Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду, суд зазначає, що вказане не передбачено положеннями ст. 382 КАС України. Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції є такою, що підлягає скасуванню та заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду першої інстанції підлягає задоволенню. Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 р. у справі № 200/4485/22 - задовольнити частково. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 р. у справі № 200/4485/22- скасувати. Відмовити в прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 200/4485/22. Встановити новий строк для подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області звіту про повне виконання рішення суду, а саме шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 200/4485/22 у тримісячний строк з дня набрання цією постановою законної сили. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений та підписаний колегією суддів 31 січня 2024 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді: А.А. Блохіна І.В. Геращенко