Постанова Львівський апеляційний суд № 444/3703/23

Справа № 444/3703/23 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й. Провадження № 33/811/1803/23 Доповідач: Белена А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді - Белени А.В., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 представника адвоката Малярчука О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Малярчука О.О. на постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 30 листопада 2023 року, в с т а н о в и в : Постановою судді Жовківського районного суду Львівської області від 30 листопада 2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Перемишляни Львівської області; проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої головним бухгалтером ФОП " ОСОБА_2 ", паспорт НОМЕР_1 виданий Жовківським РВ ГУМВС України у Львівській області 12.11.2009 року; реєстраційний номер картки платника податку НОМЕР_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та на підставі ст. 22 КпАП України звільнено її від адміністративної відповідальності та справу закрито за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням. ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2010 року народження, що полягало в тому, що її син 19.09.2023 року в період часу з 09 год. 30 хв. по 13 год. 15 хв. вчинив дрібні хуліганські дії на уроках математики, історії та хімії, а саме, в додатку "Bomber" вказував особисті телефони вчителів, після чого останнім надходили повідомлення та дзвінки на уроках у великій кількості. Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На постанову судді представник ОСОБА_1 адвокат Малярчук О.О. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 30 листопада 2023 року та закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Апелянт вважає, що оскаржувана постанова в частині визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є незаконною та необгрунтованою, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги грубі порушення закону, які були допущені інспектором поліції при складенні протоколу. Вважає, що вина ОСОБА_4 у вчинені хуліганських дій, як і обставини вчинення таких дій не доведена належним чином, а докази, які на думку суду першої інстанції підтверджують його вину є недостатніми та сумнівними, ґрунтуються на голослівних та суперечливих твердженнях неповнолітніх однокласників, які були ймовірними співучасниками хуліганських дій, не підтвердженні іншими засобами доказування, які б беззаперечно вказували на вину ОСОБА_5 . Звертає увагу, що класний керівник 8-А класу ОСОБА_6 публічно повідомила у вайбер чаті 8-А класу, щодо інциденту були причетні всі учні класу. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення від 09.10.2023 року серії ВАБ 953381 містить недостовірну інформацію про час і місце вчинення адміністративного правопорушення, суть правопорушення у вчиненні якого обвинувачують ОСОБА_1 , що є порушенням вимог ч.1 ст. 256 КУпАП. Вважає, що адміністративне правопорушення у вчиненні якого звинувачують ОСОБА_7 є серйозним обвинуваченням, яке вкрай негативно пливає на її репутацію жінки і матері перед власними дітьми, серед співробітників, друзів, родичів і загалом в суспільстві. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника адвоката Малярчука О.О. на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та апеляційні доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Малярчука О.О. задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. У відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вказані вимоги закону при розгляді даної справи судом першої інстанції були дотримані, рішення суду відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП, є обґрунтованим та належним чином мотивованим. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 953381 від 09.10.2023 року; заявами вчителів Жовківського ЗЗСО 1-3 ступенів № 3 на ім`я тво начальника ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області (а.с. 2-4); скрінами з мобільного телефону про кількість вхідних дзвінків на нього (а.с.5); письмовими поясненнями учнів Жовківського ЗЗСО 1-3 ступенів № 3 (а.с. 6-8); рапортом працівника поліції; довідкою за результатами проведення перевірки від 11.10.2023 року (а.с.12); а також іншими зібраними по справі доказами. Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, такий відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в ньому зазначені всі необхідні реквізити та протокол підписаний посадовою особою органу поліції, яка його склала, підстав визнавати його неналежним доказом, про що зазначає в апеляційній скарзі апелянт, в апеляційного суду немає. Так, за диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. З огляду на те, що зазначена норма закону, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_1 , є бланкетною, то при розгляді цієї справі необхідно з`ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду першої інстанції. Об`єктом вказаного вище правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Статтею 150 СК Українивизначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Вказаний перелік обов`язків є вичерпним. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, тобто передбачених положеннями ст. 150 Сімейного кодексу України обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо. Як вбачається з матеріалів справи, досліджених судом першої та апеляційної інстанціями, встановлено, що ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, що підтверджується відомостями, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 953381 від 09.10.2023 року відповідно до якого, ОСОБА_1 ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2010 року народження, що полягало в тому, що її син 19.09.2023 року в період часу з 09 год. 30 хв. по 13 год. 15 хв. вчинив дрібні хуліганські дії на уроках математики, історії та хімії, а саме, в додатку "Bomber" вказував особисті телефони вчителів, після чого останнім надходили повідомлення та дзвінки на уроках у великій кількості. Надавши об`єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким у суду апеляційної інстанції підстав немає. Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. За правопорушення неповнолітніх, які не досягли шістнадцятирічного віку несуть відповідальність батьки або особи, які їх замінюють. Доводи апелянта про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, зазначене свідчить про те, що суд повинен оцінити всі докази, наявні в матеріалах провадження у своїй сукупності та прийти до висновку про винність чи невинність особи в інкримінованому йому правопорушенні. З матеріалів справи вбачається, що суд вірно дослідив докази у справі про адміністративне правопорушення щодо особи, відносно якої складено протокол, вірно врахував обставини, зазначені у наданих доказах, та надав їм належну оцінку. Апеляційний суд наголошує, що в теорії права під обов`язком традиційно розуміють належну поведінку, яка відповідає суб`єктивному праву. Вона може полягати як у здійсненні певних активних дій, так і в утриманні від дій, які порушують права інших осіб, перешкоджають їх здійсненню. У сімейно-правовій доктрині обов`язок батьків щодо виховання дитини визначається як «міра належної поведінки, яка виявляється у особистому впливі на дитину, порівнюючи свої дії з вимогами педагогіки, нормами моралі та моральності». Повага до прав та свобод інших людей є одним з елементів правової культури особи, яку покликані виховати батьки дитини. Правова культура є в свою чергу результатом правового виховання, яке полягає у передачі, накопиченні та засвоєнні знань, принципів і норм права, а також у формуванні відповідного ставлення до права та практиці його реалізації, вміння використовувати свої права, дотримуватися заборон та виконувати обов`язки. Таким чином, повага до прав та свобод інших людей означає як знання своїх прав, виконання обов`язків, так і знання прав, свобод і обов`язків інших осіб, а також дотримання загально правової заборони, яка міститься у ст. 67 Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (ч. 2 ст. 13 ЦК України). Саме на засвоєння вказаних принципів і має бути спрямоване правове виховання дитини. Отже, суд дійшов до висновку, що за подіями 19.09.2023 року ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.150 СК не виконала обов`язок щодо виховання сина, тобто цілеспрямованого впливу на свідомість та поведінку її дитини - ОСОБА_3 , з метою формування у нього установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, які забезпечують необхідні умови для його розвитку, підготовки до життя, поваги до інших осіб та суспільства в цілому. Інші апеляційні доводи апелянта є суб`єктивними та необґрунтованими, оскільки не підтверджуються матеріалами справи. Таким чином, істотних порушень судом першої інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, на які вказує апелянт, при апеляційному перегляді не встановлено. Суд першої інстанції ретельно дослідив надані докази, з`ясував всі обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Таким чином, висновки суду доведеності вини ОСОБА_1 є обґрунтованими. Доказів на спростування висновків суду першої інстанції апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто. З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає таку постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Малярчука О.О. залишити без задоволення. Постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 30 листопада 2023 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Альберт БЕЛЕНА