Постанова 4856 № 120/1444/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1444/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Л.О. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 30 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, передбаченої постановою КМУ від 20.03.2022 р. № 332, позивач звернулась до управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із відповідною заявою, однак позивачу було відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, передбаченої постановою КМУ від 20.03.2022 р. № 332, оскільки позивач була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа та території міста Вінниця до початку військових дій до 24.02.2022 року і станом на 1 березня 2022 року не отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови КМУ від 1 жовтня 2014 року №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам вона не має, з чим не погоджується остання. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, викладену в листі від 20.06.2022 №Р/08/92704, в призначенні ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 року "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" на підставі її заяви від 13.06.2022 року. Зобов`язано управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 року "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" на підставі заяви від 13.06.2022 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі1073,60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянт наполягає на тому, що позивач не підпадає під умови, які надають право на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а тому відповідачем правомірно відмовлено у призначенні такої допомоги, у зв`язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню. 12 грудня 2023 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому остання заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач є громадянкою України та має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою про взяття на облік від 22.11.2016 р. № 509-623996. Зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 13.06.2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила надати роз`яснення щодо виплати внутрішньо переміщеним особам або відновлення виплати як ВПО. Листом відповідача від 20.06.2022 № Р/08/92704 позивачу повідомлено, що вона перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики міської ради як внутрішньо переміщена особа, яка перемістилась з Горлівки з 21.11.2016 та отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 21.11.2016 по 18.11.2017 в розмірі 442,00 грн щомісячно. Допомогу припинено в зв`язку з закінченням терміну призначення. Також зазначено, що відповідно до матеріалів особової справи позивачки та враховуючи зміни в законодавстві, оскільки позивач була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа на території міста Вінниця до початку військових дій до 24.02.2022 року і станом на 1 березня 2022 року не отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови КМУ від 1 жовтня 2014 року №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам вона не має. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, що виразилась у відмові призначити допомогу на проживання як внутрішньо переміщеній особі, позивач звернулась до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Положеннями ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті1 Закону № 1706-VII). Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII). Положеннями ч.1 ст.5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. За змістом ст.2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. При цьому, згідно із ч.ч.2, 3 ст.7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. За приписами ч.1 ст.9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання. До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг". Пунктом 2 вказаного Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців. Позивач із 22.11.2016 року перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради як внутрішньо переміщена особа та відповідно до вимог Постанови КМУ від 01.10.2014 року №505 отримувала з 22.11.2016 року до 18.11.2017 року допомогу внутрішньо переміщеним особам на проживання. 20.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. У зв`язку із набранням чинності 22.03.2022 постановою № 332, якою був затверджений Порядок № 332 (далі Порядку № 332, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова №

505. Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. №

204. Згідно з п.3 Порядку № 332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням. Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року. Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг". Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється. Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Починаючи з травня 2022 року допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20.05.2022 заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації. Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Зміст наведених норм свідчить про те, що пунктом 2 передбачено коло осіб, яким надається допомога на проживання, а пункт 3 містить положення щодо розміру та умов надання чи ненадання такої допомоги за певних обставин. Проаналізувавши положення пунктів 2 та 3 Порядку № 332 колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком №332 незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщені особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р. При цьому, у разі якщо внутрішньо переміщена особа станом на 01.03.2022 отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, допомога на проживання, яка передбачена Порядком № 332, призначається автоматично без подання додаткового звернення. У свою чергу, слід врахувати, що випадок, за якого допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається, законодавець пов`язав з умовою невключення регіону до переліку, затвердженого розпорядженням № 204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилась до 24.02.2022, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, а не з датою включення певного регіону до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка". До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 року у справі №160/12308/22. Крім того, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою станом на 24.02.2022 року, зареєстрована та проживала як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто, на території Вінницької області, яка включена у перелік адміністративно-територіальних одиниць, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р. Так, внутрішньо переміщені особи, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що включені до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка" згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р та які не отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, мають право на отримання допомоги на проживання згідно з постановою №332, за умови надання відповідної заяви. 13.06.2022 року позивач звернулась до відповідача з заявою щодо надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи. Таким чином, позивач набула право на отримання даного виду соціальної допомоги. Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Статтями 4, 5 вищезгаданого Закону визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Отже, з аналізу процитованих норм слідує, що для цілей та обліку внутрішньо переміщених осіб, призначення їм грошової допомоги адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у ч.1 ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Довідка про взяття на облік засвідчує лише місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, що змусили таку особу залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. В даному випадку, адресою покинутого місця проживання позивача є АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи. Натомість АДРЕСА_2 є адресою проживання позивача на період наявності підстав, зазначених у ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", та взяття позивача на відповідний облік. На переконання колегії суддів, зміна місця проживання позивача шляхом переїзду до м. Вінниця, пов`язана саме із обставинами, зазначеними у ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", у зв`язку із настанням яких позивач була вимушена покинути своє зареєстроване місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 і саме остання адреса є місцем переміщення позивача. При цьому слід врахувати, що Горлівський район та Горлівська міська територіальна громада входять до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (п. 3 Переліку). З огляду на викладене, позивач є внутрішньо переміщеною особою, які перемістилися з території територіальної громади, що перебуває в тимчасовій окупації (відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових дій) або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)), а відтак має право на отримання виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам. Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно з абз. 7 п.3 Порядку № 332 (в редакції чинній на момент звернення позивача) допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Аналіз вищенаведеної норми дозволяє зробити однозначний висновок про те, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавець не ставив в залежність призначення допомоги до факту отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, саме станом на 24.02.2022, а лише зазначає про виняток, якому підлягають внутрішньо переміщені особи, які в загалом отримували щомісячну адресну допомогу. Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримувала щомісячну адресну допомогу відповідно до Порядку № 505 за період з 21.11.2016 по 18.11.2017 в розмірі 442 грн. щомісячно, виплату даної допомоги припинено у зв`язку із закінченням терміну призначення. Таким чином, зважаючи на те, що позивач отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що не заперечується відповідачем, то згідно з положеннями абз. 7 п. 3 Порядку № 332 (чинного на момент звернення позивача 13.06.2022) вона мала право на призначення та отримання допомоги на проживання. Стосовно доводів апелянта про те, що згідно з абз. 1 - 13 п. 6 Порядку № 332 позивач не подала відповідну заяву, яка формується засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема, з використанням мобільного додатка Порталу Дія, то колегія суддів відхиляє зазначені доводи за безпідставністю, оскільки у листі відповідача, в якому було відмовлено в призначені відповідної допомоги, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції дана обставина не була зазначена як підстава для прийняття оскаржуваної відмови. За таких обставин, оскільки позивачка перемістилась з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р), вона належить до кола осіб, що мають право на допомогу на проживання відповідно до Порядку №332, оскільки вона не підпадає під виключення, за якого таким особам допомога на проживання не надається, а відтак відмова відповідача у ненаданні заявленої позивачкою допомоги не відповідає критеріям, визначеним статтею 19 Конституції України та статті 2 КАС України, та є протиправною, відповідно позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволено судом першої інстанції. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. В даному ж випадку, враховуючи те, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні та виплаті допомоги на проживання, а тому належним способом для відновлення порушених прав та інтересів позивачки буде зобов`язання відповідача здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначеної "Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.