Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/17465/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/17465/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 29 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі № 120/5531/23, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.10.2022 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області з 01.10.2022 нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". 07.08.2023 Вінницьким окружним адміністративним судом по справі видано виконавчий лист № 120/5531/23. На підставі вказаного виконавчого документа, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сінгаєвською О.М. від 11.09.2023 відкрито виконавче провадження ВП №72751978 щодо виконання судового рішення. Серед іншого, у даній постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, надати обґрунтовану відповідь та документальне підтвердження щодо виконання рішення суду. Листом від 25.09.2023 № 0200-0902-5/94647 Головне управління ПФУ у Вінницькій області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/5531/23 від 07.08.2023 Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача станом на 01.10.2022, яка становить 23008,80 грн., однак виплаті підлягає сума 21008,80. Поряд із тим пенсійний орган зазначив, що доплата по даному рішенню відсутня, оскільки перерахований розмір пенсії відповідає розміру пенсії обчисленої на виконання іншого судового рішення. Надалі, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сінгаєвською О.М. від 10.11.2023 в рамках виконавчого провадження ВП №72751978 накладено штраф у розмірі 5100 грн. на боржника у зв`язку з невиконанням рішення суду і зобов`язано останнього протягом десяти робочих днів виконати таке рішення. Позивач із винесеною постановою про накладення штрафу від 10.11.2023 не погоджується, вважає її протиправною, а тому звертається до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон №1404-VІІІ. У відповідності до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону № 1404-VІІІ). Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII). Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII. Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. За умовами ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Отже, вказаною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення. Так, оскаржувана постанова про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. від 10.11.2023 в рамках виконавчого провадження ВП72751978 постановлена у зв`язку з невиконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі №120/5531/23, з чим позивач не погоджується. Відтак, у межах заявленого спору необхідно встановити факт належного виконання чи невиконання виконавчого листа №120/5531/23, виданого 07.08.2023 Вінницьким окружним адміністративним судом. Як встановлено судом раніше, обсяг обов`язків покладених на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням суду у справі №120/5531/23 охоплював вчинення Головним управлінням дій спрямованих на нарахування та виплату з 01.10.2022 ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". В свою чергу, позивач (боржник), виконуючи рішення суду у справі, здійснив з 01.10.2022 перерахунок пенсії позивача з нарахуванням щомісячної доплати, внаслідок чого розмір пенсії позивача склав 23008,80 грн., однак виплаті підлягала раніше визначена сума - 21008,80 грн., що підтверджується розрахунком по пенсійній справі №8011655-МВС. Тобто, щомісячна доплата у сумі 2000 грн. хоч і була нарахована на виконання рішення суду, однак фактична виплата цієї доплати як складової частини пенсії не відбулась взагалі. Тобто, наразі суд вважає, що судове рішення від 28.06.2023 у справі № 120/5531/23 залишилось бездієвим для пенсіонера (стягувача) ОСОБА_1 , оскільки визначена судом щомісячна доплата в розмірі 2000 грн. з 01.10.2022 як не виплачувалась раніше так і не виплачується по даний час. А отже таке судове рішення в частині покладення на ГУ ПФУ у Вінницькій області обов`язку з 01.10.2022 виплачувати ОСОБА_1 щомісячну доплату в сумі 2000 грн. не є виконаним, оскільки здійснення перерахунку пенсії стягувача не відновило тих порушених прав, на які він сподівався і які були захищені судом. Що ж до доводів позивача про те, що рішенням суду у справі № №120/5531/23 не надавалась правова оцінка можливості виплати позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру, що мало місце за наслідками відновлення позивачу з 01.10.2022 нарахування щомісячної доплати, то суд зважає на таке. Судом з`ясовано, що питання обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 без її обмеження максимальним розміром свого часу уже було предметом окремого судового спору у справі №120/9286/22. Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/9286/22 від 13.12.2022 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з жовтня 2022 року виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. Відтак це означає, що рішенням суду від 13.12.2022 у справі №120/9286/22 вже надавалась оцінка правомірності обмеження позивачем пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.10.2022. При цьому під час проведення наступних перерахунків пенсії позивача (зокрема також з 01.10.2022) пенсійний орган не вправі застосовувати обмеження максимального розміру пенсії з тих підстав, яким вже надано оцінку у судовому рішення, що набрало законної сили. Поряд із тим суд також вважає за необхідне зазначити, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними. Крім того суд враховує те, що наразі закон взагалі не передбачає обмеження пенсії осіб, які перебували на військовій службі та отримують пенсію за Законом № 2262-XI максимальним розміром. Так, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які передбачали обмеження розміру пенсії максимальним розміром. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. Приймаючи таке рішення Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Правильність такої позиції додаткового підтверджена рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Відтак доводи ГУ ПФУ у Вінницькій області про існування законних підстав для повторного обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2022 її максимальним розміром, та, у зв`язку з цим, його твердження про повне виконання судового рішення у справі № 120/5531/23, - є безпідставними. Таким чином підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що оскільки за наслідками виконання рішення суду від 28.06.2023 у справі № 120/5531/23 ГУ ПФУ у Вінницькій області не провело фактичну виплату з 01.10.2022 щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 2000 грн., що було обумовлено відповідним судовим рішенням, тому суд вважає висновок державного виконавця про неналежне виконання боржником такого судового рішення цілком обґрунтованим. А отже, оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу від 10.11.2023 ВП № 72751978 є правомірною. Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.