Постанова 4851 № 440/749/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2024 р. Справа № 440/749/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 03.05.23 по справі № 440/749/23 за позовом Фізичної особа-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області , Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 /надалі також - ФОП ОСОБА_1 , позивач/ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС України у Полтавській області, Державної податкової служби України, в якій просить: - визнати протиправними та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, прийнятих Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС України у Полтавській області, а саме:№7219429/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №3 від 06.02.2022; №7219430/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №4 від 08.02.2022;№7219431/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №6 від 15.02.2022; №7219432/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №7 від 18.02.2022; №7219433/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №8 від 20.02.2022; №7219434/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №9 від 22.02.2022; №7219435/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 24.03.2022; №7219436/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №10 від 25.03.2022; №7219437/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №3 від 27.03.2022; №7219438/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №4 від 29.03.2022; №7219439/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 01.04.2022; №7219440/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 03.04.2022; №7219441/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 04.02.2022; - зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкових накладних: №3 від 06.02.2022; №4 від 08.02.2022;№6 від 15.02.2022; №7 від 18.02.2022; №8 від 20.02.2022; №9 від 22.02.2022; №1 від 24.03.2022; №10 від 25.03.2022; №3 від 27.03.2022; №4 від 29.03.2022; №1 від 01.04.2022; №2 від 03.04.2022; №2 від 04.02.2022 ФОП ОСОБА_1 в ЄРПН у встановленому відповідним законодавством порядку датами їх фактичного падання на реєстрацію. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних: №7219429/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №3 від 06.02.2022; №7219430/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №4 від 08.02.2022; №7219431/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №6 від 15.02.2022; №7219432/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №7 від 18.02.2022; №7219433/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №8 від 20.02.2022; №7219434/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №9 від 22.02.2022; №7219435/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 24.03.2022; №7219436/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №10 від 25.02.2022; №7219437/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №3 від 27.03.2022; №7219438/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №4 від 29.03.2022; №7219439/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 01.04.2022; №7219440/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 03.04.2022; №7219441/3286614584 від 17.08.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 04.02.2022. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №3 від 06.02.2022, №4 від 08.02.2022, №6 від 15.02.2022, №7 від 18.02.2022, №8 від 20.02.2022, №9 від 22.02.2022, №1 від 24.03.2022, №10 від 25.02.2022, №3 від 27.03.2022, №4 від 29.03.2022, №1 від 01.04.2022, №2 від 03.04.2022, №2 від 04.02.2022 датою її подання. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 34892,00 грн. Головне управління ДПС у Полтавській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що при винесенні оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права , судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам ГУ ДПС у Полтавській області. Вказує , що Відповідно до витягу з протоколу від 17.08.2022 № 95 в ході опрацювання копій первинних документів, поданих ФОП ОСОБА_1 до податкових накладних від 06.02.2022 № 3, від 08.02.2022 № 4, від 15.02.2022 № 6, від 18.02.2022 № 7, від 20.02.2022 № 8, від 22.02.2022 № 9. від 24.03.2022 № 1, від 25.03.2022 № 10, від 27.03.2022 № 3, від 29.03.2022 № 4, від 01.04.2022 № 1, від 03.04.2022 № 2 та від 04.02.2022 № 2 встановлено, що до повідомлень платником не надано документів щодо підтвердження факту виконання грошових зобов`язань покупця перед постачальником або стан розрахунків між контрагентами та договір оренди транспортних засобів строком дії до 05.12.2021 року. Після аналізу документів поданих на розгляд Комісії та до суду звертаємо увагу суду, що по податкових накладних від 04.02.2022 № 2, від 08.02.2022 № 4, від 15.02.2022 № 6, від 18.02.2022 № 7, від 20.02.2022 № 8, від 22.02.2022 № 9, від 25.02.2022 № 10 ТТН передують актам наданих послуг на 1-2 дні, що унеможливлює встановлення дати настання першої події в розумінні ст. 198,2 ПК України (як підстави для виписки податкових накладних). Вважає , що ГУ ДПС у Полтавській області діяв відповідно до приписів податкового законодавства, забезпечуючи виконання покладених на контролюючий орган функцій та повною мірою використовуючи надані законодавством права. Крім того , зазначає, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Також, просив суд апеляційної інстанції врахувати позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 21.05.2013 № 21-87а13, від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а, від 29.03.2018 у справі № 816/303/16, від 06.03.2019 у справі № 200/11311/18-а, від 16.05.2019 у справі № 818/600/17. Посилаючись на обставини та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі, просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі. ФОП ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає , що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги Позивача, правильно та в повному обсязі дослідив матеріали справи, всебічно з`ясував всі обставини справи, надав правильну правову оцінку доказам та правовідносинам, що є предметом спору, а отже рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 є законним та не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга є необґрунтованою. Просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги , рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 залишити без змін. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа та підтвердженням про отримання на електрону адресу. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована у встановленому законом порядку як фізична особа - підприємець 26.04.2016 (рнокпп НОМЕР_1 ) . Основним видом діяльності Позивача за КВЕД є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. 01.09.2020 між позивачем (виконавець) та ТОВ "ДЕКА ТРАНС АГРО" (замовник) укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажу №119 /а.с.121-122 т.1/, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з перевезення вантажу згідно ТТН з пункту завантаження до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачу), у строки та на інших умовах, визначених у разових замовленнях, які підписуються особа сторонами та є невід`ємними частинами договору, а замовник зобов`язується сплачувати виконавцю встановлену плату за надані послуги. ФОП ОСОБА_1 подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: - №2 від 04.02.2022 (отримувач (покупець) ТОВ "ДЕКА ТРАНС АГРО" на загальну суму 10895,42 грн., в тому числі ПДВ 1815,90 грн /а.с.80-81 т.1/; - №3 від 06.02.2022 (отримувач (покупець) ТОВ "ДЕКА ТРАНС АГРО" на загальну суму 6472,87 грн., в тому числі ПДВ 1078,81,00 грн /а.с.56-57 т.1/; - №4 від 08.02.2022 (отримувач (покупець) ТОВ "ДЕКА ТРАНС АГРО" на загальну суму 7479,48 грн., в тому числі ПДВ 1246,58 грн /а.с.58-59 т.1/; - №6 від 08.02.2022 (отримувач (покупець) ТОВ "ДЕКА ТРАНС АГРО" на загальну суму 8334,60 грн., в тому числі ПДВ 1389,10 грн /а.с.60-61 т.1/; - №7 від 18.02.2022 (отримувач (покупець) ТОВ "ДЕКА ТРАНС АГРО" на загальну суму 7479,48 грн., в тому числі ПДВ 6198,48 грн /а.с.62-63 т.1/; - №8 від 20.02.2022 (отримувач (покупець) ТОВ "ДЕКА ТРАНС АГРО" на загальну суму 6393,68 грн., в тому числі ПДВ 1065,61 грн /а.с.64-65 т.1/; - №9 від 22.02.2022 (отримувач (покупець) ТОВ "ДЕКА ТРАНС АГРО" на загальну суму 9013,50 грн., в тому числі ПДВ 1502,25 грн /а.с.66-67 т.1/; - №10 від 25.02.2022 (отримувач (покупець) ТОВ "ДЕКА ТРАНС АГРО" на загальну суму 10163,28 грн., в тому числі ПДВ 1693,88 грн /а.с.70-71 т.1/; - №1 від 24.03.2022 (отримувач (покупець) ТОВ "ДЕКА ТРАНС АГРО" на загальну суму 32880,00 грн., в тому числі ПДВ 5480,00 грн /а.с.68-69 т.1/; - №3 від 27.03.2022 (отримувач (покупець) ТОВ "ДЕКА ТРАНС АГРО" на загальну суму 37320,00 грн., в тому числі ПДВ 6220,00 грн /а.с.72-73 т.1/; - №4 від 29.03.2022 (отримувач (покупець) ТОВ "ДЕКА ТРАНС АГРО" на загальну суму 34320,00 грн., в тому числі ПДВ 5720,00 грн /а.с.74-75 т.1/; - №1 від 01.04.2022 (отримувач (покупець) ТОВ "ДЕКА ТРАНС АГРО" на загальну суму 34821,88 грн., в тому числі ПДВ 5803,65 грн /а.с.76-77 т.1/; - №2 від 03.04.2022 (отримувач (покупець) ТОВ "ДЕКА ТРАНС АГРО" на загальну суму 34522,88 грн., в тому числі ПДВ 5753,81 грн /а.с.78-79 т.1/. За результатами розгляду зазначених податкових накладних контролюючий орган 14.07.2022 через Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України, версія 2.3.8.40" направив ФОП ОСОБА_1 квитанції, у яких зазначено: "ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО. РЕЄСТРАЦІЯ ЗУПИНЕНА. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК ..... в ЄРПН зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 49.41.1, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару /послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. ". ФОП ОСОБА_1 направила контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 15.08.2022 №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14. До вказаних повідомлень позивачем додано письмові пояснення та інші документи, копії яких містяться у матеріалах справи /а.с.137-250 т.1, а.с.1-67 т.2/. 17.08.2022 комісією ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято наступні рішення: - № 7219429/3286614584 від 17.08.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 06.02.2022 /а.с.42 т.1/; - № 7219430/3286614584 від 17.08.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 08.02.2022 /а.с.43 т.1/; - № 7219431/3286614584 від 17.08.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 15.02.2022 /а.с.44 т.1/; - № 7219432/3286614584 від 17.08.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 18.02.2022 /а.с.45 т.1/; - № 7219433/3286614584 від 17.08.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 20.02.2022 /а.с.46 т.1/; - № 7219434/3286614584 від 17.08.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 22.02.2022 /а.с.47-48 т.1/; - № 7219435/3286614584 від 17.08.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 24.03.2022 /а.с.49 т.1/; - № 7219436/3286614584 від 17.08.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 10 від 25.02.2022 /а.с.50 т.1/; - № 7219437/3286614584 від 17.08.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 27.03.2022 /а.с.51 т.1/; - № 7219438/3286614584 від 17.08.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 29.03.2022/а.с.52 т.1/; - № 7219439/3286614584 від 17.08.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.04.2022 /а.с.53 т.1/; - № 7219440/3286614584 від 17.08.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 03.04.2022/а.с.54 т.1/; - № 7219441/3286614584 від 17.08.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 04.02.2022/а.с.55 т.1/. За змістом вказаних рішень підставою для відмови в реєстрації податкових накладних зазначено - ненадання платником податку копій документів: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Додаткова інформація: "не надано документів, які підтверджують факт виконання грошових зобов`язань покупця перед постачальником або стан розрахунків між контрагентами (оборотно-сальдова відомість по рахунку 361, акт звірки взаєморозрахунків тощо), договір оренди транспортного засобу строком до 05.12.2021 року.". Позивач оскаржив рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 17.08.2022 №7219429/3286614584, №7219430/3286614584, №7219431/3286614584, №7219432/3286614584, №7219433/3286614584, №7219434/3286614584, №7219435/3286614584, №7219436/3286614584, №7219437/3286614584, №7219438/3286614584, №7219439/3286614584, №7219440/3286614584, №7219441/3286614584 в адміністративному порядку /а.с.68-250 т.2, а.с.1-77 т.3/. Рішенням ДПС України від 21.10.2022: №55331/3286614584/2, №55348/3286614584/2, №55332/3286614584/2, №55333/3286614584/2, №55334/3286614584/2, №55335/3286614584/2, №55344/3286614584/2, №55336/3286614584/2, №55345/3286614584/2, №55346/3286614584/2, №55347/3286614584/2, №55349/3286614584/2 та від 28.10.2022 №57557/3286614584/2 скаргу залишено без задоволення у зв`язку з ненаданням платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів та послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних /а.с.78-90 т.3/. Позивач, вважаючи рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 17.08.2022 №7219429/3286614584, №7219430/3286614584, №7219431/3286614584, №7219432/3286614584, №7219433/3286614584, №7219434/3286614584, №7219435/3286614584, №7219436/3286614584, №7219437/3286614584, №7219438/3286614584, №7219439/3286614584, №7219440/3286614584, №7219441/3286614584 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції , враховуючи встановлені обставини та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, необхідних для складання податкових накладних №3 від 06.02.2022; №4 від 08.02.2022; №6 від 15.02.2022; №7 від 18.02.2022; №8 від 20.02.2022; №9 від 22.02.2022; №1 від 24.03.2022; №10 від 25.02.2022; №3 від 27.03.2022; №4 від 29.03.2022; №1 від 01.04.2022; №2 від 03.04.2022; №2 від 04.02.2022, беручи до уваги, що реальність господарської операції може бути перевірена контролюючим органом під час проведення перевірки платника податків, суд дійшов висновку, що у ГУ ДПС у Полтавській області були відсутні правові підстави для відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних вищезазначених податкових накладних, тому рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.08.2022 №7219429/3286614584, №7219430/3286614584, №7219431/3286614584, №7219432/3286614584, №7219433/3286614584, №7219434/3286614584, №7219435/3286614584, №7219436/3286614584, №7219437/3286614584, №7219438/3286614584, №7219439/3286614584, №7219440/3286614584, №7219441/3286614584 прийняті Головним управлінням ДПС у Полтавській області без урахування всіх обставин, що мають значення для їхнього прийняття, тобто необґрунтовано, а отже є протиправними та підлягають скасуванню. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є: визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.08.2022 №7219429/3286614584, №7219430/3286614584, №7219431/3286614584, №7219432/3286614584, №7219433/3286614584, №7219434/3286614584, №7219435/3286614584, №7219436/3286614584, №7219437/3286614584, №7219438/3286614584, №7219439/3286614584, №7219440/3286614584, №7219441/3286614584 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №3 від 06.02.2022; №4 від 08.02.2022; №6 від 15.02.2022; №7 від 18.02.2022; №8 від 20.02.2022; №9 від 22.02.2022; №1 від 24.03.2022; №10 від 25.02.2022; №3 від 27.03.2022; №4 від 29.03.2022; №1 від 01.04.2022; №2 від 03.04.2022; №2 від 04.02.2022 подані на реєстрацію ФОП ОСОБА_1 датою їх подання. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). За змістом п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН) відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі за текстом - Порядок №1246). Зокрема, п.12 Порядку №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації. Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Колегія суддів зазначає, що обставини зупинення реєстрації податкових накладних обов`язково підлягають дослідженню, оскільки є юридично значимими та такими, що тягнуть за собою прийняття в подальшому рішення про реєстрацію податкових накладних або відмову у реєстрації на підставі витребуваних документів у платника податку за результатами зупинення реєстрації. Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (далі за текстом - Порядок №1165). За визначенням п. 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Відповідно до п.п.3-5 Порядку № 1165 податкова накладна, яка не відповідає критеріям (ознакам) безумовної реєстрації, підлягає перевірці на предмет ризиковості господарських операцій в аспекті наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання податкового обов`язку. Відповідно до п. 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4). В силу приписів п.7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у випадку прийняття комісією регіонального рівня рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та включенням його до відповідного переліку, реєстрація всіх надісланих ним податкових накладних буде зупинена. Пунктом 11 Порядку № 1165 регламентовано, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік інформації, обов`язкової для фіксації у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. За визначенням п.6 Порядку № 1165 документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Аналогічний перелік документів визначено пунктом 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі по тексту Порядок № 520), яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. У постановах від 03.06.2021р. по справі №822/2095/18, від 24.06.2021р. по справі №140/2034/19 Верховний Суд вказав, що первинним об`єктом судового дослідження у справі, предметом якої є визнання протиправним та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є обставини, за яких відповідач вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної та приймав рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень. З огляду на зазначене, враховуючи правові висновки Верховного Суду, в межах предмету розгляду даної адміністративної справи, суд апеляційної інстанції надає оцінку як правомірності дій податкового органу по зупиненню реєстрації податкової накладної та наявності підстав для витребування від позивача пояснень та копій документів, так і законності та обґрунтованості прийнятого Комісією рішення про відмову в її реєстрації. Так, згідно з інформацією, що зазначена у квитанціях : ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО. РЕЄСТРАЦІЯ ЗУПИНЕНА. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в ЄРПН зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 49.41.1, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість,як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару /послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. " Колегія суддів зазначає, що конкретного переліку документів, які, на думку податкового органу, є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних та які позивач мав надати, квитанції не містять. Також, надіслані позивачу квитанції про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не містять жодних доводів щодо наявності податкової інформації, що була підставою для віднесення позивача до критеріїв ризиковості платника податку. Відповідачем не надано достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що господарські операції, за результатами якої позивачем складено податкові накладні носять характер ризикової. У квитанціях про зупинення реєстрації спірних податкових накладних відсутня інформація про те, чому позивач визначений ризиковим або які саме його операції стали причиною для визнання його ризиковим. Нечітке формулювання п.1 Критеріям ризиковості платника податку унеможливлює встановлення конкретних ознак ризиковості платника. Також , у квитанціях про зупинення реєстрації спірних податкових накладних відсутнє посилання на відповідне рішення щодо віднесення позивача до ризикових платників. Вживання податковим органом загального посилання на пункт 1 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Верховний Суд у справах № 640/11321/20, № 320/3484/21 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 Критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України. У постанові від 29.06.2022 у справі № 380/5383/21 Верховний Суд прийшов до висновку, що зупинення реєстрації податкових накладних без переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не надало позивачу можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією. У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд». За загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності. У постанові від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли рішення породжує для особи несприятливі наслідки. Згідно з висновком Верховного Суду принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 також зазначив, що висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Так, якщо контролюючий орган і вважав, що є обставини, які унеможливлювали врахування таблиці даних платника податків, поданою платником податку, то відповідні обставини повинні бути чітко зазначені у рішенні. Що стосується посилання у квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної на те, що обсяг постання товару/послуги 49.41.1 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару /послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, додаткового вказання показників «D» та «Р», колегія суддів зазначає , що такі квитанції не містять розрахунків щодо обсягів постачання товарів/послуг, обсяг яких дорівнює або перевищує величину придбання такого товару/послуги, що саме і стало підставою зупинення спірних податкових накладних. У випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. У цій справі надіслані позивачу квитанції містили лише загальне посилання на наявність у нього права подати пояснення та копії документів без зазначення їх конкретного переліку. Оскільки у тексті квитанцій про зупинення реєстрації не було точно зазначено, які саме документи вимагаються від платника податку, позивач діяв на власний розсуд і підготував пояснення щодо господарської операції із копіями документів, керуючись нормами ПК України, Порядками № 520 та № 1165. Так , ФОП ОСОБА_1 направила контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 15.08.2022 №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14 до яких додано письмові пояснення та інші документи, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с.137-250 т.1, а.с.1-67 т.2). Відповідно до п. 9 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку: або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування; або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення. За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту. Згідно з п. 10 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. З матеріалів справи вбачається , що контролюючим органом не складались Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Вирішуючи питання щодо законності рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, суд вказує, що зупинення її реєстрації за своїм змістом є передумовою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Колегія суддів зазначає, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної / розрахунку коригування прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку документів, які позивач має надати, без наведення такого переліку рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 02.04.2019 у справі №822/1878/18., від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а, від 27.01.2022 у справі № 380/2365/21, від 18.05.2022 у справі № 500/3703/20. У постанові від 29.06.2022 у справі № 380/5383/21 Верховний Суд прийшов до висновку, що зупинення реєстрації податкових накладних без переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не надало позивачу можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. За загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності. У постанові від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли рішення породжує для особи несприятливі наслідки. Згідно з висновком Верховного Суду принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 також зазначив, що висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Так, якщо контролюючий орган і вважав, що є обставини, які унеможливлювали врахування таблиці даних платника податків, поданою платником податку, то відповідні обставини повинні бути чітко зазначені у рішенні. У випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. У цій справі надіслані позивачу квитанції містили лише загальне посилання на наявність у нього права подати пояснення та копії документів без зазначення їх конкретного переліку. Отже, зупинення реєстрації спірної податкової накладної відбулося незаконно. За матеріалами справи, позивачем після отримання квитанції про зупинення реєстрації спірних податкових накладних, на виконання норм діючого законодавства, було направлено первинні документи та пояснення стосовно здійсненої господарської операції до контролюючих органів регіонального та центрального рівнів, що підтверджується повідомленням, поясненнями щодо безпідставності зупинення реєстрації ПН, а також доданими до скарги на рішення про зупинення реєстрації ПН та доданими до пояснень до скарги документами, яких в своїй сукупності достатньо для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також поясненнями, які містяться в матеріалах справи, що в свою чергу спростовує твердження відповідача про ненадання позивачем первинних документів. Однак, відповідачем-1 , при прийнятті оскаржуваних рішень, не було враховано надані позивачем документи. Підставою для відмови в реєстрації спірних податкових накладних податковий орган вказав ненадання платником податку копій документів: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Додаткова інформація: "не надано документів, які підтверджують факт виконання грошових зобов`язань покупця перед постачальником або стан розрахунків між контрагентами (оборотно-сальдова відомість по рахунку 361, акт звірки взаєморозрахунків тощо), договір оренди транспортного засобу строком до 05.12.2021 року.". З матеріалів справи вбачається , що згідно договору №119 від 01.09.2020 про надання послуг по перевезенню вантажу позивач надавав послуги перевезення вантажів за кодом послуг ДКПП 49.41.1-транспортні перевезення. Здійснення послуг перевезення вантажу від завантажувача до пункту призначення підтверджується відповідними ТТН , а по факту надання таких послуг між замовником та виконавцем погоджувались відповідні Акти виконаних робіт, а саме: №5 від 06.02.22, №6 від 08.02.22, №8 від 15.02.22, №9 від 18.02.22, №10 від 20.02.22. №11 від 22.02.22, №13 від 24.03.22, №12 від 25.02.22, №15 від 27.03.22, №16 від 29.03.22, №17 від 01.04.22, №18 від 03.04.22 та №4 від 04.02.22 /а.с.95-107 т.1/. Дати вказані в даних ТТН є датами завантаження вантажів при перевезенні. В той же час, позивач вказує , що дати завантаження можуть не співпадати з датами розвантаження в пункті призначення, оскільки на доставку вантажу потрібен час. При цьому, оскільки предметом спірних накладних є саме надання послуг перевезення, а не поставка товару, то акти надання послуг між ФОП ОСОБА_1 1 та замовником послуг складаються виключно після фактичної доставки вантажу у пункт призначення. Тим більше, Акти надання послуг перевезення вантажів погоджуються між уповноваженими особами замовника та виконавця, а не між водієм (який доставляє ватаж) і отримувачем вантажу (який може не мати жодного відношення до замовника послуг перевезення). За своєю правовою природою товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів. Тобто, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт поставки товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність проведення господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. Аналогічний правий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.08.2021 у справі № 640/18984/18, від 27.05.2021 у справі № 815/3170/16 та від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а. Таким чином, першу подію засвідчує саме Акт надання послуг перевезення, а не ТТН. Оплата послуг перевезення підтверджується наступними платіжними дорученнями: №2000 від 14.02.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 10713,92 грн.; №1328 від 24.03.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 10895,42 грн.; №1329 від 24.03.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 6472,87 грн.; №1330 від 24.03.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 10895, 42грн.; №1346 від 01.04.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 29120,00 грн.; №1345 від 01.04.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 29110,00 грн.; №1344 від 11.04.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 27400,00 грн.; №1390 від 11.04.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 1980,00 грн.; №1404 від 13.04.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 28600,00 грн.; №1405 від 13.04.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 29018, 23грн.; №1406 від 13.04.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 28769, 07рн.; №1431 від 22.04.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 6973, 58 грн.; №1432 від 22.04.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 8334,60 грн.; №1326 від 22.04.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 10368,72 грн.; №1433 від 22.04.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 6198,48 грн.; №1481 від 05.05.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 6393,68 грн.; №1482 від 05.05.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 9013,50 грн.; №1999 від 14.02.2022 року за договором №119 від 01.09.2020 року на суму 10845,92 грн /а.с.128-145 т.1/. Відображення операцій у бухгалтерському обліку за спірними ПН підтверджують: оборотна-сальдова відомість по рахунку 631 та акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2022р.-серпень 2022р. за договором № 119 від 01.09.2020 року. Тобто , посилання відповідача 1 про ненадання платником податку документів: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Додаткова інформація: "не надано документів, які підтверджують факт виконання грошових зобов`язань покупця перед постачальником або стан розрахунків між контрагентами (оборотно-сальдова відомість по рахунку 361, акт звірки взаєморозрахунків тощо), договір оренди транспортного засобу строком до 05.12.2021 року спростовуються матеріалами справи. За приписами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Таким чином, факт здійснення господарських операцій повинен підтверджуватися первинними документами (накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), тощо), які містять відомості про такі господарські операції та повинні відповідати вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність". Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Стосовно зазначеної у рішенні додаткової інформації про те, що платником не надано копії субрахунку 361 «розрахунки з покупцями, замовниками» щодо руху коштів підприємства, суд зауважує, що позивачем подано договори, первинні бухгалтерські документи і розрахункові документи, що стосуються підстави виписки податкових накладних, при цьому у квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних податковим органом не зазначалася необхідність надання вказаних вище документів для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних щодо надання послуг, тому посилання податкового органу на відповідні обставини є необґрунтованим. Крім того, згідно з абзацами 2, 3 розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 (надалі - Інструкція), План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку. Субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків) із збереженням кодів (номерів) субрахунків цього Плану рахунків. Відповідно до положень вказаної Інструкції на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями тазамовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи. Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» має, зокрема, субрахунок 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Таким чином, субрахунок 361, про необхідність надання якого зазначив контролюючий орган, містить виключно систематизовані записи узагальненої інформації. Субрахунок не є ані розрахунковим документом, ані банківською випискою, оскільки у спосіб, передбачений законодавством, не підтверджує рух грошових коштів. Крім того , 631, 361,Акти звірки не є первинними документами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Пункт 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який визначає орієнтовний перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, взагалі не містить такого документу як «копія субрахунку». Ненадання позивачем контролюючому органу актів звірки, оборотно-сальдової відомості по рах 631, 361, ТТН не може бути підставою для відмови у реєстрації спірних податкових накладних, оскільки наявність чи відсутність зазначених документів не впливає на факт виникнення у позивача податкового зобов`язання з ПДВ з надання послуг перевезення, а не поставка товару, на підтвердження чого до контролюючого органу було надано копії Актів надання послуг перевезення. Крім того, вказані податковим органом обставини не можуть бути єдиною підставою для відмови у реєстрації податкових накладних, зважаючи в тому числі на те, що квитанції про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не містили переліку документів, необхідних для реєстрації таких податкових накладних, та вимоги до їх оформлення. Контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку. У постанові від 21 лютого 2023 року по справі №2240/3271/18 Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов`язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації. Такий же підхід продемонстровано Верховним Судом і у постанові від 27 квітня 2023 року по справі №460/8040/20, у якій Суд висловився про те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку. Враховуючи те, що первинні документи, складені за результатами господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами містили усі необхідні реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в тому числі, дозволяли ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, окремі недоліки у зведених бухгалтерських документах не могли бути підставою для невизнання господарських операцій, а тим більше, для відмови у реєстрації податкових накладних, складених в ході їх здійснення. Отже, доводи Комісії ГУ ДПС у Полтавській області, покладені в обґрунтування спірних рішень, не ґрунтуються на вимогах законодавства та є безпідставними. При цьому, суд зауважує, що перевірка реальності здійснення господарської операції за процедурою реєстрації податкової накладної у ЄРПН фактично є неможливою, адже платник податків не залучається до роботи комісії податкового органу з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а члени комісії не здійснюють вихід на підприємство з метою з`ясування фактичних обставин ведення платником податків господарської діяльності. Колегія суддів зазначає, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18, від 18 лютого 2020 року у справі № 360/1776/19, від 21 травня 2019 року по справі № 0940/1240/18, від 03.06.2021 по справі № 2040/7098/18. В межах спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу на те, що приймаючи рішення про реєстрацію спірних податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо "товарності (реальності)" операцій поставки за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18. У постанові від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20 Верховний Суд зазначив, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 у справі 2240/2900/18 зазначив, що при вирішенні питання про реєстрацію податкових накладних адміністративний суд не досліджує зміст господарських правовідносин. Завдання суду полягає у дослідженні документів первинного бухгалтерського обліку в аспекті їх належності для цілей підтвердження реальності господарських операцій. Необхідність підтвердження реальності господарських операцій переслідує публічно-правові цілі - встановлення належності виконання платниками податків визначених законодавством податкових обов`язків. Аналогічні висновки також містять постанова Верховного Суду від 19.07.2023 по справі №420/7850/22. Отже, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів про ризиковість платника податку та ризиковість здійснених операцій, відсутність доказів наявності ознак фіктивності в діяльності контрагента позивача, нікчемності або недійсності угод укладених позивачем з вказаним контрагентом або відсутності реального характеру цієї операції матеріали справи та на те, що необхідні документи в підтвердження фактичного здійснення господарської операції були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови у реєстрації спірної податкової накладної. Колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання про реєстрацію податкової накладної адміністративний суд не досліджує зміст господарських правовідносин, їх реальність тощо. Завдання суду полягає у дослідженні документів первинного бухгалтерського обліку в аспекті їх належності для цілей підтвердження реальності господарських операцій. Необхідність підтвердження реальності господарських операцій переслідує публічно-правові цілі - встановлення належності виконання платниками податків визначених законодавством податкових обов`язків. Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 02.07.2019р. по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення. Суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. Про дотримання податковим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акту індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації ПН/РК, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини можуть бути підтверджені, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу та не дає змогу суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення. Суд також звертає увагу на те, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Верховним Судом у постанові від 07 травня 2020 року у справі №300/183/19 викладено висновок щодо застосування норм статей 8, 9, 77, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якого предметом доказування при вирішенні вимог про зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації. Тобто позивач має довести, що ним було подано вичерпний перелік документів, достатніх для реєстрації податкової накладної, натомість відповідач має це спростовувати на підтвердження правильності свого рішення із наведенням обґрунтованих доводів, чому надані позивачем документи не були достатніми для реєстрації податкової накладної.1 Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 03.06.2021 р. у справі № 2040/7098/18, від 01.02.2023 р. у справі № 2240/2900/18, від 23.05.2023 р. у справі № 500/770/21. Зупинення реєстрації податкової накладної не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів, дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18. Отже, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів про ризиковість платника податку та ризиковість здійснених операцій, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови у реєстрації спірних податкових накладних. Головним управлінням ДПС у Полтавській області у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для зупинення та відмови у реєстрації спірних податкових накладних, складених позивачем, у ЄРПН. Колегія суддів зауважує, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийнято на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним. Суд зазначає, що сумніви контролюючого органу щодо здійсненої операції не можуть вирішуватися шляхом блокування податкових накладних. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції висновку, що відповідач мав правові підстави для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №3 від 06.02.2022; №4 від 08.02.2022; №6 від 15.02.2022; №7 від 18.02.2022; №8 від 20.02.2022; №9 від 22.02.2022; №1 від 24.03.2022; №10 від 25.02.2022; №3 від 27.03.2022; №4 від 29.03.2022; №1 від 01.04.2022; №2 від 03.04.2022; №2 від 04.02.2022 подані на реєстрацію, колегія суддів зазначає, що зазначена вимога є похідною та також підлягає задоволенню. Відповідно до підпункту 201.16.4. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Як установлено пунктами 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому, вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Згідно з положеннями рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що переглядається, умови, за наявності яких контролюючий орган зобов`язаний був зареєструвати спірну податкову накладну, були виконані позивачем, а тому у другого відповідача був лише один вид правомірної поведінки зареєструвати таку накладну. За законом у контролюючого органу не було вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації спірної податкової накладної були обставини, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної податкової служби зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №3 від 06.02.2022; №4 від 08.02.2022; №6 від 15.02.2022; №7 від 18.02.2022; №8 від 20.02.2022; №9 від 22.02.2022; №1 від 24.03.2022; №10 від 25.02.2022; №3 від 27.03.2022; №4 від 29.03.2022; №1 від 01.04.2022; №2 від 03.04.2022; №2 від 04.02.2022 подані на реєстрацію. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду № 360/2460/20 від 03.11.2021 р., № 140/14282/20 від 17.05.2023 р. Так, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові. Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова

позиція Верховного Суду буде незмінною. Щодо посилань контролюючого органу на постанови Верховного Суду від 21.05.2013 № 21-87а13, від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а, від 29.03.2018 у справі № 816/303/16, від 06.03.2019 у справі № 200/11311/18-а, від 16.05.2019 у справі №818/600/17 колегія суддів зазначає, що обставини справ, з урахуванням яких зроблені ці висновки, не є тотожними обставинам даної справи. Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Доводів щодо незгоди з розподілом судових витрат апеляційна скарга не містить. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 по справі № 440/749/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк