Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/2857/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1104/24 Справа № 214/2857/23 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючогоТимченко О.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу № 214/2857/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року (суддя Попов В.В.), ухваленого в приміщенні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості і моральної шкоди який мотивовано тим, що 01 травня 2020 року він з відповідачем письмо домовились про купівлю-продаж квартири за адресою: АДРЕСА_1 або квартири за адресою: АДРЕСА_2 . На виконання домовленості ним було передано відповідачу завдаток у розмірі 300 доларів США, що станом на дату передання коштів за курсом НБУ становило 8100 грн. Також, 26 травня 2020 року між позивачем та відповідачем була укладена домовленість щодо продажу квартир за вищевказаними адресами, на виконання якої ним було передано відповідачу завдаток у розмірі 300 доларів США, що станом на дату передання коштів за курсом НБУ становило 8100 грн. Відповідач зобов`язався продати йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 або квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та оформити спочатку попередній, а потім основний договір купівлі-продажу нерухомого майна. Проте до теперішнього часу укладання угоди не здійснилось, грошові кошти відповідачем не повернуто. Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за розпискою від 01 травня 2020 року у розмірі 900 доларів США, що станом на 14 квітня 2023 року, за курсом НБУ,еквівалентно 36000грн; за розпискою від 26 травня 2020 року заборгованість у розмірі 900 доларів США, що станом на 14 квітня 2023 року, за курсом НБУ,еквівалентно 36000 грн. Також просив стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 01 травня 2020 року у розмірі 300 доларів США, що еквівалентно 10 935 грн, заборгованість за розпискою від 26 травня 2020 року у розмірі 300 доларів США, що еквівалентно 10935 грнта судовий збір у розмірі 326 грн 11 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що сума, яка названа в розписках завдатком, фактично є авансом, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише сума авансу, яка була передана йому позивачем. Також рішення суду мотивоване тим, що під час судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт завдання позивачу моральної шкоди, не надано належних доказів спричинення йому моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діями відповідача та його вини в заподіянні моральної шкоди позивачу. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що відповідач в розписках від 01 травня 2020 року та від 26 травня 2020 року особисто зазначив умови щодо продажу (відчуження) нерухомого майна, та у випадку невиконання ним зобов`язання щодо не укладення угоди продажу нерухомого майна позивачу зобов`язався сплатити пеню та відсотки у потрійному розмірі, тобто 900 доларів США за кожною з розписок. За наявними фактичними обставинами слідує, що відповідач протягом трьох років ухилявся від виконання зобов`язання щодо умов продажу нерухомого майна та не повернув позивачу отримані ним кошти, тому апелянт вважає свої позовні вимоги щодо стягнення з відповідача по 900 доларів США, за кожною з розписок, обґрунтованими. Також позивач вважає обґрунтованими заявлені ним позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди на підставі статті 23 ЦК України, оскільки він задля можливості придбання нерухомого майна взяв у борг грошові кошти, щомісячно сплачував відсотки позикодавцю за користування позикою. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Відповідно до розписки від 01 травня 2020 року позивач та відповідач письмово домовились про купівлю-продаж квартири за адресою: АДРЕСА_1 або квартири за адресою: АДРЕСА_2 . На виконання домовленості позивачем було передано відповідачу завдаток у розмірі 300 доларів США, що станом на дату передання коштів за курсом НБУ становило 8100 грн. Відповідач також письмово зобов`язався у разі розірвання договору з продажу квартири повернути передані кошти з пенею у трикратному розмірі від сплаченої позивачем суми. Розписка містить підписи свідків, які засвідчили факт передання позивачем відповідачу в рахунок вартості квартири 300 доларів США. 26 травня2020 року відповідачем позивачеві було надано розписку аналогічного змісту, якою підтверджено факт передачі позивачем коштів у розмірі 300 доларів США в рахунок вартості квартири, купівлю-продаж якої відповідач зобов`язався оформити у майбутньому та зобов`язання у разі розірвання договору з продажу квартири повернути передані кошти з пенею у трикратному розмірі від сплаченої позивачем суми. Розписка також містить підписи свідків, які засвідчили факт передання позивачем відповідачу в рахунок вартості квартири 300 доларів США. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Так, відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. На відміну від завдатку, аванс це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання. Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню. За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання. Згідно із положеннями статей 546, 548 ЦК України завдаток може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами. Отже, оскільки сторонами умови договору виконано не було, суд першої інстанції, враховуючи положення статті 570 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку, що передані позивачем за двома розписками грошові суми у загальному розмірі 600 доларів США є авансом, який підлягає поверненню, а не завдатком. Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Будь-яких належних та допустимих доказів виконання відповідачем свого зобов`язання за вказаним договором ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції не надано. Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини даної справи та дійшов правильного висновку про те, що грошова сума сплачена замовником є нічим іншим як авансовим платежем (авансом) здійсненим позивачем в рахунок майбутнього укладення договору продажу нерухомого майна, при цьому, відповідачем не виконані зобов`язання за розписками, а отже наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача авансу за розпискою від 01 травня 2020 року у розмірі 10 935грн та за розпискою від 26 травня 2020 року в розмірі 10 935 грн. При цьому посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідач в розписках від 01 травня 2020 року та від 26 травня 2020 року особисто зазначив умови щодо продажу (відчуження) нерухомого майна, та у випадку невиконання ним зобов`язання щодо не укладення угоди продажу нерухомого майна позивачу зобов`язався сплатити пеню та відсотки у потрійному розмірі, тобто 900 доларів США за кожною з розписок тому відповідач повинен відшкодувати позивачу по 900 доларів США, за кожною з розписок, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вказані доводи позивача зводяться до особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише сума авансу, яка була передана йому позивачем відповідає нормам чинного законодавства та не спростований доводами апеляційної скарги. Не можуть бути підставою для скасування судового рішення доводи апеляційної скарги позивача про те, що на підставі статті 23 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки він задля можливості придбання нерухомого майна взяв у борг грошові кошти, щомісячно сплачував відсотки позикодавцю за користування позикою. Так,відповідно до статі 23 ЦК України особа право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розмір відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. За загальним правилом, визначеним частиною 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Виключення, що не потребують доведення вини, визначені у частині 2 вказаної норми, зокрема, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Отже, виходячи із наведених норм права, у даному випадку до вимог позивача про стягнення моральної шкоди, застосуванню підлягає частина 1 статті 1167 ЦК України, за якою факт наявності морально шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт завдання позивачу моральної шкоди, позивачем не надано належних доказів спричинення йому моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діями відповідача та його вини в заподіянні моральної шкоди позивачу. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що він задля можливості придбання нерухомого майна взяв у борг грошові кошти, щомісячно сплачував відсотки позикодавцю за користування позикою також не підтверджені належними та допустими доказами. При вирішенні даної справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, а ухвалене у справі рішення відповідає критеріям законності і обґрунтованості. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: О.О.Тимченко Судді: Я.М.Бондар В.П.Зубакова