Ухвала КЦС ВС № 757/23993/23-ц

УХВАЛА 26 січня 2024 року м. Київ справа № 757/23993/23-ц провадження № 61-1244ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Печерським районним судом м. Києва від 19 липня 2023 року про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, в якій просив скасувати вказаний судовий наказ. Заява обґрунтована тим, що заяву про видачу судового наказу подав представник ОСОБА_2 - адвокат Денисенко І. М., який діяв на підставі Договору про надання правової допомоги № 15/02-2 від 15 лютого 2023 року, ордеру № 1086022, що видано відповідно до цього Договору, та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1732. Натомість, право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Денисенка І. М. (свідоцтво № 21/1732) було зупинено в період з 18 грудня 2019 року по 14 березня 2023 року. Отже, на думку заявника, укладений 15 лютого 2023 року договір № 15/02-2 між адвокатом Денисенком І. М. та ОСОБА_2. суперечить вимогам цивільного законодавства, є нікчемним та не створює для адвоката Денисенка І. М. права звертатись до суду в інтересах ОСОБА_2 та не підтверджує наявність у нього відповідних повноважень у справі № 757/23993/23-ц. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу № 757/23993/23-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 19 липня 2023 року залишено без задоволення. Судовий наказ № 757/23993/23-ц, виданий Печерським районним судом м. Києва 19 липня 2023 року, за заявою ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей з ОСОБА_1 залишено в силі. Залишаючи без задоволення заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані ОСОБА_1 докази не містять відомостей про нововиявлені обставини, які є істотними, не могли бути підставою для відмови у видачі судового наказу, і не могли б призвести до іншого результату судового розгляду. 22 січня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про задоволення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 призначено судді-доповідачеві Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д. Касаційна скарга обґрунтована тим, що заяву про видачу судового наказу подав представник ОСОБА_2 - адвокат Денисенко І. М., який діяв на підставі Договору про надання правової допомоги № 15/02-2 від 15 лютого 2023 року, ордеру № 1086022, що видано відповідно до цього Договору, та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1732, однак, право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Денисенка І. М. (свідоцтво № 21/1732) було зупинено в період з 18 грудня 2019 року по 14 березня 2023 року. Отже, заявник вважає, що адвокат Денисенко І. М. не мав повноважень подавати від імені ОСОБА_2 заяву про видачу судового наказу. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. За змістом наведених норм процесуального права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Пункт 1 частини першої стаття 424 ЦПК України зазначає, що строк подання заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, визначається для учасників справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Відповідно до частини п`ятої статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої та апеляційної інстанції про те, що заявником не доведено існування нововиявлених обставин, передбачених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, а відтак і відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу. Крім того, суди попередніх інстанцій вірно вказали, що на час подачі до суду заяви про видачу судового наказу (19 липня 2023 року), представник ОСОБА_1 - адвокат Денисенко І. М. мав право на заняття адвокатською діяльністю, надав ордер на надання правничої допомоги у Печерському районному суді м. Києва, що не ставило під сумнів волевиявлення ОСОБА_2 на уповноваження Денисенка І. М. представляти її інтереси. При цьому, Верховний Суд зазначає, що у абзацах 1 і 3 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» вказано, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Суди не уповноважені здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної інстанції, перевірені та оцінені ними. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, «Устименко проти України» від 29 січня 2016 року, «Рябих проти Російської Федерації» від 03 грудня 2003 року, «Нелюбін проти Російської Федерації» від 02 листопада 2006 року) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Таким чином, наведені ОСОБА_1 підстави не підпадають під дію пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та не спростовують факти, покладені в основу судового наказу, й фактично зводяться до незгоди заявника з судовим наказом. Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої та апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник