Ухвала КЦС ВС № 346/3547/20

УХВАЛА 25 січня 2024 року м. Київ справа № 346/3547/20 провадження № 61-807ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Червинської М. Є., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2023 року (з урахуванням ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2023 року про виправлення описки) та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний поділ житлового будинку, господарських будівель і споруд, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про реальний поділ житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Вирішено провести реальний поділ в натурі житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Виділено в натурі ОСОБА_1 1/2 ідеальної частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за вищевказаною адресою, згідно з варіантом поділу № 2 висновку експерта № 20/04/23 за результатами проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2023 року. Наступні приміщення в житловому будинку: кухню «2-1», площею 13,5 кв. м; житлову кімнату «2-2», площею 18,2 кв. м; «2-ІІ» коридор, площею 3,5 кв. м, ІV сходову клітку, площею 2,3 кв. м, загальною площею 37,5 кв. м, що менше від ідеальної частки на 9,15 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: сарай літера «Б»; вбиральня «Д» (Г1); огорожа «№ 2»; ворота «№ 4» (відповідно до користування земельною діянкою); вимощення «ІІІ» (під частиною фасаду будівлі згідно з поділом будинку). 1/2 частини криниці «№ 1» залишено в спільному користуванні. Загальна вартість виділених в натурі ОСОБА_1 приміщень з господарськими будівлями та спорудами становить 161 618,50 грн, що менше від ідеальної частки на 16 351,50 грн і становить 45/100 частки у будинковолодінні. Вирішено виділити в натурі ОСОБА_2 1/2 ідеальної частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за вказаною адресою, згідно з варіантом поділу № 2 висновку експерта № 20/04/23 за результатами проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2023 року. Наступні приміщення в житловому будинку: І підвал, площею 6,0 кв. м; «1-ІІ» коридор, площею 2,5 кв. м; «1-1» кухню, площею 14,2 кв. м; «1-2» житлову кімнату, площею 19,0 кв. м; «1-3» житлову кімнату, площею 7,0 кв. м; «1-4» веранду, площею 3,3 кв. м; «1-5» кладову, площею 3,8 кв. м, загальною площею 55,8 кв. м, що більше від ідеальної частки на 9,15 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: вбиральня літера «Г»; ворота «№ 3»; огорожа «№ 5» (відповідно до користування земельною ділянкою); вимощення «І-ІІ» (під частиною фасаду будівлі згідно з поділом будинку). 1/2 частини криниці «№ 1» залишено в спільному користуванні. Загальна вартість виділених в натурі ОСОБА_2 приміщень з господарськими будівлями та спорудами становить 194 321,50 грн, що більше від ідеальної частки на 16 351,50 грн і становить 55/100 частини у будинковолодінні. Вирішено провести наступний перелік робіт з переобладнання даного житлового будинку. Влаштувати перегородку довжиною 1,91 м для поділу приміщення «ІІ» коридор площею 6,0 кв. м на два окремі ізольовані приміщення, а саме: для співвласника ОСОБА_2 площею 2,5 кв. м; для співвласника ОСОБА_1 площею 3,5 кв. м, загальною вартістю 5 101,00 грн. ОСОБА_2 влаштувати новий вхід на горище крізь існуюче вікно на горищному поверсі; ОСОБА_1 влаштувати вхід з вулиці та новий дверний проріз у приміщення «ІІ» коридор площею 6,0 кв. м, загальною вартістю 17 615,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 09 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені в справі про реальний поділ житлового будинку, господарських будівель і споруд вартістю 355 940,00 грн. Отже, справа № 346/3547/20 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом з тим, у касаційній скарзі заявник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, проте вказані посилання є безпідставними. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що справа має для заявника виняткове значення, зводиться до незгоди із рішеннями судів попередніх інстанцій. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд враховує Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023) Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подалакасаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2023 року (з урахуванням ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2023 року про виправлення описки) та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний поділ житлового будинку, господарських будівель і споруд. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун Є. В. Коротенко М. Є. Червинська