Постанова Сумський апеляційний суд № 585/1399/23

Справа №585/1399/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Євтюшенкова В. І. Номер провадження 33/816/49/24 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 172-15 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 19 січня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Авраменко Д. А., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 585/1399/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24.04.2023, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець м. Ромни Сумської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 визнаний винуватим за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , установив: У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, оскільки він здійснював чергування в межах свого посту, а суд не допитав свідків та не з`ясував всі обставини справи, які мають суттєве значення для прийняття в ній законного рішення. Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24.04.2023 ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн. Згідно постанови судді, 02.04.2023 о 20 год. 10 хв. в м. Ромни Сумської області під час несення вартової служби на об`єкті в умовах особливого періоду молодший сержант ОСОБА_1 вчинив недбале ставлення військової особи до військової служби, що призвело до безперешкодного проходу двох сторонніх осіб через межу ввіреного йому посту несення вартової служби, в результаті його залишення. Вислухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу, просив скасувати постанову судді та закрити провадження в справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Висновки судді суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідають матеріалам справи, ґрунтуються на досліджених у суді першої інстанції доказах і є вмотивованими. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу правопорушення, то вони є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки на підтвердження викладених у протоколі фактичних обставин правопорушення суддя суду першої інстанції у постанові послалася на належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом. Так, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення № 175 від 03.04.2023, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшла висновку, що ОСОБА_1 вчинив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об`єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема: - письмовими поясненнями т. в. о. командира відділення ОСОБА_5 , згідно яких 02.04.2023 близько 20:12 він отримав по рації виклик від вартового 3 посту ОСОБА_6 про затримання двох сторонніх осіб на охоронюваній території 3 посту, хоча повідомлень від вартового 2 посту про переміщення двох осіб у напрямку 3 посту по радіозв`язку не було. Про цю подію він доповів командиру 3 взводу ОСОБА_7 . При з`ясуванні обставин як сторонні могли потрапити на охоронювану територію 3 посту з`ясувалося, що вартовий 2 посту ОСОБА_1 пройшов до середини мосту, де йому вартовий 1 посту приніс ліхтар. У цей час, почувши наближення потягу, ОСОБА_8 сховався на майданчик безпеки. Коли поїхав потяг, вартовий повернувся на свій пост. У цей час дві сторонні особи підійшли до 2 посту і спустилися сходами вниз, де були затримані вартовим 3 посту ОСОБА_9 ; - письмовими поясненнями стрільця 3 зводу 1 роти солдата ОСОБА_9 , згідно яких він знаходився в караулі на 3 посту з 19 год. до 21 год. Близько 20:10 він побачив, як рухаються з боку 2 посту дві особи. По радіозв`язку про рух двох невідомих осіб зі сторони 2 посту повідомлень не надходило, тому він їх затримав і викликав начальника караулу; - письмовими поясненнями стрільця ОСОБА_2 , згідно яких 02.04.2023, будучи в караулі з 19 год. до 21 год. на посту № 1 охоронюваного об`єкту, роблячи обхід території за закріпленим 1 постом від таблички «Межа посту» до середини моста, по рації отримав повідомлення від вартового 2 посту про те, що йому необхідний ліхтар. Приблизно з 19:55 до 20:10 він побачив, що наближається потяг, після чого він повідомив по рації про наближення потягу. Дочекавшись проїзду потягу, він продовжив обхід території, направляючись до середини мосту, де вони зустрілися з караульним 2 посту, якому він передав свій ліхтарик, після чого вони відразу розійшлися по своїх постах; - рапортом командира 3 взводу охорони 1 роти охорони 4 батальйону ст. лейтенанта ОСОБА_7 від 03.04.2023, згідно якого 02.04.2023 близько 20:14 т. в. о начальника ОСОБА_5 було повідомлено, що на охоронюваному об`єкті на 3 посту вартовим ОСОБА_9 було зупинено двох сторонніх осіб. При з`ясуванні обставин даної події було виявлено, що близько 20:05 вартовий 2 посту ОСОБА_1 , покинувши пост, вийшов на середину мосту для отримання ліхтарика від вартового 1 посту. В цей час до мосту наближався потяг та ОСОБА_1 , ставши у карман на мосту, дочекався доки він проїде, після цього, отримавши ліхтар, повернувся на свій пост. Поки ОСОБА_1 був відсутній на посту, дві сторонні особи рухаючись по коліям без перешкод пройшли повз межі 2 посту та спустилися по сходах і рухалися в напрямку 3 посту, де на підході були зупинені вартовим ОСОБА_9 . Доповіді про потребу ОСОБА_1 у засобах світла начальнику варти не було; - постовою відомістю, згідно якої 02.04.2023 під час виконання завдання з охорони та оборони об`єкту близько 20:12 було затримано двох сторонніх осіб, які зайшли на територію об`єкту по залізничній колії; - інструкцією чатового, згідно якої чатовий зобов`язаний, зокрема: пильно охороняти та стійко обороняти свій пост, нічим не відволікатися; рухаючись визначеним маршрутом, уважно оглядати підступи до поста; не залишати поста, доки його не буде змінено або знято; не допускати до поста ближче, ніж на відстань, визначену в табелі постів та позначки до місцевості нікого, крім начальника варти, помічника начальника варти й свого розвідного та осіб, яких вони супроводжують, а також чергового варти (військової частини), у визначених випадках; - схемою залізничного мосту та умовними позначеннями до неї, на якій позначена межа поста (синій овал) та маршрут прямування чатового цілодобово в межах цього посту (мале коло пунктирної ліні), який не доходить до середини залізничного мосту; - табелем постів, згідно якого чатовий зобов`язаний, крім іншого, виконувати обов`язки згідно ст. 230-235 Статуту гарнізонної та вартової служби ЗСУ; - табелем постів тактичної групи об`єкту і правами обов`язками чатового, Статутом гарнізонної та вартової служби ЗСУ та з картками ведення вогню, з якими ОСОБА_1 особисто був ознайомлений під підпис. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП настає за недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду. Згідно ст. 233 Статуту гарнізонної та вартової служб ЗСУ, затвердженого ЗУ від 24.03.1999 № 550-XIV, чатовий зобов`язаний: пильно охороняти та стійко обороняти свій пост, нічим не відволікатися, не випускати з рук зброї й нікому не віддавати її, включаючи осіб, яким він підпорядкований; рухаючись визначеним маршрутом, уважно оглядати підступи до поста й огорожу та доповідати через засоби зв`язку про хід несення служби у визначені табелем постів строки; не залишати поста, доки його не буде змінено або знято; не допускати до поста ближче, ніж на відстань, визначену в табелі постів, та позначки на місцевості нікого, крім начальника варти, помічника начальника варти й свого розвідного та осіб, яких вони супроводжують, а також чергового варт (військової частини) у випадку, визначеному в ст. 231 цього Статуту. Цей Статут визначає організацію і порядок несення гарнізонної та вартової служб, права і обов`язки посадових осіб гарнізону та військовослужбовців, які залучаються для несення цих служб. Статут обов`язковий для всіх військових частин, штабів, організацій, установ і військових навчальних закладів ЗСУ. Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців СЗР України, СБУ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, НГУ, ДПС України, Державної спеціальної служби транспорту, УДО України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями. Недбале ставлення до служби припускає несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов`язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія). Вказівка закону на несумлінне ставлення службової особи до своїх службових обов`язків, передусім, характеризує поведінку (дію або бездіяльність) при недбалості. Вона означає, що за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином (неякісне, неточно, неповно, поверхнево, несвоєчасно тощо) або взагалі не виконує службові обов`язки, які входять до її компетенції. Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану на території України» та відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 № 2915-IX в Україні діє правовий режим воєнного стану. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не покидав межі посту та виконував свої обов`язки (оглядав конструкції мосту, територію під ним, поверхню річки), то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки об`єктивна сторона вчиненого правопорушення полягає не в залишенні меж посту, а в тому, що внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків (бездіяльності) ОСОБА_1 допустив прохід двох сторонніх осіб через межу ввіреного йому посту несення вартової служби. Та обставина, що ОСОБА_1 не покидав межу посту, його вини не спростовує, оскільки чатовий в будь-якому разі зобов`язаний пильно охороняти свій пост і не допускати до посту ближче чим визначено сторонніх осіб, при цьому чатовий зобов`язаний рухатись визначеним маршрутом. У той же час, згідно схеми залізничного мосту маршрут прямування чатового не пролягав через міст, тобто ОСОБА_1 відхилився від визначеного маршруту, і саме в цей час сторонні особи змогли пройти через межу ввіреного йому посту, а будь-яких підстав вважати, що ОСОБА_1 , всупереч своїх прямих обов`язків, міг відлучитися від цього маршруту, хоча і в межах посту, не встановлено. Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд обгрунтував свої висновки письмовими поясненнями свідків, оскільки відсутні підстави вважати, що показання, надані ними безпосередньо в суді, могли б вплинути на доведеність вини ОСОБА_1 , який фактично підтвердив обставини, повідомлені свідками, не погодившись лише з тим, що його дії утворюють склад правопорушення. Тобто, в даному випадку, отримання судом фактичних даних з письмових пояснень свідків не є проявом неповноти судового розгляду, оскільки це жодним чином не позначилася на справедливості розгляду провадження в справі та обставинах, які підлягають доказуванню. Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. У той же час, рішення судді суду першої інстанції в частині застосованого до ОСОБА_1 стягнення, який визначений у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не є належним чином умотивованим, оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ст. 23, 33 КУпАП). Поняття судової дискреції (судового розсуду) охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу порушника, справедливості й достатності обраного стягнення тощо (дискреційні повноваження суду). Повертаючись до матеріалів справи, обираючи вид і розмір стягнення, суддя суду першої інстанції врахувала дані про особу ОСОБА_1 і ступінь його вини, внаслідок чого дійшла висновку про необхідність накладення на нього стягнення у виді штрафу. Крім того, оскільки вчинене правопорушення завдає шкоди позитивному авторитету як військовослужбовця, так і військової служби в цілому, впливає на боєздатність військової частини, знижує рівень готовності до виконання завдань за призначенням та дисципліни в умовах воєнного стану, то суддя порахувала, що розмір штрафу має бути визначений в максимальному розмірі, передбаченому санкцією статті. В цьому контексті слід зазначити, що вказані обставини, які характеризують вчинене правопорушення, випливають із його об`єктивної сторони та вже враховані законодавцем при визначенні видів стягнення та їх розмірів у санкції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, оскільки це правопорушення є кваліфікованим та полягає у недбалому ставленні до військової служби в умовах воєнного стану, а тому самі по собі ці обставини ще не свідчать про необхідність застосування штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На переконання апеляційного суду, у справедливому співвідношенні із характером вчиненого і особою порушника, перебуватиме стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Такий розмір стягнення є необхідним й достатнім для виховання ОСОБА_1 та досягнення мети цього стягнення у виді запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. На підставі викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне постанову відносно ОСОБА_1 змінити та накласти на нього стягнення в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, а в іншій частині це рішення залишити без змін, задовольнивши у такий спосіб частково апеляційну скаргу. Керуючись ст. 294 КУпАП, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24.04.2023 відносно ОСОБА_1 змінити та накласти на нього стягнення в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. В іншій частині постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24.04.2023 відносно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов