Постанова Сумський апеляційний суд № 579/1332/23

Справа №579/1332/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Придатко В. М. Номер провадження 33/816/141/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 08 серпня 2023 року, якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сухини, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. В С Т А Н О В И В: Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 08 серпня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що 24 червня 2023 року близько 19 год. 20 хв. на автодорозі М-02 167 км. м. Кролевець керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 а ПДР, за що відповідальність передбачена, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 08 серпня 2023 року скасувати, а провадження закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що під час зупинки автомобіля, яким він керував, працівник поліції повідомив його про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, оскільки бачили його, як він виходив із магазину похитуючись. На пропозицію пройти огляд на місці з використанням спеціального технічного засобу, апелянт погодився, оскільки був впевнений у негативному результаті, так як не вживав у той день спиртних напоїв. Після проходження освідування, ОСОБА_1 не погодився із результатом продуття алкотестера, про що свідчить відсутність його підпису в акті огляду. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівники поліції не зважали на його пояснення, а саме, що він віз свого побратима до тимчасового місця дислокації в с. Бистрик, оскільки йому стало зле. Крім того, працівниками поліції не було роз`яснено апелянту про його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а тому останній просто не знав, як діяти в даній ситуації. Також, апелянт акцентує увагу на те, що працівники поліції в супереч вимогам Закону України «Про національну поліцію» не повідомили йому причини зупинки, а тому всі докази зібрані внаслідок незаконних дій поліцейських, не можна визнати належними та допустимими. Окрім того, місце вчинення правопорушення, зазначене в протоколі та в тесті газоаналізатора має різницю в два кілометра, що позбавляє точно встановити місце скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всупереч вимогам ч. 1 ст. 266 КУпАП, апелянта не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документу встановленої форми. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що суд першої інстанції в порушення ст. 252 КУпАП не надав належної оцінки доказам, долучених до матеріалів справи, через що його необґрунтованого було притягнуто до адміністративної відповідальності. В обґрунтування пропущеного строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає про те, що помилкову через систему ЄСІТС «Електронний суд» направив апеляційну скаргу відразу до суду апеляційної інстанції, яка згодом була йому повернута. Враховуючи викладені обставини, останній просить поновити строк на апеляційне оскарження з поважності причин. Розгляд вказаної апеляційної скарги було проведено без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , оскільки він до суду апеляційної інстанції не з`явився, а направив відповідне клопотання про розгляд справи без його участі. Тому, перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги дійшов наступних висновків. Відповідно до штампу вхідної кореспонденції Кролевецького районного суду Сумської області, 21 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скарга на поставу судді від 08 серпня 2023 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Причиною пропуску строку, апелянт зазначає помилкове відправлення апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Перевіривши представлені матеріали та доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження постанови судді від 08 серпня 2023 року, у зв`язку з чим його клопотання підлягає задоволенню. У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з врахуванням: - протоколу про адміністративне правопорушення від 24.06.2023 серії ААД № 167592; - роздруківки спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», відповідно якого результат тесту становить 0,79 %; - акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно якого ОСОБА_1 не погодився із результатом проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці; - відеозаписів із відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксована проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу та відмова від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я. Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції. Із відеозаписів записаних на відеореєстратор службового автомобіля та нагрудних камерах працівників поліції вбачається, як на автодорозі М-02 167 км. м. Кролевець був зупинений автомобіль «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння ( різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода). Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, на що останній погодився. Після проходження огляду на місці, ОСОБА_1 погодився із результатами приладу газоаналізатора та відмовився їхати до закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. За таких обставин, апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб разом із протоколом про адміністративне правопорушення, зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння. Так, порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від проходження встановлюється ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією. Встановленим порядком визначено, що водій має на право не погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а також не погодитись з його результатами. У такому випадку водій зобов`язаний пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я. Така відмова від проходження огляду на стан сп`яніння повинна бути зафіксована належним чином та бути явною, очевидною. Доданими до матеріалів справи відеозаписів зафіксовано, що ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, відмовився. З огляду на викладене, працівниками поліції, а також суддею при розгляді справи в суді, зазначені дії ОСОБА_1 вірно були оцінені, як згода із проведеним оглядом на місці з використанням спеціального технічного засобу, який підтвердив перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння. Всупереч доводам апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Що стосується тверджень апелянта щодо не роз`яснення йому прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу, та в повному обсязі спростовуються відеозаписом, крім того, ОСОБА_1 не наведено, якими правами через свою необізнаність він не мав змоги скористатися під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Посилання апелянта щодо безпідставної зупинки керованого ним автомобіля, не беруться апеляційним судом до уваги, та спростовуються дослідженими відеозаписами, на яких вбачається, як працівники поліції повідомили останнього про те, що бачила, як він виходив із бару хиткою ходою та сів за кермо автомобіля. Тобто, у працівників поліції були підстави вважати, що водій автомобіля мав ознаки алкогольного сп`яніння, що в подальшому підтвердилося після проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння. Стосовно наявності розбіжностей, щодо встановлення місця вчинення адміністративного правопорушення, зазначеного в роздруківки алкотестера Драгер та в протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає що вказані суперечності не спростовую вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тим паче, що місце зупинки та проведення огляду було здійснено на автомобільній трасі, котра не має точної адреси. Також апеляційний суд зазначає про те, що відсутність доказів відсторонення працівниками поліції водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не спростовує самого факту відсторонення особи від керування транспортним засобом, що підтверджується долученим відеозаписом і не спростовує правильності висновків, викладених у постанові судді. Отже, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння є правильними. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо додаткових доводів апелянта про проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням газоаналізатора «Drager Alkotest», строк дії якого закінчився, апеляційний суд зазначає наступне. Так, п. 1 та п. 3 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015, передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016. Таким чином, газоаналізатори виробництва компанії Drager Safety AG & Co. KGaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 і становить 1 рік. Із роздрукованого результату тестування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння вбачається, що газоаналізатор "Drager Alcotest 6820" (прилад № ARKL - 2046) пройшов останню повірку 17.08.2022. Тобто, його наступна обов`язкова повірка (калібрування) повинна бути не раніше 17.08.2023, а тому, на момент проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 газоаналізатор "Drager Alcotest 6820" відповідав пред`явленим до нього вимогам. Отже, огляд на стан алкогольного сп`яніння апелянта було проведено за допомогою сертифікованого приладу газоаналізатор «Drager Alcotest 6820», термін повірки (калібрування) якого не сплинув на час огляду. Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає. Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було. Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої повно, всебічно, об`єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено. Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Кролевецького районного суду Сумської області від 08 серпня 2023 року. Постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 08 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.