Ухвала КЦС ВС № 154/3526/20

УХВАЛА 26 січня 2024 року м. Київ справа № 154/3526/20 провадження № 61-724ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 вересня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Устилузької міської ради Володимирського району Волинської області, Володимирської районної державної адміністрації Волинської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну частку (пай), визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, ВСТАНОВИВ: 12 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подаладо Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 вересня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 грудня 2023 рокуз пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень. Представник заявника порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що постанову Волинського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року отримала 12 грудня 2023 року, на підтвердження викладених обставин до касаційної скарги додано відомості з електронного суду. Згідно з частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Враховуючи те, що наведені підстави пропущення строку на касаційне оскарження є поважними, процесуальний строк підлягає поновленню. Проте, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах. Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави. Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав. Як на підставу касаційного оскарження представник заявника посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд роз`яснює заявнику, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, представник заявника повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок виклав апеляційний суд з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним. Саме лише посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, без його обґрунтування, не свідчить про виконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо належного обґрунтування у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Крім того, за змістом касаційної скарги представник заявника посилається на постанову Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 556/1354/15-ц, яку не враховано судами. Зазначене свідчить про те, що обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, представник заявника одночасно посилається на правові висновки, зроблені у постанові Верховного Суду, які не враховано апеляційним судом та на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах. Оскільки підстави передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України (неврахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду) можуть бути взаємовиключними, особа, яка подає касаційну скаргу, у разі одночасного посилання на вказані підстави, має конкретизувати у касаційній скарзі яку саме норму (норми) права апеляційний суд застосував без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Відсутність такої конкретизації у касаційній скарзі свідчить про неналежне виконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Таким чином, представник заявника необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали та уточненням обґрунтування касаційної скарги, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа у системі «Електронний суд» представнику заявника також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаного недоліку. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, У Х В А Л И В: Поновити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , строк на касаційне оскарження рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 вересня 2023 року та постанови Волинського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 вересня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 26 лютого 2024 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Коротун