Ухвала КЦС ВС № 334/5441/23

УХВАЛА 26 січня 2024 року м. Київ справа № 334/5441/23 провадження № 61-948ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тивоненко Данило Русланович, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у липні 2023 року звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко А. Ю., в якому просила суд визнати виконавчий напис, зареєстрований за реєстраційним № 2855 від 11 січня 2022 року, виданим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т. В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал»заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2021 року № 4631996 у сумі 48 536 грн, що складається з: 12 000 грн (заборгованість за тілом кредиту); 36 036 грн (заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією); 500 грн (стягнення з боржника сплати за вчинення нотаріусом виконавчого напису), таким, що не підлягає виконанню. Крім того, стягнути судовий збір та витрати на правничу допомогу. В обґрунтування позову послалася на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А. Ю. перебувають матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 21 лютого 2022 року, що було відкрите на підставі виконавчого напису, зареєстрованого за № 2855 від 11 січня 2022 року, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу - Личук Т. В. 26 червня 2023 року позивач помітила, що її банківська картка заблокована. Того ж дня, вона звернулася до адвоката Тивоненка Д. Р. за правовою консультацією. В рамках правової консультації, адвокат Тивоненко Д. Р. здійснив перевірку веб-сайту «Автоматизована система виконавчого провадження» та перевірив Єдиний реєстр боржників. Після перевірки вказаного веб-сайту та Єдиного реєстру боржників, адвокату разом з позивачем стало відомо про існування виконавчого провадження № НОМЕР_1. З того моменту, коли вона дізналася про існування вказаного виконавчого провадження, вона через мобільний телефон і додаток «Дія» знайшла у вказаному додатку ідентифікатор доступу до виконавчого провадження, а також, забезпечила адвокату повний доступ до матеріалів вказаного виконавчого провадження з метою ознайомлення з матеріалами цього виконавчого провадження. Так, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко А. Ю. постановою від 21 лютого 2022 року відкрив ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису згідно з яким борг позивача перед відповідачем становить: 48 536 грн, що складається з: 12 000 грн (заборгованість за тілом кредиту); 36 036 грн (заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією); 500 грн (стягнення з боржника сплати за вчинення нотаріусом виконавчого напису). Отже, до 26 червня 2023 року позивач про існування виконавчого провадження не знала, жодних документів, повідомлень, від третіх осіб або відповідача не отримувала. У рамках ВП № НОМЕР_1 приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко А. Ю. виніс постанову від 22 червня 2023 року про арешт коштів боржника. Кошти на картках позивача заблоковані, відрахування вже відбуваються. Позивач вважала, що виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису; без необхідної перевірки та встановлення безспірності боргу; жодного документу, який би свідчив про наявність заборгованості позивача перед відповідачем (на адресу позивача не надходило жодного повідомлення, жодної вимоги про наявність боргу, жодного дзвінку з вимогою погасити борг), нею не було отримано письмове повідомлення про факт вчинення виконавчого напису нотаріусом. Ленінський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 11 жовтня 2023 року позов задовольнив частково. Визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис зареєстрований за реєстраційним № 2855 від 11 січня 2022 року, виданий приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т. В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь на користь ТОВ «Вердикт Капітал»заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2021 року № 4631996 у сумі 48 536 грн, що складається з: 12 000 грн (заборгованість за тілом кредиту); 36 036 грн (заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією); 500 грн (стягнення з боржника сплати за вчинення нотаріусом виконавчого напису). Стягнув з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 288,32 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив. Запорізький апеляційний суд постановою від 22 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Тивоненко Д. Р. залишив без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2023 року у цій справі в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу залишив без змін. В іншій частині рішення не оскаржувалось та не переглядалось. 17 січня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тивоненко Д. Р., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2023 року, в якій просила скасувати оскаржувані рішення в частині щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу та в цій частині ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Предметом позову є визнання виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал»заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2021 року № 4631996 у сумі 48 536 грнтаким, що не підлягає виконанню, отже ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн). Отже, зазначена справа не підлягає касаційному оскарженню. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тивоненко Д. Р., зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки Верховний Суд та суди попередніх інстанцій по різному застосовують правові висновки до правовідносин, які виникли між сторонами. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктом «а» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі потребує належних, фундаментальних обґрунтувань. З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані. При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, §

36. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року. З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тивоненко Данило Русланович, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров