Постанова 4857 № 380/16281/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/16281/22 пров. № А/857/17716/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І., за участі секретаря судового засідання Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року ( ухвалене головуючим суддею Костецьким Н.В. об 11:43 год. у м. Львові ) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до Львівської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2022/900129/2 від 13.10.2022; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2022/001448 від 13.10.2022. Позов обгрунтовує тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та витрати на транспортування, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах, що не дає можливості підтвердити заявлену митну вартість, є безпідставними. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем не спростовано того, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності і не включали повної інформації про складові митної вартості, що завадило митному органу здійснити перевірку ціни і стало підставою для корегування митної вартості. Зазначає, що в платіжному документі, який підтверджував факт здійснення оплати за товар, здійснено посилання на проформу-інвойс від 07.07.2022, яка не подана до митного контролю. Вказує на відсутність документів, які підтверджують вартість транспортування, оскільки декларантом не подано договору перевезення та рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг. Отже, не підтверджено вартість транспортування, яка є складовою митної вартості. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 15 листопада 2023 року позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу із викладом заперечень щодо наведених обставин, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. На апеляційний розгляд позивач та представник позивача не з`явились, представник позивача подав клопотання про проведення судового засідання, яке за його заявою апеляційний суд ухвалив провести в режимі відеоконференції, за його відсутності. Під час апеляційного розгляду представник відповідача Тістечко Ю.Я. підтримав апеляційну скаргу, надав пояснення і просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників, проаналізувавши письмові докази, які є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного. Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, 12.04.2022 між ФОП ОСОБА_1 та компанією COMPANIA DE ELABORADOS DE CAFE ELCAFE С.А. (Республіка Еквадор) був укладений зовнішньоекономічний контракт №12/04/22 про поставку товару в порядку та на умовах контракту згідно інвойсів, які є його невід`ємною складовою. На виконання зазначеного контракту компанією COMPANIA DE ELABORADOS DE CAFE ELCAFE C.А. (Республіка Еквадор) на адресу позивача було поставлено товар - розчинна кава: агломерована (гранульована) розчинна кава PRES-035/A CAFE PRES 2 BRAND загальною вагою 7500,00 кг; порошкоподібна розчинна кава PRES-035/SD CAFE PRES 2 BRAND загальною вагою 7500,00 кг. у первинній упаковці масою нетто по 25 кг - 600 коробок. З метою митного оформлення товару позивачем до Львівської митниці була подана електронна митна декларація №UА209170/2022/080391 від 12.10.2022, де було визначено митну вартість товару, що експортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту. Для підтвердження митної вартості товару декларант надав документи, а саме: зовнішньоекономічний контракт №12/04/22 від 12.04.2022 з додатками; інвойс №002-015-000002288 від 18.07.2022; прайс-листи від 18.07.2022; пакувальний лист від 20.08.2022; коносамент №HLCUGY3220730852 від 20.08.2022; сертифікати аналізу від 20.08.2022$; сертифікати відсутності ГМО від 20.08.2022; сертифікати якості від 20.08.2022; страховий поліс №510326; декларація експортера №028- 2022-40-00800710; автотранспортна накладна №5185; довідка про вартість перевезення від 05.10.2022; платіжні доручення; договір доручення №38 від 10.10.2022 про надання послуг із декларування товарів і транспортних засобів тощо. 13.10.2022 митним органом було ухвалено рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2022/900129/2, у якому зазначено, що відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов , зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було встановлено наступне: відповідно до п. 4 Контракту та рахунка-фактури умови поставки CIF Talin, що передбачає обов`язкове страхування вантажу до порту призначення. В поданому полісі від 20.08.2022 №510326 зазначено про вартість страхування і окремо суму інвойсу, проте вартість страхування не включена у ціну товару, що суперечить ст. 58 МКУ. Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг декларантом не надано. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (транспортування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень ч. 21 ст. 58 МК. У платіжних банківських документах зазначено проформу-інвойс, яка не подана до митного оформлення, отже дані платіжні документи неможливо ідентифікувати з даною поставкою. В CMR №5185 від 04.10.2022 р. у графі 23 відсутній підпис перевізника. Декларанту була скерована вимога про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір, банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, страхові документи, транспортні документи, виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики. На вимогу декларантом надано наступні додаткові документи: прайс-лист, платіжні документи. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ у зв`язку неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) - з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ

111. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД: UA100330/2022/438376 від 28.06.2022 того ж отримувача. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, митний орган також видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/001448 від 13.10.2022. Після винесення митницею рішення про коригування митної вартості, товар розмитнено новою декларацією № UA209170/2022/080916 від 14.10.2022 зі сплатою фінансової гарантії у формі грошової застави для випуску товару у вільний обіг. Позивач, не погоджуючись рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про митну вартість, а відповідачем не надано доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органові доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України). Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України). Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ). Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ). Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Виходячи з аналізу наведених норм, слід дійти висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17). Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З матеріалів справи встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною зовнішньоекономічного контракту. Для підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару декларант подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема, зовнішньоекономічний контракт №12/04/22 від 12.04.2022 з додатками; інвойс №002-015-000002288 від 18.07.2022; прайс-листи від 18.07.2022; пакувальний лист від 20.08.2022; коносамент №HLCUGY3220730852 від 20.08.2022; сертифікати аналізу від 20.08.2022; сертифікати відсутності ГМО від 20.08.2022; сертифікати якості від 20.08.2022; страховий поліс №510326; декларація експортера №028-2022-40-00800710; автотранспортна накладна №5185; довідка про вартість перевезення від 05.10.2022; платіжні доручення; договір доручення №38 від 10.10.2022 про надання послуг із декларування товарів і транспортних засобів тощо. На вимогу митниці декларантом додатково надано прайс-лист, платіжні документи. Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, воно обґрунтоване тим, що митниця мала обгрунтовані підстави вважати, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наслідком чого стало корегування митної вартості. Колегія суддів апеляційного суду вважає доведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного. Зовнішньоекономічним контрактом №12/04/22 (розділ 8) визначено, що поставка товару здійснюється за умови 100% передоплати за товар. Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Як вбачається з матеріалів справи і визнається сторонами, у двох банківських платіжних документах ( від 13.07.2022 та 29.09.2022 ), поданих до митного оформлення, міститься посилання на підставу оплати - проформа-інвойс від 07.07.2022, однак такий документ до митного оформлення не надавався. При митному оформленні надано проформу-інвойс від 18.07.2022. Доводи позивача про наявність технічної помилки в даті проформи-інвойса, а також про те, що до уваги митниці слід було брати інвойс від 18.07.2022, свідчать про згоду декларанта з наявністю такої розбіжності та про неподання ним до митного оформлення проформи-інвойсу, зазначеної у платіжних документах. Позивач, декларуючи товар, не повідомив митницю про наявність технічної описки в даті інвойсу, не доводив митному органу у зв`язку з чим подав до митного оформлення проформу-інвойс з іншою датою, ніж зазначена у платіжних документах, тому митний орган мав обгрунтовані підстави вважати, що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари є непідтвердженими. Апеляційний суд погоджується з доводами митного органу, що помилка в даті інвойсу не може мати характеру технічної, оскільки дата проформи-інвойсу - 07.07.2022 зазначена у двох різних платіжних документах: від 13.07.2022 (а.с.90) та від 29.09.2022 (а.с.93), оплата за якими проводилась з різницею в часі більше як два місяці. Крім того, колегія суддів погоджується з апелянтом, що у випадку технічної описки в датах проформи-інвойсу сумнів викликає також обставина, на підставі чого здійснювалась передоплата за товар згідно платіжного документу від 13.07.2022 ( у розмірі 12 825 дол. США ), якщо проформа - інвойс складена 18.07.2022, тобто через 5 днів після здійснення оплати. Крім того, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта стосовно ненадання декларантом всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарув, зокрема, ненадання належних відомостей про підтвердження транспортних витрат, виходячи з наступного. Як вже було зазначено, відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. З матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлення не подавався договір транспортного експедирування, який є першочерговим документом для організації перевезення товару. Зі змісту вимоги митниці про надання документів, яка була скерована декларанту, вбачається, що документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів, витребовувались митним органом і, зокрема, було зазначено про необхідність надання рахунку на перевезення, договору на перевезення. Однак, декларант таких документів не надав ні разом з митною декларацією, ні на вказану вимогу. Обставина ненадання витребуваних митницею документів позивачем не спростована. Отже, така складова митної вартості як транспортні витрати, є непідтвердженою. На спростування доводів митного органу про непідтвердження транспортних витрат позивач вказує про надання ним до митного оформлення довідки б/н від 05.10.2022, яка видана ТОВ «АФ-ГРУП», про вартість перевезення товару за маршрутом Естонія - Україна. Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Отже, довідка б/н від 05.10.2022, яка видана ТОВ «АФ-ГРУП», згідно Правил №599 не може бути належним документом, що підтверджує вартість перевезення оцінюваних товарів. Крім того, як слушно зауважує апелянт, не надано основного договору транспортного експедирування, в якому було б передбачено оформлення Експедитором довідки про транспортні витрати, як документа, що підтверджує вартість перевезення. З даної довідки неможливо встановити наявність договірних відносин з ТОВ «АФ-ГРУП», а серед поданих до митного оформлення документів відсутній договір, який би підтвердив відносини позивача з даним товариством. Апеляційний суд наголошує, що відповідно до ч. 21 ст. 58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Оскільки відомості щодо складових митної вартості, зокрема, про вартість транспортування позивачем не підтверджено документально, суд апеляційної інстанції має підстави вважати, що обов`язок доведення митної вартості позивачем не виконано, не спростовано сумнівів митного органу у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Виходячи з системного аналізу правових норм та обставин даної справи, а також з врахуванням непідтвердження декларантом відомостей щодо ціни товару та ненадання документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, колегія суддів приходить до висновку, що митний орган мав обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, відтак правомірно відмовив позивачу у декларуванні товару за методом визначення митної вартості за ціною договору, отже рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2022/900129/2 від 13.10.2022 є законним та обґрунтованим. Стосовно вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови № UА209170/2022/001448 від 13.10.2022, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Зважаючи на прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, Львівською митницею була оформлена оскаржувана картка відмови. Пунктом 12 ст.264 МК України визначено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Колегія суддів зауважує, що картка відмови № UА209170/2022/001448 від 13.10.2022 прийнята відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, така є похідною оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів позивача, яке апеляційний суд визнав правомірним, а тому колегія суддів приходить до висновку про безпідставність вимоги про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову. Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ст. 139 КАС України він не здійснюється. Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №380/16281/22 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 22 січня 2024 року.