Постанова 4857 № 260/6548/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/6548/23 пров. № А/857/17892/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року (суддя Гаврилко С.Є., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення - м.Ужгород, дата складання повного тексту не зазначено), в адміністративній справі №260/6548/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, встановив: У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатської області від 07.07.2023 року №25 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років позивачу; 2) зобов`язати відповідача вчинити дії щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно із п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 12 жовтня 2011 року. Відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатської області від 07 липня 2023 року №25 "Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 частини 1 пункту "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з 12 жовтня 2011 року. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт оскаржене рішення ухваленим із порушенням норм матеріального, процесуального права та дискреційних повноважень відповідача, яке підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що вирішуючи даний спір, суд діяв всупереч засад адміністративного судочинства, зокрема в частині офіційного з`ясування всіх обставин справи. Вважає скаржник, що позивач не має права на призначення спірної пенсії у зв`язку з відсутністю достатньої календарної вислуги років (20 років 6 місяців) на момент звільнення зі служби (11.10.2011) визначеного статтею 12 Закону №2262. Також вказує апелянт, що оскільки позивач звільнений зі служби 11.10.2011, а звернувся із заявою про призначення пенсії лише 19.06.2023, тому позивач не має права на призначення спірної пенсії починаючи із 12.10.2011. Крім того, рішення суду від 11.05.2023 року по справі №260/1815/23 щодо питання про підготовку та направлення уповноваженим структурним підрозділом УСБУ подання та документів для призначення пенсії, не містить жодних зобов`язань до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Також зазначає апелянт, що судом першої інстанції не застосовано до наявного спору строків позовної давності, визначених ст.122 КАС України. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 31.08.2023 і ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити та відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права, є законними і обґрунтованими, а апеляційна скарга безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України. Звільнився з військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 11 жовтня 2011 року №322-ос, у зв`язку зі звільненням з військової служби, ОСОБА_1 був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення прикордонного загону. Остаточною датою закінчення військової служби, цим наказом було визначено 11 жовтня 2011 року (а.с. 7). Згідно цього наказу, вислуга років позивача станом на 11 жовтня 2011 року складає: 16 років 10 місяців 22 дні календарна; 07 років 06 місяців 01 день пільгова; 24 роки 04 місяці 23 дні загальна. 16 лютого 2023 року позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявами, в яких, посилаючись на відповідні норми чинного законодавства, просив оформити всі необхідні документи і подання про призначення пенсії та направити вказані документи до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для призначення пенсії за вислугою років. За результатами розгляду поданої позивачем заяви листом №11/П-2175-3914 від 01 березня 2023 року Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила заявника про відсутність підстав для прийняття заяви за встановленою формою для призначення пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 достатньої кількості вислуги років у календарному обчисленні, які надають право на пенсійне забезпечення. Не погодившись із такою відмовою, позивач ОСОБА_1 22 березня 2023 року звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України із позовними вимогами щодо визнання протиправною бездіяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України та зобов`язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та подати до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подання та документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років на пільгових умовах на підставі вимог пункту "а" статті 12, статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХII та підпункту "в" пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів №393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей". Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року по справі №260/1815/23, яке набуло законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та направити до Департаменту фінансово-економічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України необхідні документи для їх підготовки та подання уповноваженим структурним підрозділом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подання та документів для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 №3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402) та статті 12 пункту "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби", із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні (а.с. 8-11). Адміністрація Державної прикордонної служби України на виконання вказаного рішення суду направила 19.06.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відповідні документи для призначення пенсії за вислугу років (а.с. 12). За результатам розгляду подання Адміністрації Державної прикордонної служби України про призначення пенсії від 19.06.2023 року та заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії (вх. №200 від 29.06.2023 року), Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняло рішення від 07 липня 2023 року №25 "Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років". Підставою відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років слугувала відсутність у ОСОБА_1 календарної вислуги років (20 років 6 місяців) на момент звільнення зі служби (11.10.2011) визначеної статтею 12 Закону №2262 (а.с. 13). Вважаючи таку відмову (рішення від 07.07.2023 року №25) відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з врахуванням наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про Державну прикордонну службу», пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". За змістом статті 1 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон №2262-ХІІ) особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на відповідній службі, мають право на довічну пенсію за вислугу років. Відповідно до статті 2 Закону №2262-XII, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше. Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Колегія суддів враховує, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» (набрала чинності 19 лютого 2022 року), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Державній прикордонній службі України. Підпунктом «в» пункту 3 вказаного Порядку №393 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року) було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: час проходження служби на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України. Водночас, відповідно до підпункту «в» пункту 3 Порядку №393 (у редакції, чинній після 19.02.2022 року, тобто в редакції чинній станом на час звернення позивача із заявою від 16.02.2023 року до Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо оформлення та подання необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років, та станом на час направлення Адміністрацією Державної прикордонної служби України до ГУ ПФУ в Закарпатській області подання від 19.06.2023 року і відповідних документів для призначення позивачу ОСОБА_1 пенсії за вислугу років), передбачено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяці: на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України. Отже, відповідно до підпункту «в» пункту 3 Порядку №393 (у редакції, чинній після 19.02.2022 року) вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії, а для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ обрахунок вислуги років здійснюється в календарному обчисленні. Судом встановлено, що вислуга років позивача станом на 11.10.2011 становила: календарна вислуга років - 16 років 10 місяців 22 дня, пільгова - 07 років 06 місяців 01 день. З урахуванням того, що станом на дату звернення позивача із заявою від 16.02.2023 року до Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо оформлення та подання необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ і станом на час направлення Адміністрацією Державної прикордонної служби України до ГУ ПФУ в Закарпатській області подання від 19.06.2023 року для призначення позивачу ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, діяла нова редакція підпункту «в» пункту 3 Порядку №393, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для зарахування на пільгових умовах позивачу часу проходження служби у підрозділі Державної прикордонної служби до вислуги років для призначення пенсії, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 31 серпня 2023 року у справі №200/4951/22, від 15 вересня 2023 року у справі №380/10714/22. Водночас, апеляційним судом відхиляються покликання позивача на необхідність врахування у спірних правовідносинах висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а та від 14 квітня 2021 року у справі №480/4221/18, які помилково застосовані і судом першої інстанції, оскільки останні сформовані на підставі іншого правового регулювання, а саме, з урахуванням положень попередньої редакції постанови КМУ №393, яка була чинна до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року. Колегія суддів апеляційного суду також враховує, що відповідно до пунктів 1, 2 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року №3-1, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (членам їх сімей), пенсії згідно із Законом призначаються і виплачуються головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - орган, що призначає пенсію). Заява про призначення пенсії за вислугу років подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, за останнім місцем служби. Згідно п.6 розділу IV цього Порядку, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 5 днів з дня прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії видає або направляє особі повідомлення із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Апеляційний суд також зазначає, що розгляд заяви про призначення пенсії за вислугу років та прийняття відповідного рішення, повинні здійснюватись уповноваженим органом Пенсійного фонду України відповідно до законодавства чинного на час вчинення цим органом відповідних владних повноважень в процесі розгляду заяви (вчинення дії, прийняття рішення). При цьому, до застосування підлягають норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, в редакції чинній станом на час реалізації особою (заявником) свого права на призначення пенсії (тобто, на час звернення заявника до уповноваженого органу із питанням щодо призначення пенсії). З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність оскарженого позивачем рішення відповідача від 07 липня 2023 року №25 "Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років", а отже являється помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наведених вище підстав, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, що підтверджує обґрунтованість доводів апеляційної скарги. Відносно решта доводів апеляційної скарги відповідача, то такі доводи не впливають на суть висновку апеляційного суду про безпідставність позовних вимог, з наведених вище мотивів. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54). Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задоволити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року в адміністративній справі №260/6548/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії скасувати та прийняти нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль