Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/9082/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/9082/23 пров. № А/857/19246/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іщук Л.П., суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року (ухвалене головуючим суддею Нор У.М. у м. Рівному) у справі № 460/9082/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ( далі ГУ ПФУ в Рівненській області ), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII ( далі Закон № 796-XII); зобов`язати відповідача призначити, провести нарахування та виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII з 17.02.2023. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до довідки Малинської сільської ради №1-179 від 21.04.2022 він зареєстрований та проживав в с.Бронне Березнівського району Рівненської області з 15.11.1966 по вересень 1982 року, з 19.08.1985 по 17.10.1985, з 20.11.1987 по 02.12.1987, з 06.11.1990 по 12.12.1994. Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 18.03.2022 встановлено факт його проживання в с.Бронне Березнівського району Рівненської області в період з 03.12.1987 по 05.11.1990. Дане рішення набрало законної сили. Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с.Бронне Березнівського району Рівненської області відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4). Отже, він прожив у зоні посиленого радіоекологічного контролю на 01.01.93 року більше 4 років, а тому має право на зниження пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов. Відзиву на апеляційні скарги сторонами подано не було. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції здійснює розгляд справи без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бронне Березнівського району Рівненської області. Відповідно до довідки Малинської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 21.04.2022 №1-179 позивач у період з 15 листопада 1966 року по вересень 1982 року, з 19 серпня 1985 року по 17 жовтня 1985 року, з 20 листопада 1987 року по 02 грудня 1987 року, з 06 листопада 1990 року по 12 грудня 1994 року проживав в с. Бронне Березнівського району Рівненської області, яке віднесене відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, до зони посиленого радіоекологічного контролю. Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 18.03.2022 у справі №555/122/22, яке набрало законної сили 19.04.2022, встановлено факт проживання ОСОБА_1 в с. Бронне Березнівського району Рівненської області у період з 03.12.1987 по 05.11.1990. 17.02.2023 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII. На день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (17.02.2023) він досяг віку 56 років 3 місяці 2 дні та мав 24 роки 5 місяців 5 днів страхового стажу. За результатами розгляду заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 07.03.2023 №172450003855 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з непідтвердженням факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 не менше 4 років. Не погодившись з діями відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що єдиним документом, який згідно Закону №796-ХІІ та Порядку №51 підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, і право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Однак, посвідчення відповідної категорії, зокрема, серії В (категорія 4), що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, позивач не надав і в позовній заяві не вказував про наявність у нього такого статусу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не підтвердив належними, допустимими та достовірними доказами наявність у нього статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та, як наслідок, не підтвердив наявність у нього права, визначеного Законом №796-ХІІ, на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 вказаного Закону. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII. Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону № 796-ХІІ цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї. Статтею 55 Закону № 796-ХІІ визначено право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для таких категорій осіб : - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ( тобто, осіб, які працювали в зоні відчуження ); - потерпілих від Чорнобильської катастрофи ( осіб, які постійно працювали або постійно проживали у зоні радіоактивного забруднення ). Зокрема, відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи ( але не більше 5 років ) належить потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали чи постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років та наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014, зі змінами). Підпунктом 5 п. 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XII ). Як визначено ст. 9 Закону № 796-ХІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є : 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 796-ХІІ особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, є такими, що належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-ХІІ, що визначає категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для встановлення пільг і компенсацій встановлено відповідні категорії. Особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, відносяться до категорії

4. Частиною 1 ст. 15 Закону № 796-ХІІ передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу ч. 3 ст. 65 Закону № 796-ХІІ обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 551 від 11.07.2018 (далі - Порядок №551) потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення «Потерпілий» від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору. Особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В. Як зазначено у пункті 11 Порядку № 551, посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5). Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі № 690/23/15-а, від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №2 12/5780/16-а, від 17.05.2021 у справі № 398/494/17, від 17.05.2021 у справі № 336/6218/16-а, які в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судами при розгляді аналогічних справ. Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №551 чітко визначено, що саме посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, та призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Як вірно встановлено судом першої інстанції, наявність у нього статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи позивач ОСОБА_1 не підтвердив, оскільки посвідчення відповідної категорії, зокрема, серії В (категорія 4), не надав і в позовній заяві не вказував про наявність у нього такого статусу. Відсутність статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи позбавляє особу права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не підтвердив своє право на зменшення пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції про відмову у позові обгрунтованими. Доводи та аргументи скаржника, наведені у апеляційній скарзі, про документальне підтвердження постійного його проживання не менше 4 років станом на 01.01.93 на території радіоактивного забруднення, не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність у позивача права на зменшення пенсійного віку у зв`язку з відсутністю статусу потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321,328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 460/9082/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар