Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 712/8302/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 712/8302/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марцішевська О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Єгорової Н.М., Чаку Є.В., за участю секретаря: Керімова К.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Черкаській області, інспектора роти №2 батальйону №1 УПП в Черкаській області сержанта Цимбала Вадима Анатолійовича, про визнання незаконною та скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Черкаській області, інспектора роти №2 батальйону №1 УПП в Черкаській області сержанта Цимбала Вадима Анатолійовича, про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕАС № 7410685 від 27.07.2023 року та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення Соснівським районним судом м. Черкаси норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як убачається з матеріалів справи, що постановою серії ЕАС № 7410685 від 27.07.2023 року, складеною інспектором роти № 2, батальйону №1 УПП в Черкаській області сержантом Цимбал В.А. на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення в розмірі 20400 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.4 ст.126 КпАП України. Як вбачається із вказаної постанови, позивач 27.07.2023 року о 21-55 год., у м. Черкаси по вул.30-річчя Перемоги, 40 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, чим порушив п.2.1а ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 ст. 126 КпАП України. Вважаючи оскаржувану постанову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі Закон №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до стаття 53 Закону №3353-XII юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. Відповідно до ст.35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, серед іншого: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.1 «а» ПДР України, встановлено що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Як встановлено судом першої інстанції, 30 травня 2023 року постановою Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАПі піддано його адміністративному стягненню в вигляді накладення адміністративного штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова Соснівського районного суду м.Черкаси від 30.05.2023 року набрала законної сили. Згідно оскаржуваної постанови серії ЕАС № 7410685 від 27.07.2023 р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 статті 126 КУпАП України, яке полягало в тому, що 27.07.2023 21:55:58 м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 40 водій керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, чим порушив п.2.1.а ПДР. Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем було надано відеозапис з боді камери БК 472485, яким одночасно з НОМЕР_1 фіксувались ті ж події з іншого ракурсу. Апеляційним судом було досліджено вказані відеозаписи, якими зафіксовано проїзд автомобіля на заборонений жовтий сигнал світлофора перед його зупинкою (clip-0), також на відеозаписі БК 472485 (clip-1) на 00 хв. 03 сек. зафіксовано як пасажир ОСОБА_2 , пересідає з переднього пасажирського сидіння на сидіння водія; також відеозаписами БК 472485 (clip-1), БК 471687 (clip-2) зафіксовано як пасажир ОСОБА_2 , що пересіла з переднього пасажирського сидіння на сидіння водія, пояснює, що це вона в зв`язку з погіршенням стану здоров`я попросила позивача керувати транспортним засобом; в подальшому зафіксовано розгляд справи відносно позивача. Крім того, оскільки відеозаписом службового реєстратора ТЗ 9424 зафіксовано проїзд автомобіля на заборонений жовтий сигнал світлофора перед його зупинкою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердженність доводів відповідача про законність зупинки транспортного засобу відповідно до ст.35 Закону України "Про Національну поліцію". Тобто, вказаний відеозапис чітко та однозначно підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, що полягає у керуванні транспортним засобом, будучи позбавленим права керування. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 31 жовтня 2023 року та не є підставою для його скасування. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись статтями 229, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Єгорова Н.М. Суддя Чаку Є.В.