Постанова 4854 № 522/619/24-Е

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 522/619/24-Е П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів Танасогло Т.М., Крусяна А.В., за участю секретаря Мунтян С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2024 року у справі №522/619/24-Е за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України У С Т А Н О В И В: 13 січня 2024 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі позивач, ГУ ДМС в Одеській області) звернулось до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою, у якій просило: - поновити ГУ ДМС України в Одеській області строк звернення до суду з адміністративним позовом до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України; - продовжити строк затримання громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 на шість місяців по 13.07.2024 року з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. В обґрунтування позовних вимог Головне управління посилалося на те, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.07.2023 року у справі №522/13940/23, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2023 року, вирішено затримати ОСОБА_1 строком на шість місяців по 13.01.2024 року з поміщенням до пункту тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Водночас, як стверджував міграційний орган, на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, оскільки до теперішнього часу інформація від Посольства Азербайджанської Республіки в Україні щодо підтвердження факту належності ОСОБА_1 до громадянства Азербайджанської Республіки не надходила. Як вказував позивач, за наведених обставин відповідач не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості органу міграційної служби виконати рішення про його примусове видворення за межі України. Стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду, Головним управлінням зазначено про те, що позивачем вживалися заходи щодо проведення ідентифікації відповідача, зокрема, неодноразове направлення запитів на адресу Посольства Азербайджанської Республіки в Україні з метою підтвердження або спростування належності до громадянства Азербайджанської Республіки, однак відповідей по суті звернення отримано не було. Лише 12.01.2024 року до ГУ ДМС в Одеській області надійшла відповідь за №3-13-25/2-326/2024/D2/RQ з наданою інформацією стосовно батьків відповідача, що у свою чергу необхідне для проведення ідентифікації ОСОБА_1 . Ураховуючи викладене, позивач уважав, що ГУ ДМС в Одеській області пропущено строк звернення до суду з даним позовом з поважних причин. За наслідками розгляду зазначеної справи Приморським районним судом м. Одеси 15 січня 2024 року прийнято рішення, яким заяву Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про поновлення строку звернення до суду задоволено. Поновлено Головному управлінню Державної міграційної служби України в Одеській області строк звернення до суду з даним позовом. Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - задоволено частково. Продовжено строк затримання ОСОБА_1 на один місяць, а саме по 15.02.2024 року з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи означене рішення та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку наявні визначені, приписами статті 289 КАС України, підстави для продовження строку затримання відповідача строком на один місяць. При цьому, задовольняючи заяву ГУ ДМС України в Одеській області про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, суд попередньої інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску такого строку з огляду на установлені під час судового розгляду обставини справи. Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 (далі скаржник) подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано про порушення позивачем строку звернення до суду, встановленого ч.12 ст.289 Кодексу адміністративного судочинства України, яке у свою чергу тягне за собою залишення позову без розгляду. Як стверджує скаржник, Головне управління звернулося до суду з цим позовом в останній день закінчення строку затримання відповідача, що свідчить про недотримання позивачем вимог частини 12 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім цього, скаржник наголошує, що 14 січня 2024 року о 7 год. 35 хв. відповідача - ОСОБА_1 , котрий утримувався в Миколаївському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, звільнено у зв`язку з закінченням шестимісячного терміну утримання. Водночас, судом першої інстанції не взято до уваги наведені вище обставини звільнення відповідача, які підтверджуються відповідною довідкою. Відтак, на переконання скаржника, рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки суд не надав оцінку кожному специфічному, доречному та важливому аргументу відповідача та не дослідив зібрані у справі докази, що може вплинути на результат вирішення справи. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Зокрема, як установлено судом апеляційної інстанції, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.07.2023 року у справі №522/13940/23, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2023 року, вирішено затримати ОСОБА_1 строком на 6 місяців до 13.01.2024 року з поміщенням до пункту тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Як слідує з матеріалів справи, 07.08.2023 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Посольства Азербайджанської Республіки в Україні із запитом щодо проведення ідентифікації, підтвердження або спростування факту належності до громадянства Азербайджанської Республіки, а у разі підтвердження - документувати свідоцтвом на повернення без плати консульського збору, направивши на їх адресу кольорові фотографії громадянина ОСОБА_1 розміром 3 х 4 см. у кількості 2 штук, фотокопію свідоцтва про повернення на батьківщину серії НОМЕР_1 та фотокопію свідоцтва про народження номеру НОМЕР_2 . 22.08.2023 року Посольство Азербайджанської Республіки в Україні письмово повідомило ГУ ДМС України в Одеській області про те, що належність чи неналежність до громадянства Азербайджанської Республіки визначається «Порядком визначення належності особи до громадянства Азербайджанської Республіки», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Азербайджанської Республіки № 84 від 18.03.2015 року. Зважаючи на вищевикладене, та відповідно до «Порядку визначення належності особи до громадянства Азербайджанської Республіки», для продовження процедури ідентифікації особи уродженця ОСОБА_2 , Посольство просить надати орган міграційної служби, за можливості, перелік документів, зазначених у Порядку. 28.09.2023 року від Державної установи «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС» до ГУ ДМС України в Одеській області надійшов лист разом з копією доповідної записки. Так, як слідує зі змісту доповідної записки, 27.09.2023 року працівниками державної установи запропоновано громадянину ОСОБА_1 , заповнити анкету установленого зразка з метою ідентифікації та належності до громадянства Азербайджанської Республіки, але останній відмовився від заповнення анкети. 06.10.2023 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України із запитом щодо отримання інформації перетину державного кордону України, громадянином Азербайджанської Республіки на установчі дані ОСОБА_1 , в період з 01.01.2010 року по 13.07.2023 року та згідно якого паспортного документу. 06.10.2023 року Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомив ГУ ДМС України в Одеській області, що у Головного центру обробки спеціальної інформації немає правових підстав для надання запитуваної інформації. 11.10.2023 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Управління служби безпеки України в Одеській області, із запитом щодо отримання інформації стосовно громадянина Азербайджанської Республіки на установчі дані ОСОБА_1 , а саме: - чи проходить зазначена особа у кримінальних провадженнях у статусі потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, якщо так, просимо вказати номер кримінального провадження, та статтю/статті Кримінального кодексу України, а також, якщо обвинувальний акт розглядається судом (судами) просимо вказати назву суду, номер судової справи (провадження); - чи обирався запобіжний захід та на якій стадії знаходиться судовий розгляд. Також, якщо стосовно зазначеної особи судом винесений обвинувальний/виправдувальний вирок, проінформувати за вказаним фактом. 19.10.2023 року Управління служби безпеки України в Одеській області повідомило ГУ ДМС України в Одеській області, що Управлінням не розслідувались кримінальні провадження, у яких громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , перебував у статусі підозрюваного або потерпілого. 11.10.2023 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до ГУНП в Одеській області із запитом щодо отримання інформації стосовно громадянина Азербайджанської Республіки на установчі дані ОСОБА_1 , а саме: - чи проходить зазначена особа у кримінальних провадженнях у статусі потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, якщо так, просимо вказати номер кримінального провадження, та статтю/статті Кримінального кодексу України; - чи скерований обвинувальний акт до суду та на якій стадії знаходиться судовий розгляд. 23.10.2023 року ГУНП в Одеській області повідомлено про таке. Так, підпорядкованими слідчими підрозділами ГУНП в Одеській області у відповідності до відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань установлено, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, обвинувальний акт скеровано до суду для розгляду по суті. 11.10.2023 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України із запитом щодо отримання інформації стосовно громадянина Азербайджанської Республіки на установчі дані ОСОБА_1 , а саме: - чи проходить зазначена особа у кримінальних провадженнях у статусі потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, якщо так, просимо вказати номер кримінального провадження, та статтю/статті Кримінального кодексу України; - чи скерований обвинувальний акт до суду та на якій стадії знаходиться судовий розгляд. 11.10.2023 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Одеської обласної прокуратури із запитом щодо отримання інформації стосовно громадянина Азербайджанської Республіки на установчі дані ОСОБА_1 , а саме: - чи проходить зазначена особа у кримінальних провадженнях у статусі потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, якщо так, просимо вказати номер кримінального провадження, та статтю/статті Кримінального кодексу України; - чи скерований обвинувальний акт до суду та на якій стадії знаходиться судовий розгляд. Також, якщо стосовно зазначеної особи судом винесений обвинувальний/виправдувальний вирок, також проінформувати за вказаним фактом. Крім того, 12.10.2023 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України із запитом щодо отримання інформації стосовно батьків громадянина Азербайджанської Республіки на установчі дані ОСОБА_1 , їх установчі дані та за можливості направити копії паспортних документів. Також, перевірити, чи навчався ОСОБА_1 в учбових закладах на території України. У подальшому, ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Державної установи «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС» щодо проведення опитування громадянина ОСОБА_1 , на предмет з`ясування громадянства, анкетних та паспортних даних останнього, з уточнювальними питаннями. 08.12.2023 року від Державної установи «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС» на адресу ГУ ДМС України в Одеській області надійшов лист разом з актом відмови від підпису. У зазначеному акті вказано, що 08.12.2023 року запропоновано громадянину ОСОБА_1 , заповнити анкету установленого зразка з метою ідентифікації та належності до громадянства будь-якої з держав, але останній відмовився від заповнення анкети. 08.01.2024 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області отримано відповідь № 4/KYY/007/24 з Посольства Азербайджанської Республіки в Україні в якій вказується про таке: «За наявною інформацією неможливо підтвердити належність ОСОБА_1 до громадянства Азербайджанської Республіки.» 12.01.2024 року до ГУ ДМС в Одеській області надійшла відповідь від за №3-13-25/2-326/2024/D2/RQ з наданою інформацією стосовно батьків відповідача, що у свою чергу необхідне для проведення ідентифікації ОСОБА_1 . 13.01.2024 року, оскільки строк затримання ОСОБА_1 закінчується, позивач звернувся з даним позовом та просив продовжити строк затримання відповідача на шість місяців. У відповідності до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно із частиною четвертою статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Відповідно до приписів частини 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Частиною 12 статті 289 КАС України установлено, що про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Як слідує з матеріалів справи та установлено судом апеляційної інстанції, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.07.2023 року у справі №522/13940/23, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2023 року, вирішено затримати ОСОБА_1 строком на 6 місяців до 13.01.2024 року з поміщенням до пункту тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. 13.01.2024 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулося до суду з цим позовом про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , тобто в останній день закінчення строку його затримання. Наведені обставини свідчить про порушення позивачем строку звернення до суду, установленого частиною дванадцятою статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України. У свою чергу, з аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання в суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Водночас, як слідує з матеріалів справи, позивач не скористався цією можливістю у встановлений законом строк, а подав позовну заяву з пропуском строку звернення до суду, не надавши при цьому докази поважних причин пропуску такого строку, наслідком якого є залишення позову без розгляду. При цьому, судова колегія відхиляє доводи ГУ ДМС в Одеській області про те, що позивачем вживалися заходи щодо проведення ідентифікації відповідача, зокрема, неодноразове направлення запитів на адресу Посольства Азербайджанської Республіки в Україні з метою підтвердження або спростування належності до громадянства Азербайджанської Республіки, однак відповідей по суті звернення отримано не було. Так, зазначені твердження органу міграційної служби вказують на вчинення суб`єктом владних повноважень необхідних та покладених на нього у відповідності до закону функцій з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Водночас, наведені обставини не можуть бути розцінені судом як такі, що є об`єктивно непереборними, які не залежали від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду у строк, визначений приписами ч.12 ст.289 КАС України, з метою продовження строку затримання відповідача. Більше того, посилання Головного управління на обставини отримання 12.01.2024 року відповіді за №3-13-25/2-326/2024/D2/RQ з інформацією стосовно батьків відповідача, не може бути поважною підставою щодо поновлення строку звернення до суду, та є такими, що суперечать приписам чинного законодавства. З урахуванням наведеного, судова колегія апеляційного суду уважає безпідставними доводи позивача та висновки суду першої інстанції щодо поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом. У свою чергу, інших підстав поважності причин пропущеного строку звернення до суду представником позивача суду не було повідомлено. Відповідно до приписів ч.1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, судова колегія звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). У даному випадку, легітимна мета обмеження прав дотримана, права позивача не порушені, оскільки останній не навів поважних підстав, які б створювали реально непереборні обставини для вчасного звернення до суду з цим позовом. Окрім того, правові наслідки недотримання строків звернення до суду з позовом про продовження строку затримання, викладені Верховним Судом у постанові від 06.12.2019 року у справі №522/19225/18, що в контексті положень ч.5 статті 242 КАС України є обов`язковим для врахування апеляційний судом під час розгляду даної справи. Більше того, апеляційний суд уважає за необхідне наголосити, що 14 січня 2024 року відповідача - ОСОБА_1 , котрий утримувався в Державній установі «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», звільнено у зв`язку з закінченням шестимісячного терміну утримання. Зазначені обставини, підтверджуються наявною в матеріалах справи довідкою від 13.01.2024 року №3-24, виданою Державною установою «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні».(а.с.181) Відтак, установлені судом апеляційної інстанції обставини справи, які наведені вище, свідчать про закінчення строку тримання ОСОБА_1 в Державній установі «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», який, на думку органу міграційного служби, необхідно продовжити у даному випадку. Підстави для скасування рішення повністю із залишенням позовної заяви без розгляду містить стаття 319 КАС України, відповідно до частини 1 якої судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Згідно із п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 КАС України, відповідно до частин 3, 4 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Підсумовуючи викидане вище, подача Головним управлінням ДМС в Одеській області позовної заяви у даному спорі 13 січня 2024 року, свідчить про пропуск строку звернення до суду, встановленого ч. 12 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України, що за умови неповажності причин пропуску, є підставою для суду апеляційної інстанції для скасування рішення суду першої інстанції та залишенню без розгляду позовної заяви. За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що у суду першої інстанції не було підстав для прийняття рішення про задоволення позовних вимог у зв`язку з неповажністю пропуску строку звернення до суду. Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із залишенням без розгляду позовної заяви Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області. Керуючись ст. 240, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2024 року у справі №522/619/24-Е скасувати. Прийняти у справі №522/619/24-Е нове рішення. Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України залишити без розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді Т.М. Танасогло А.В. Крусян