Постанова Полтавський апеляційний суд № 532/2231/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/2231/23 Номер провадження 22-ц/814/1020/24Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2023 року, постановлене суддею Макарчуком С.М., у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису; заінтересована особа: ОСОБА_2 , в с т а н о в и в: 17.10.2023 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаною заявою про видачу обмежувального припису. В обґрунтування вимог заяви зазначає, що із 09.06.2012 перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 19.09.2023 (справа №532/1574/23). Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі, вона разом із дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час перебування у шлюбі та після його розірвання ОСОБА_2 за місцем проживання заявниці та їх спільних дітей, систематично вчиняється психологічне насильство над нею та дітьми, що полягає у висловлюваннях нецензурною лайкою, погрозами завдавання тілесних ушкоджень, у тому числі в присутності дітей, внаслідок чого неодноразово притягався до відповідальності за вчинення домашнього насильства у сім`ї. Неправомірна поведінка кривдника не припиняється, а тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту від повторного вчинення домашнього насильства просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , на строк шість місяців, яким заборонити йому: - наближатися на відстань ближче ніж 500 метрів до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає заявниця із дітьми, та інших місць частого відвідування та місць навчання дітей: ОЗ «Кобеляцький ліцей №1 Кобеляцької міської ради» (адреса: м.Кобеляки, вул.Шкільна,1/28) та Кобеляцький заклад дошкільної освіти №2 «Золотий півник» Кобеляцької міської ради Полтавської області (адреса: м.Кобеляки, вул.Київська,1); - особисто та через третіх осіб розшукувати заявницю - ОСОБА_1 та малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці заздалегідь невідомому ОСОБА_2 ; - переслідувати ОСОБА_1 та малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у будь-який спосіб спілкуватися з ними; - вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_1 та малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, у тому числі соціальні мережі та месенджери Viber та Telegram. Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.10.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави. Рішення районного суду вмотивовано недоведеністю вимог заяви. Оскільки конфлікт між учасниками цієї справи не підтверджує наявність підстав для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Заявниця із рішенням районного суду не погодилася та оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким заяву задовольнити. Зазначає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд залишив поза увагою, що ОСОБА_2 вчиняв психологічне насилля і психологічний тиск на заявницю та старшу дитину, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що зафіксовано у матеріалах перевірки №3275 від 19.08.2023, а також голосно кричав, чим не давав спати молодшій донці. Того ж дня кривдник вчинив відносно неї, заявниці, економічне насилля, викинувши у річку її мобільний телефон. Припускає, що того дня фізичного насилля їй вдалося уникнути тільки тому, що вона із дітьми вчасно змогли залишити будинок, поїхавши ночувати до знайомих. Вважає помилковим висновок суду, що своїми діями щодо зняття ОСОБА_2 із зареєстрованого місця проживання, тим самим вона спонукала сварки, оскільки будинок, де він був зареєстрований, є її приватною власністю і вона вільна ним розпоряджатися. Доводить упередженість представника органу опіки та піклування, який, ґрунтуючись на припущеннях, надав перевагу стороні ОСОБА_2 . Зазначає, що 04.10.2023 близько 09-00 год. ОСОБА_2 викликав відносно заявниці поліцію, повідомивши правоохоронні органи, що вона, нібито, викрали їх дітей, а також того ж дня близько 23-00 год., заявив про зникнення старшого сина. Такі виклики не знайшли свого підтвердження та завдали незручностей заявниці та дітям. Просить врахувати, що ОСОБА_2 вчиняв насильство у сім`ї відносно старшого сина, будив його серед ночі та вимагав іти заробляти гроші, погрожував їй та ображав по телефону, провокувавши суперечки та записуючи такі розмови. На підтвердження зловживання ОСОБА_2 алкогольними та наркотичними речовинами посилається на постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП у справі №532/1157/23 постанова від 21.07.2023; за ч.3 ст.172-20 КУпАП - справа №237/2357/23 від 02.10.2023; ч.1 ст.309 КК України - справа №756/12837/21 вирок від 02.09.2021. Вважає, що районний суд допустив надмірний формалізм при оцінці доказів, дійшовши помилкового висновку що характер суперечок стосувався нерухомого майна та участі у вихованні дітей, залишивши поза увагою раніше застосовані до кривдника заборони. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, що згідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що із 09.06.2012 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.09.2023 (справа №532/1574/23)./а.с.9-10/ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , а також ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ./а.с.11,12/ 17.08.2023 до відділення поліції №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення на лінію 102 від ОСОБА_5 про те, що у неї стався конфлікт із її колишнім чоловіком ОСОБА_2 . За результатами розгляду звернення, зареєстрованого до ІТС ІПНП (ЄО) №3236 установлено, що у даному випадку відсутні ознаки кримінального, але можуть бути вбачатися ознаки адміністративного правопорушення, тому ОСОБА_2 винесено терміновий заборонний припис терміном 3 доби, який діє до 13-08 год. 20.08.2023./а.с.13-18/ 19.08.2023 зі служби 102 до ВнП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 виникла сварка з її чоловіком. Під час проведення перевірки було встановлено, що за вказаною адресою між заявницею та її чоловіком ОСОБА_2 виникла словесна сварка на ґрунті побутових питань під час якої останній виражався нецензурною лайкою; відносно ОСОБА_2 винесено терміновий заборонний припис терміном 5 діб, який діє до 15-00 год. 24.08.2023./а.с.20-21/ 24.08.2023 до ВнП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 виникла сварка з її чоловіком. При розгляді даного повідомлення установлено, що 24.08.2023 близько 11-30 год. до домогосподарства заявниці прийшов її чоловік ОСОБА_2 та вчинив відносно неї психологічне домашнє насильство, а саме, кричав на неї, нецензурно виражався в її сторону, погрожував. Тілесних ушкоджень ніхто нікому не наносив та фізичної сили не застосовував. Тому відносно останнього було складено адміністративний протокол за ч.1 ст.173-2 КУпАП та проведено профілактичну бесіду щодо недопущення вчинення подібних випадків у подальшому./а.с.27-32/ Відмовляючи у видачі обмежувального припису, районний суд виходив із того, що заявницею не доведено належними доказами того, що ОСОБА_6 застосовував до неї домашнє насильство у формі психологічного насильства, а також до дітей - у будь-який його формі. Надані заявницеюроздруківки скриншоту з месенджеру суд до уваги не прийняв, як такі що не містять ознак контролю, знецінення, ігнорування, ізоляції чи переслідування, тобто, психологічного насильства; та визнав не достатніми доказами вчинення домашнього насильства щодо заявниці письмові пояснення, надані працівникам поліції, оскільки вони лише фіксують суб`єктивне сприйняття події особою, яка їх надає. Судом також установлено відсутність доказів притягнення ОСОБА_6 до відповідальності за зловживання алкоголем чи іншими речовинами, на які посилалася заявниця, дійшовши висновку, що їх можлива наявність характеризує його особу, але не свідчить про вчинення щодо заявниці домашнього насильства. Тоді як винесення двох термінових заборонних приписів за фактами сварки та складення протоколу за ч.1 ст.173-2 КУпАП можуть бути лише передумовою для можливого подальшого звернення із заявою про видачу обмежувального припису та не можуть ототожнюватися із автоматичною підставою для задоволення цієї заяви. Із підстав викладеного, установивши, що між колишнім подружжям склалися неприязні стосунки, зумовлені суперечками щодо нерухомого майна та прав на нього, а також з приводу участі обох батьків у вихованні та утриманні дітей й спілкуванні з ними, суд дійшов висновку, що вказані факти не можуть вважатися домашнім насильством, а наявний конфлікт не може бути вирішений шляхом видачі обмежувального припису та обмеження заінтересованої особи у вчиненні дій, які викладені у прохальній частині заяви. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги їх правильність не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та довільного трактування норм права на власну користь. Згідно п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою (п.1); обмеження спілкування з постраждалою дитиною (п.3); заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою (п.4). Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. При вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №640/23804/18, від 02.09.2020 у справі №635/4854/19-ц, від 24.02.2021 у справі №570/2528/20, від 17.11.2021 у справі №755/937/21. Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №756/3859/19,обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Згідно частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Наведені норми процесуального закону заявницею не дотримано та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підставності застосування обмежувального припису відносно ОСОБА_2 . Відтак, за правилами ч.4 ст.12 ЦПК України, заявниця несе ризик настання наслідків із цим пов`язаних. Доводи апеляційної скарги, що при постановленні оскаржуваного рішення суд залишив поза увагою, що ОСОБА_2 вчиняв психологічне насилля, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, колегія суддів відхиляє. Оскільки факт алкогольного сп`яніння має бути підтверджений висновком щодо результатів медичного огляду особи, який у цій справі відсутній та не підтверджений жодним із матеріалів перевірок. Натомість факт притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20, ст.130 КУпАП характеризує його особу, але не доводить факт вчинення насильства у сім`ї, як і посилання на факт притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України у 2021 році, що передує цим подіям та не стосується справи. Твердження заявниці, що кривдник вчинив відносно неї економічне насилля, викинувши у річку її мобільний телефон, колегія суддів відхиляє, як такі, що не становили предмет дослідження суду першої інстанції, де заявниця із викладеним не пов`язувала порушене право та не надала доказів на підтвердження викладеного. Посилання заявниці на неодноразові звернення до правоохоронних органів з підстав вчинення відносно неї домашнього насильства свідчать про наявність тривалого конфлікту між заявником та зацікавленою особою, але не підтверджують факт того, що останній вчинив по відношенню до неї та малолітніх дітей домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року в справі №754/6995/19 (провадження № 61-16980св19). Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису. Посилання заявниці на надмірний формалізм районного суду при оцінці доказів, колегія суддів відхиляє, як такі, що не знайшли свого підтвердження, оскільки суд дійшов вмотивованого висновку, що винесення двох термінових заборонних приписів за фактами сварки та складення протоколу за ч.1 ст.173-2 КУпАП є передумовою для можливого подальшого звернення із заявою про видачу обмежувального припису. При цьому, колегія суддів враховує, що на час розгляду апеляційної скарги такий адміністративний протокол судом розглянуто та ухвалено постанову від 23.11.2023 (справа №532/2513/23), яким провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення./https://reyestr.court.gov.ua/Review/115338504/ Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо упередженості представника органу опіки та піклування не ґрунтуються на доказах та є незгодою із висловленою ним у суді позицією. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що районний суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав їм належну правову оцінку, вірно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви. Зміст оскаржуваного рішення відповідає вимогам ст.265 ЦПК України, в тому числі в частині щодо мотивованої оцінки доводів сторін, наданих ними доказів, норм права, які суд застосував та мотивів їх застосування. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25.01.2024. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Ю.В. Дряниця О.В. Чумак