Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/32578/23

Справа № 127/32578/23 Провадження № 22-ц/801/255/2024 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 рокуСправа № 127/32578/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Оніщука В.В., Копаничук С.Г., за участі секретаря судового засідання Різник Д.С., представника третьої особи адвоката Руденко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руденко Таїсія Сергіївна, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про забезпечення позову від 30 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ сумісного майна подружжя, в с т а н о в и в: В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває вказана справа. Позивач, звертаючись до суду, просив визнати житловий будинок з спорудами, загальною площею 109,8 кв. м, розташований в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю та в порядку поділу цього майна визнати за нею право власності на частину цього будинку та земельної ділянки на якій він розташований. Позивачем подано заяву про забезпечення позову відповідно до якої вона просила зупинити продаж майна, арештованого в межах виконавчого провадження № 70701686, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. та виставлене на реалізацію на електронних торгах Державного підприємства «Сетам» (лот 539251), а саме об`єктів нерухомості (далі - будинковолодіння): 1) житлового будинку з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Заява мотивована тими обставинами, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період часу з 2009 року по 2017 рік за спільні кошти подружжя здійснили капітальні ремонти та поліпшення будинковолодіння (будинку із спорудами реєстраційний номер ОНМ 27532822, та земельної ділянки для його обслуговування кадастровий номер 0510136600:02:074:0074), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Хоча право власності на будинковолодіння зареєстроване одноосібно за ОСОБА_3 . Зазначена вище обставина, на переконання позивача, слугує підставою для визнання цього спірного майна спільною сумісною власністю подружжя, адже фактично відбулось істотне збільшення його вартості за рахунок спільних трудових та грошових затрат подружжя. Разом з тим, на вищевказане будинковолодіння накладено арешт на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. та спірне нерухоме майно виставлено на реалізацію на електронних торгах. Заявниця зазначила, що вчинення приватним виконавцем примусових дій по зверненню стягнення на майно боржника ОСОБА_3 в межах ВП 70701686 шляхом реалізації на електронних торгах усього будинковолодіння, без врахування розміру частки в такому майні ОСОБА_2 , що є втручанням у власність останньої. Таким чином, на думку позивача, продовження реалізації спірного майна на електронних торгах порушує майнові права позивача. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області про від 30 листопада 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено продаж арештованого нерухомого майна, що проводиться у виконавчому провадженні № 70701686, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчуком Валентином Васильовичем (лот № 539251 у системі електронних торгів арештованого майна Державного підприємства «Сетам»), а саме: будинку з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, та земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача. Апеляційну скаргу мотивує тим, що що 30.09.2022 року рішенням Вінницького міського суду, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 15.12.2022 року, у справі 127/18316/20 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та вирішено стягнути з нього 115 000 дол. США. Скаржник вказує на те, що ОСОБА_2 звернулася до суду із позовними вимогами про визнання вищевказаного майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного сумісного майна подружжя лише після того, як 30.10.2023 року на ресурсі системи електронних торгів ДП «Сетам» було опубліковано лот № 539251 з продажу належного ОСОБА_3 нерухомого майна: будинку з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, та земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та призначено проведення аукціону на 29.11.2023 року, а не з моменту їх розлучення, яке відбулось ще у березні 2018 року. При цьому, зазначає, що продаж вищевказаного майна здійснюється у межах виконавчого провадження № 70701686, де боржником є ОСОБА_3 , з метою виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.09.2022 року у справі № 127/18316/20. Скаржник переконаний, що обраний позивачем спосіб захисту, що передбачає визнання за нею права власності та скасування арешту майна, є одним із шляхів ухилення боржника від виконання ним рішення суду. Також вказує, що подання позовної заяви ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ сумісного майна подружжя є зловживанням процесуальними правами та використанням права звернення до суду з корисливих мотивів, з метою створення штучних перешкод у виконанні рішення суду у межах виконавчого провадження № 70701686. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав. Згідно з ч. 1-3,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, з якими заявник звернувся до суду, вважав за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову та зупинити продаж арештованого майна. При цьому суд відмітив, що у даному випадку такий спосіб забезпечення позову як зупинення продажу на торгах арештованого майна, ураховуючи сам предмет позову, як-то визнання права власності виставленого на продаж арештованого майна, фактично не зупиняє реалізацію права осіб на виконання судового рішення, оскільки стосується лише конкретного, а не всього майна боржника, і тому не перешкоджає виконавцю у примусовому порядку вчиняти інші дії щодо майнового стягнення з боржника. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Згідно із пунктом 5 частини першої та частини третьої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у даному випадку такий спосіб забезпечення позову як зупинення продажу на торгах арештованого майна, ураховуючи сам предмет позову, як-то визнання права власності виставленого на продаж арештованого майна, фактично не зупиняє реалізацію права осіб на виконання судового рішення, оскільки стосується лише конкретного, а не всього майна боржника, і тому не перешкоджає виконавцю у примусовому порядку вчиняти інші дії щодо майнового стягнення з боржника. Суд першої інстанції послався на відповідну правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 05 грудня 2022 року по справі 757/22558/20. Проте з таким висновком апеляційний суд не може погодитися виходячи з наступного. Для врахування висновків Верховного Суду недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду, в яких викладені висновки про застосування норм права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах подібні. Подібність правовідносин означає подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Отже, не підлягають врахуванню при вирішенні цієї справи висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 05 грудня 2022 року по справі 757/22558/20, оскільки обставини справ (подібність) відрізняються, так як у справі, яка розглядається, позов було заявлено про визнання права власності на частину майна подружжя до боржника у виконавчому провадженні й власника спірного майна, на відміну від справи 757/22558/20, в якій позивач подав до суду позов про визнання за ним права власності на земельну ділянку, зняття з неї арешту, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з його власності на підставі підробленого договору дарування, який він оспорює у судовому порядку. При цьому, із заявою про забезпечення позову ОСОБА_2 звернулася до суду лише після того, як 30.10.2023 року на ресурсі системи електронних торгів ДП «Сетам» було опубліковано лот № 539251 з продажу належного ОСОБА_3 нерухомого майна: будинку з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, та земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у межах виконавчого провадження № 70701686, де боржником є ОСОБА_3 , з метою виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.09.2022 року у справі № 127/18316/20. Поряд з тим, місцевий суд не взяв до уваги інтереси інших осіб, а саме стягувача за виконавчим провадженням № 70701686, незважаючи на те, що у заяві про застосування заходів забезпечення позову, заявник посилається на зазначені обставини та факт призначення публічних торгів з продажу спірного майна з посиланням на інформацію з офіційного веб-сайту ДП «СЕТАМ», роздруківка з якого додана до заяви про забезпечення позову. До аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постанові від 05.10.2022 року у спрві № 705/3587/21-ц. Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, апеляційний суд ураховуючи викладене, вважає, що задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна, призведе до зупинення виконання рішення суду, що є недопустимим, оскільки як встановлено із пояснень представника ОСОБА_1 - адвоката Руденко Т.С. житловий будинок та земельна ділянка є єдиним майном боржника, від продажу якого можливо погасити боргові зобов`язання, зазначене також підтверджується довідкою про стан виконавчого провадження № 707101686, наданою приватним виконавцем Собчук В.В. на звернення ОСОБА_1 від 14.12.2023 року, відповідно до якої встановлено, що в ході здійснення виконавчих дій знайдено єдине майно боржника, а саме житловий будинок з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що позивач претендує на частину майна, а саме будинку з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, та земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ., яке належить відповідачу на праві власності, при цьому вказує, що докази на підтвердження збільшення вартості перерахованого майна шляхом спільних трудових або грошових затрат у неї відсутні. При цьому, у разі зупинення продажу арештованого нерухомого майна, що проводиться у виконавчому провадженні № 70701686, неможливо буде реалізувати іншу частину майна, на яку позивач не претендує. У такому разі, суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен був дослідити баланс інтересів між позивачем у даній справі, яка просила забезпечити її позов з метою забезпечення виконання можливого рішення суду та стягувачем у іншій справі, рішення у якій вже набуло законної сили. Крім того, вирішуючи питання щодо зупинення продажу арештованого майна, колегія суддів враховує, що шлюб між сторонами по справі було розірвано 2018 року. Позивач звернулась з позовом зі спливом 5-ти річного строку лише після того, як приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчуком В.В. винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_3 . До того ж, нерухоме майно, право власності на яке має на меті визнати за собою позивач, а саме: житловий будинок з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) та земельна ділянка кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , набуте відповідачем ОСОБА_3 на підставі Договору дарування житлового будинку від 15.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 7830 та Договору дарування частки земельної ділянки від 30.12.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 10021, та відповідно до приписів ст. 57 Сімейного кодексу України є його особистою приватною власністю. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, оскільки суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону задовольнив заяву про забезпечення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу належить задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руденко Таїсія Сергіївна, задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про забезпечення позову від 30 листопада 2023 року скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 25.01.2024 Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: В.В. Оніщук С.Г. Копаничук