Постанова 4818 № 638/10466/20 (4-с/638/81/23)

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 24 січня 2024 року м. Харків Справа № 638/10466/20 Провадження № 22-ц/818/217/24 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря судового засідання : Носової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Басула Богдан Ігорович на рішення, дії/бездіяльність державного виконавця, боржник: ОСОБА_2 , орган, рішення якого оскаржується: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кунєвої Марини Іванівни на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2023 року, постановлену суддею Семіряд І.В., - В С Т А Н О В И В : У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення, дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник: ОСОБА_2 . В обгрунтування скарги зазначає, що на виконання рішення суду ним було отримано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання до державної виконавчої служби. 31 липня 2023 року засобами поштового зв`язку, на його адресу надійшло повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання. У вказаному повідомлені державний виконавець зазначив, що підставою для повернення виконавчого листа стало те, що у ньому не залучено законного представника неповнолітньої дитини. На його думку, рішення державного виконавця є незаконним, оскільки законодавством встановлені вимоги до виконавчого документу та не встановлено обов`язкової вимоги зазначати законного представника неповнолітньої особи, якщо така є боржником. У зв`язку з чим просив суд: визнати неправомірною відмову у відкритті виконавчого провадження, оформлену повідомленням старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кунєвою М.І. №80431 від 25 липня 2023 року та скасувати зазначене рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження, яке оформлене у виді повідомлення №80431 від 25 липня 2023 року зобов`язати уповноважену особу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути в передбаченому законом порядку питання про відкриття виконавчого провадження та відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа виданого 14 червня 2023 року Дзержинським районним судом м. Харкова у справі №638/10466/20, боржником у якому є ОСОБА_2 . Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби в місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Кунєвої М.І. при винесенні повідомлення №8043 від 25 липня 2023 року про повернення виконавчого документа №638/10466/20 стягувачу ОСОБА_1 без прийняття до виконання, зобов`язавши державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право) стягувача ОСОБА_1 . У задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині зобов`язання уповноваженої особи Шевченківського відділу державної виконавчої служби в місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) відкрити виконавче провадження відмовлено. В апеляційній скарзі старший державний виконавець Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кунєва М.І. просить суд ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні скарги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що вона діяла у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження». Оскільки у виконавчому документі не було визначено законного представника неповнолітньої особи ОСОБА_2 підстав для відкриття виконавчого провадження не має. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди із ухвалою суду в частині відмови у задоволенні вимог скарги, тому ухвала суду в цій частині не переглядається. Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у виконавчому листі відомостей щодо законного представника неповнолітнього не може бути підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи із наступного. Судовим розглядом встановлено та не заперечується учасниками справи, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року у справі №638/10466/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у користування та розпорядженні квартирою шляхом примусового виселення задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 з зазначеної квартири. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору по 420,40грн. з кожного. Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 травня 2023 року рішення Дзержинського районного суду залишено без змін. Отже, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року у справі №638/10466/20 набрало законної сили 18 травня 2023 року. 14 червня 2023 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист стосовно боржника ОСОБА_2 , в свою чергу стягувачем ОСОБА_1 направлено виконавчий лист до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові. Як вбачається з наданого повідомлення 25 липня 2023 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Харкові Кунєвою М.І. складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Підставою прийняття державним виконавцем повідомлення про повернення стало те, що у виконавчому документ не визначено законного представника неповнолітньої дитини. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням рішення здійснює суд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною та гарантує право кожного на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує право на справедливий суд, яка передбачає як прийняття судом остаточного рішення, так і його виконання, яке забезпечується державою. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження». Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У пункті 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Таким чином в Законі України «Про виконавче провадження» чітко визначено вимоги до виконавчого документу. Вимоги щодо зазначення у виконавчому документі законного представника боржника Законом не передбачено. Крім того відповідно до вимог статті 11 вказаного Закону, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов`язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов`язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення. У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників. Представництво це правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчиняти правочини від імені другої сторони, яку вона представляє. Потреба в представництві виникає тоді, коли особа, яку представляють в силу закону (наприклад, через відсутність дієздатності) або конкретних життєвих обставин (через хворобу, відрядження, зайнятості) не може особисто здійснювати свої права і обов`язки, але часто до послуг представників звертаються заради того, щоб скористатися спеціальними знаннями і досвідом представника, заощадити час і засоби і т. п. Законним є представництво інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних судом недієздатними та безвісно відсутніми, а підставами для допуску законних представників відповідно будуть: свідоцтво про народження дитини або рішення суду, акт про призначення опікуном або піклувальником, а також опікуном майна. Характерними ознаками законного представництва, по-перше, є те що представник і його повноваження встановлюються нормативними актами (цивільними, господарськими, сімейними). Наприклад, батьки, опікуни виступають представниками недієздатних осіб, малолітніх до 14 років у зв`язку з прямою вказівкою закону. По-друге, особа, яку представляють, не бере участі в призначенні представника і не може особисто скасувати чи змінити повноваження представника, оскільки ці повноваження визначені законом. Представництво сторін у виконавчому провадженні визначено статтею 12 вищевказаного закону, згідно якої сторони можуть реалізовувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь громадянина у виконавчому провадженні не позбавляє його права мати представника, за винятком випадку, коли боржник зобов`язаний згідно з рішенням вчинити певні дії особисто. Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, здійснюють свої права та виконують обов`язки у виконавчому провадженні відповідно до вимог закону. Рішення суду, що підлягає виконанню, ухвалено також щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є батьками неповнолітнього ОСОБА_2 та законними представниками свого сина. Жодних особливостей оформлення виконавчого листа, боржником за яким є неповнолітній, законом не передбачено. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що положенням ст.66 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує виконання рішення суду про виселення. Так, частиною 1 зазначеної статті передбачає, що державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово. За правилами ч.4 ст.66 Закону України «Про виконавче продження» примусове виселення здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції. Розділом ІІ ч. 3 Інструкції з примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року (надалі Інструкція), передбачено, що залучення органів опіки та піклування відповідно до покладених на них повноважень обов`язково здійснюється державним виконавцем при виконанні рішень про відібрання і передання дитини, а також у разі необхідності забезпечення прав та інтересів дітей та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування). Отже, як Законом України «Про виконавче провадження» так і Інструкцією з примусового виконання рішень чітко врегульовані дії виконавця у разі потреби залучення законних представників малолітніх чи неповнолітніх боржників. Відсутність у виконавчому документі певної інформації щодо боржника (неповнолітньої дитини), зокрема, його законного представника, не є підставою для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги в частинні визнання неправомірними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби в місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Кунєвої М.І. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,368,369,375,381,382,383,384,389 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кунєвої Марини Іванівни залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 січня 2024 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова