Постанова 4809 № 385/1526/22

ПОСТАНОВА Іменем України 23 січня 2024 року м. Кропивницький справа № 385/1526/22 провадження № 22-ц/4809/41/24 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С.І., Письменного О.А., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору філія «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця», розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2023 року та додаткове рішення від 01 травня 2023 року у складі судді Ханас М.М. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Каращенко Ю.В., в його інтересах звернулася до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення з відповідача в користь позивача в рахунок невиплаченої заробітної плати у вигляді одноразової допомоги, належної йому при звільненні з роботи у розмірі семи середньомісячних заробітків (посадових окладів), що еквівалентно 107 278 грн. 99 коп., та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у вигляді одноразової допомоги за період з 09.09.2022 по дату постановлення рішення у справі, а також стягнути судові витрати у справі. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, у період часу з 28.11.1997 по 08.09.2022, перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця». Згідно наказу № 36/ос від 02.09.2022 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 було звільнено 08.09.2022 з посади старшого стрільця 5 розряду Стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів ст. Христинівка (1 група) Виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком відповідно до ст. 38 КЗпП України. Відповідно до п. 4.11. Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Знам`янського загону відомчої воєнізованої охорони на 2011-2015 роки з продовженням дії у 2022 році, протоколу комісії з установлення трудового стажу у залізничній галузі та розміру одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію від 02.09.2022 № НОР-3-16/176, позивачу мала бути виплачена одноразова грошова допомога у зв`язку з виходом на пенсію вперше у розмірі 7 (семи) середньомісячних заробітків (посадових окладів). Згідно з відповіддю начальника Виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» О.Плахотнюка від 12.12.2022 № НОР308/5280 на заяву ОСОБА_1 від 25.10.2022 щодо здійснення виплати одноразової матеріальної допомоги повідомлено, що нарахування та виплата одноразової матеріальної допомоги при звільненні працівника вперше у зв`язку з виходом на пенсію у період з лютого до грудня 2022 року буде проводитись в хронологічній послідовності, згідно з графіком погашення, доведеним додатково. Однак, до часу звернення до суду належні до виплати кошти у вигляді одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію вперше у розмірі семи середньомісячних заробітків (посадових окладів) не виплачені, тому така підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку та з урахуванням розміру середньомісячної заробітної плати позивача за два останні місяці роботи перед звільненням така становить 107 278 грн. 99 коп. Крім того, ураховуючи, що відповідачем було порушено вимоги ст. 116 КЗпП України щодо обов`язку підприємства виплатити всі суми, які належать працівникові при звільненні, зазначав, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.09.2022 по день постановлення рішення у справі. Короткий зміст рішення суду Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при виході на пенсію в розмірі 107 278 гривень 99 копійок зі стягненням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 09.09.2022 по 09.03.2023 в розмірі 63 614 гривень 20 копійок зі стягненням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави 992 гривні 40 копійок судового збору. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі в сумі 1176 гривень 75 копійок, з яких 1072 гривні 78 копійок судового збору та 103 гривні 97 копійок витрат, пов`язаних з розглядом справи. Додатковим рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01 травня 2023 року з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 стягнуто 15000 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» зазначає, що рішення суду та додаткове рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом у неповній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а зазначені рішення підлягають скасуванню. Зазначає, що відповідач в особі АТ «Укрзалізниця», 08.05.2023, тобто після ухвалення рішення суду, добровільно сплатив на користь позивача ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при виході на пенсію у повному розмірі (з утриманням податків та інших обов`язкових платежів), тому рішення про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні підлягає скасуванню. Також, позивачем не надані будь-які підтверджуючі документи щодо переліку видів надання послуг адвокатом та суми погодженого гонорару, прибуткового касового ордеру про сплату гонорару адвокату. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, адвокат Каращенко Ю.В., зазначила, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з прийнятим судом першої інстанції рішенням, однак не містять жодного посилання на неправильне застосування Гайворонським районним судом Кіровоградської області норм матеріального права або порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Аргументи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, адже суд першої інстанції встановив усі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив по суті законне та обґрунтоване рішення, а відтак, вказана апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Крім того, скаржником не наведено жодних правових норм, на підставі яких провадження у справі підлягає закриттю, як того вимагає відповідач в апеляційній скарзі. Суд першої інстанції встановив такі обставини Судом встановлено, що в період часу з 23.01.1997 по 08.09.2023 позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», а саме: з 23.01.1997 по 16.04.1997 працював у Гайворонській дистанції сигналізації і зв`язку Одеської залізниці, з 17.04.1997 по 17.11.1997 у Гайворонському державному підприємстві по перевезенню вантажів та пасажирів Одеської залізниці, з 28.11.1997 по 08.09.2023 у Знам`янському загоні воєнізованої охорони, що стверджується даними трудової книжки Серія НОМЕР_1 від 28.01.1983. Згідно наказу (розпорядження) виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» АТ «Укрзалізниця» № 36/ос від 02.09.2022 про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 08.09.2022 було звільнено із займаної посади за ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію за віком. З такого вбачається, що ОСОБА_1 передбачено виплати, визначені п. 4.11 колективного договору у виді семи середьомісячних заробітків (посадових окладів). З розрахунку заробітної плати за вересень 2022, виданого філією «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця», вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату на суму 6833,97 гривень, що також відповідає індивідуальним відомостям про застраховану особу, що містяться у Формі ОК-5 від 02.01.2023 Пенсійного фонду України. З довідки про середню заробітну плату (дохід) від 31.01.2022, виданої виробничим підрозділом «Знам`янський загін воєнізованої охорони» Філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця», вбачається, що заробітна плата за два останні місяці перед звільненням ОСОБА_1 (липень-серпень 2022 року) становить 30339,28 грн., середньоденна заробітна плата такого складає 489 грн. 34 коп., середньомісячна заробітна плата 15 325 грн. 57 коп.. З протоколу № НОР-3-16/176 засідання комісії з установлення трудового стажу працівникам виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» від 12.09.2022 вбачається, що стаж роботи у залізничній галузі ОСОБА_1 складає 25 років 07 місяців 06 днів, що дає право при звільненні на пенсію вперше на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі семи середньомісячних заробітків відповідно до п.4.11 Колективного договору. На підставі п.1.1.4 рішення правління від 14.03.2022 № Ц-45.31 Ком.т., листів від 25.03.2022 № ЦЦУП-10/195, від 22.06.2022 № ЦЦУП-10/282, від 12.07.2022 № ЦЦУП-10/366, враховуючи роз`яснення від 08.08.2022 № ВВО-11/476, на період діє воєнного стану в Україні виплату одноразової грошової допомоги вирішено не здійснювати до окремого рішення правління. Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Спільним листом АТ «Українська залізниця» та Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 № Ц/3-91/1459/ЦПроф/30-22, адресованого керівникам структурних підрозділів апарату управління, регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця», раді Профспілки залізничників і транспортних будівельників України, головам дорожніх профспілкових організацій, повідомлено, що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. З витягу з протоколу № Ц-54/90 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 вбачається, що на засіданні правління було ухвалено рішення про здійснення нарахування та виплати працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого по грудень 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.). Нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики. Так, відповідно до п.4.11 колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом Знам`янського загону відомчої воєнізованої охорони на 2011-2015 роки, зареєстрованого Управлінням праці та соціального захисту населення Знам`янського міськвиконкому Кіровоградської області 17 березня 2011 року, з продовженням терміну його дії на 2022 рік за спільною постановою керівництва та профспілкового комітету від 15 лютого 2022 року № 7-к, визначено зобов`язання адміністрації виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця» при звільненні працівників у зв`язку з виходом на пенсію вперше, виплачувати основну одноразову допомогу у відповідності з Додатком № 6 до колективного договору в розмірі не більше п`яти середньомісячних заробітних плат у залежності від стажу роботи у галузі більше 15 років 5 середньомісячних заробітних плат. Крім того, в разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію при виникненні права на пенсію, але не пізніше трьох місяців, виплачувати додаткову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у наступних розмірах при стажі роботи в галузі від 25 до 30 років для чоловіків дві середньомісячних заробітних плати. Позивач звертався до виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» Філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» з приводу виплати належної йому одноразової допомоги при виході на пенсію в сумі семи середньомісячних заробітків, проте згідно листа № НОР308/5280 від 12.12.2022 начальника підрозділу його було повідомлено, що згідно витягу з протоколу № Ц-54-90 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 нарахування та виплата одноразової матеріальної допомоги при звільненні працівника вперше у зв`язку з виходом на пенсію у період з лютого до грудня 2022 року буде проводитись в хронологічній послідовності згідно з графіком погашення, доведеним додатково. Як вбачається з листа виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» Філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» від 31.01.2023 № НОР-3-08/273, ОСОБА_1 при звільненні з виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» була нарахована та виплачена заробітна плата за вересень 2022 року, разом з тим виплата семи середньомісячних заробітків не проводилася до окремого рішення правління на підставі п.1.1.4 протокольного рішення правління від 14.03.2 022 № Ц-54/31 Ком.т. АТ «Укрзалізниця», з урахуванням роз`ясненням від 25.03.2022 № ЦЦУП-10/193. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відповідно до змісту ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, суд розглядає справу без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Відповідно до частини першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Часиною 2 статті 5 ЦПК України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Матеріалами справи підтверджується, що з 23.01.1997 по 08.09.2023 позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», а саме: з 23.01.1997 по 16.04.1997 працював у Гайворонській дистанції сигналізації і зв`язку Одеської залізниці, з 17.04.1997 по 17.11.1997 у Гайворонському державному підприємстві по перевезенню вантажів та пасажирів Одеської залізниці, з 28.11.1997 по 08.09.2023 у Знам`янському загоні воєнізованої охорони, що стверджується даними трудової книжки Серія НОМЕР_1 від 28.01.1983. Згідно наказу (розпорядження) виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» АТ «Укрзалізниця» № 36/ос від 02.09.2022 про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 08.09.2022 було звільнено із займаної посади за ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію за віком. З такого вбачається, що ОСОБА_1 передбачено виплати, визначені п. 4.11 колективного договору у виді семи середьомісячних заробітків (посадових окладів). Зазначені кошти в день звільнення позивачу виплачені не були, про що свідчить копія розрахункового листа позивача за серпень 2022 року (а.с. 26). Аналіз наданих сторонами доказів свідчить про те, що за позивачем визнано право та вирішено виплатити одноразову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію, проте, даних про те, що належні позивачеві при звільненні кошти були виплачені, матеріали справи не містять. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, як на законну підставу для невиплати позивачу належних йому сум при звільненні в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Законом України «Про правовий режим воєнного стану». Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. За змістом ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Відповідно до п. 1.6 колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом Знам`янського загону відомчої воєнізованої охорони на 2011-2015 роки, зареєстрованого Управлінням праці та соціального захисту населення Знам`янського міськвиконкому 17 березня 2011 року, з продовженням терміну його дії на 2022 рік за спільною постановою керівництва та профспілкового комітету від 15 лютого 2022 року №7-к, в період дії колективного договору адміністрація та профспілковий комітет можуть вносити зміни і доповнення лише, які не погіршують умови праці, соціальні і трудові інтереси робітників. Вони вносяться на спільному засіданні адміністрації та профкому за згодою сторін, з обов`язковим інформуванням колективу загону (а.с. 13-24). Пункт 1.7 вказаного колективного договору передбачає, що договір не може погіршувати положення працівників по відношенню до діючого законодавства, Генеральної та Галузевої угод. У випадку якщо в період дії колективного договору будуть прийняті державні нормативні акти з гарантіями, нижче ніж передбачено колективним договором, то норми колективного договору діють до закінчення строку його дії. Доказів внесення змін до колективного договору у 2022 році стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема одноразова допомога у зв`язку з виходом на пенсію за віком відповідачем до суду не надано. 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України. За змістом ст. 11 вказаного закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативною роботодавця. Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам посилаючись на правовий режим воєнного стану 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії в часі вказаного Закону. За таких обставин, суд приходить до висновку, що правових підстав для призупинення виплати позивачу одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком у відповідача не було, а тому вимога про стягнення з відповідача на його користь 107 278,99 грн. одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком є обґрунтованою та наявні підстави для її задоволення. За змістом ч. 1ст. 117 КЗпПу разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Відповідно до довідки про середню заробітну плату, видану Знам`янським загоном відомчої воєнізованої охорони АТ «Укрзалізниця» від 31.01.2023, середньоденна заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням позивача (липень та серпень 2022 року) становила 489,34 грн., що сторонами не заперечується (а.с. 64). Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення заробітної плати, що враховується для розрахунку середньої заробітної плати на кількість календарних днів у розрахунковому періоді. Позивач звільнений із займаної посади на пенсію 08.09.2022 та за вимогами позовної заяви просить стягнути середній заробіток з 09.09.2022 по день ухвалення судового рішення, тобто по 12.04.2023. З 19 липня 2022 року частина 1 статті 117 ЦПК України діє в новій редакції Закону України № 2352-IX від 01.07.2022, згідно з якою у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Таким чином, середній заробіток слід стягнути за період з 09.09.2022 (наступний день після звільнення) по 09.03.2023, тобто в межах шестимісячного строку, кількість робочих днів за вказаний період складає 130, тому розмір середнього заробітку за цей період складає 63 614,20 грн з розрахунку (130 х 489,34 = 63 614,20). За таких обставин, враховуючи, що позивачу у день звільнення не було виплачено належні йому виплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та наявні підстави для їх задоволення. Доводи апеляційної скарги про те, що рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 було ухвалено за погодженням та участю відповідних профспілкових органів, є безпідставними з огляду на те, що колективний договір укладався між адміністрацію АТ «Укрзалізниця» та профспілковим комітетом Знам`янського загону відомчої воєнізованої охорони, а доказів, що вказаними учасниками вносились зміни в колективний договір щодо спірних виплат, матеріали справи не містять. Посилання відповідача на те, що виплати, передбачені пунктом 4.11 Колективного договору та пунктом 8.8 Положення про оплату праці працівників АТ «Укрзалізниця» рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 вирішено проводити у хронологічній послідовності є безпідставними, адже не підтверджують виконання обов`язку відповідача по виплаті належних позивачу при звільненні коштів та не звільняють від обов`язку його виконання. Також, не є підставою для скасування рішення і сплата відповідачем на користь позивача одноразової грошової допомоги при виході на пенсію в розмірі 107 278,99 грн., оскільки вказані кошти були виплачені після ухвалення судом рішення. Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зазначено, що «з огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення». Оскільки на час подання позову та на час ухвалення рішення у справі одноразова грошова допомога при виході на пенсію в розмірі 107 278,99 грн. відповідачем виплачена не була, то підстави для закриття провадження у справі відсутні. Посилання АТ «Укрзалізниця» на ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою передбачено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили, є безпідставними, з огляду на те, що відповідачем не зазначається як саме бойові дії або інші обставини непереборної сили вплинули на його можливість виконувати покладений на АТ «Укрзалізниця» обов`язок виплатити працівникові при звільненні всі належні до сплати кошти. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Законодавством України не встановлено спеціальних вимог щодо порядку підтвердження оплати правничої допомоги для цілей розподілу судових витрат. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір № 15/22 від 23.12.2022 про надання правової допомоги та додаток до нього, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 26.12.2022, звіт про надані послуги від 12.04.2023, акт № 1 приймання робіт (наданих послуг) за договором про надання правової/правничої допомоги № 15/22 від 23.12.2022 та платіжні інструкції від 30.12.2022, 20.01.2023, 28.02.2023 та 30.03.2023, згідно яких загальна вартість витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 15 000 гривень. За умовами п.п. 4.1 п.4 Договору про надання правової/правничої допомоги сторони визначили, що сума винагороди, які клієнт зобов`язується сплатити за надання правової допомоги (гонорар), порядок та строки її внесення зазначаються в окремому Додатку до Договору Так, у п. 1, 2 Додатку до договору про надання правової/правничої допомоги № 15/22 від 23.12.2022 сторони визначили, що сума винагороди, яку клієнт зобов`язується сплатити адвокату за надання правової допомоги (гонорар), визначається, виходячи з фактичної кількості часу, витраченого адвокатом та сплачується в порядку авансування та/або оплати по факту надання послуг. Погодинна ставка встановлюється сторонами у розмірі 1000 гривень за годину. Сума винагороди визначається актами приймання робіт (надання послуг). Клієнт сплачує вказані в п.1 договору грошові кошти готівкою та/або у безготівковому порядку на рахунок адвоката. Зі звіту про надані послуги, наданих адвокатом за договором про надання правової/правничої допомоги, вбачається, що адвокатом Каращенко Ю.В. витрачено 15 годин на вивчення матеріалів, наданих клієнтом, надання консультацій з проблемного питання; складення та направлення адвокатського запиту; вивчення актуальної судової практики з проблемного питання, складення та подання позовної заяви з додатками; направлення копій позовної заяви з додатками учасникам справи, складення та подання заяви про усунення недоліків; складення та подання клопотання про витребування документів; складення заяви про збільшення позовних вимог; складення та подання відповіді на відзив; складення та подання заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, тому вартість послуг адвоката відповідно до даної кількості годин та вартості гонорару за ведення справи, визначеного договором, становить 15 000 (1000 х15) гривень. Згідно Акту № 1 приймання робіт (наданих послуг) за договором про надання правової/правничої допомоги № 15/22 від 23.12.2022 сторони погодилися, що роботи (надані послуги) в обсязі, передбаченому у даному Акті, були фактично виконані, належним чином оформлені адвокатом та прийняті і оплачені клієнтом. Факт оплати позивачем послуг, наданих адвокатом, стверджується даними платіжних інструкцій від 30.12.2022, 20.01.2023, 28.02.2023 та 30.03.2023 (а.с.136, 140). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що оскільки розмір витрат на професійну правничу допомогу документально підтверджений, наявні підстави для стягнення професійної правничої допомоги. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 1 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбаченихст.389 ЦПК України. Головуючий суддя А.М. Головань Судді С.І. Мурашко О.А. Письменний