Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/3939/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/540/24 Справа № 206/3939/23 Суддя у 1-й інстанції - Маштак К.С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Халаджи О. В. суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В., секретар Піменова М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2023 року у цивільній справі за заявою Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» про надання ОСОБА_2 психіатричної допомоги в примусовому порядку (суддя першої інстанції Маштак К.С., повний текст рішення складено 30 серпня 2023 року), В С Т А Н О В И В: 28 серпня 2023 року Комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про надання ОСОБА_2 психіатричної допомоги в примусовому порядку. Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що 25.08.2023 року було госпіталізовано ОСОБА_2 до психіатричного стаціонару у зв`язку із наявністю у нього тяжкого психічного розладу (діагноз): шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-маячний синдром. За думкою комісії лікарів необхідність примусової госпіталізації хворого зумовлюється тим, що він становить небезпеку для себе та оточуючих. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2023 року заяву Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» про надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку задоволено. Госпіталізовано ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку. Роз`яснено, що заява фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення суду про госпіталізацію у примусовому порядку. Із вказаним рішенням суду не погодилась представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Мотивує скаргу, тим, що в порушенням вимог законодавства суд першої інстанції розглянув заяву про надання психіатричної допомоги без участі законного представника ОСОБА_2 його матері, участь якої у судовому розгляді забезпечила б повноту установлення обставин, які мають значення для справи. ОСОБА_1 просила рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2023 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник ОСОБА_2 адвокат Іванова В.М. повторно не з`явилась до судового засідання, двічі надавши роздруківку із сайту «Судової влади» про участь в іншому судовому процесі, проте не надавши жодних доказів про переваги у справах та часу призначення справ до розгляду. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 25.08.2023 року ОСОБА_2 був госпіталізований до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», у зв`язку із наявністю у нього тяжкого психічного розладу, внаслідок чого він: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих. При обстеженні його психічного стану в КП «ДБКЛПД» ДОР» комісія лікарів виявила, що хворий ОСОБА_2 виявляє ознаки тяжкого психічного захворювання, у зв`язку з чим хворий: спілкування формальне, орієнтування на побутовому рівні. Емоційно сплощений. Мислення аморфне, аутистичне, коло інтересів різко звужене. Критика до стану свого здоров`я відсутня. Зануриний у світ своїх хворобливих переживань. Відповідно до заяви матері ОСОБА_2 зазначено, що вона просила госпіталізувати її сина в лікарню у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Він відмовляється приймати їжу на протязі 10 днів. ОСОБА_2 поставлено діагноз шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-маячний синдром. Лікар - психіатр Єлізарова Н.М. підтвердила обставини щодо поведінки та діагнозу захворювання та зазначила, що ОСОБА_2 необхідно пройти курс лікування у стаціонарних умовах. Задовольняючи заяву про примусову госпіталізацію, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу у стадії загострення, а тому примусова госпіталізація є необхідною мірою. Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих. Частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря - психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці. У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону. Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею. Згідно ч.ч. 2-5 ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку. При наданні психіатричної допомоги лікар - психіатр, комісія лікарів - психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар - психіатр, комісія лікарів - психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів. При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар - психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів - психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем - психіатром або комісією лікарів - психіатрів. Враховуючи, що ОСОБА_2 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу з діагнозом шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-маячний синдром.що являє собою безпосередню небезпеку для оточуючих, його госпіталізація до психіатричного закладу без його усвідомленої згоди відповідає вимогам Закону України «Про психіатричну допомогу». Доводи апеляційної скарги, стосовно того, що під час розгляду заяви не була присутня мати ОСОБА_2 , апеляційний суд не враховує, оскільки як вбачається з протоколу судового засіданні від 29.08.2023 року під час вирішення питання щодо надання особі психіатричної допомоги була безпосереньо присутня його представник адвокат Іванова В.М. яка представляла інтереси ОСОБА_2 на підставі доручення про надання безоплатної правової допомоги. Крім того, із вказного протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_1 у судовому засіданні не запречувала проти заяви лікаря ОСОБА_3 , щодо надання психіатричної допомоги (а.с.12). Інші доводи апеляційної скарги на правильність рішення суду першої інстанції не впливають, а отже й не підлягають задоволенню. При таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О. В. Халаджи О.Д. Канурна Т.В. Космачевська Повний текст судового рішення складено 24 січня 2024 Суддя-доповідач О. В. Халаджи