Постанова 4803 № 203/624/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/731/24 Справа № 203/624/23 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Барильської А.П., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргуакціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2023 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и л а: У лютому 2023 року акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 16 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву без номеру, та йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі вказаному у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Зазначали, що ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви, підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним і банком договір. Вказували, що відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору відповідач надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку, у зв`язку із чим в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 62 000 грн. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустив порушення взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 27 листопада 2022 року у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 75 614,31 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 63 839,91 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 4 138,88 грн. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 7 635,52 грн., просили суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг без номеру від 16 листопада 2013 року, станом на 27 листопада 2022 року, у загальному розмірі 75 614,31 грн. та судовий збір. Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що розрахунок заборгованості відповідачем не спростований та не надано доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту. Зазначали, що відповідач активно користувався кредитними коштами та використав кредитних коштів більше ніж вніс коштів на погашення боргу. Відповідач частково сплачувала заборгованість за кредитом, що є доказом приєднання до умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, та прийняття умов, запропонованих банком. Заборгованість за фактично використаними коштами становить 36 768,20 грн. та підлягає до стягнення в безумовному порядку. Відповідач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 75 614,31 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. За змістом ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що позивач посилався на укладення з відповідачем договору про надання банківських послуг від 16 листопада 2013 року, оформленого відповідною анкетою-заявою відповідача ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 16 листопада 2013 року. Заявляючи вимогу про стягнення заборгованості за договором від 16 листопада 2013 року, позивач разом надав довідку про відкриття на ім`я ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_1 , датою відкриття якого зазначено 21 жовтня 2016 року, тобто майже через три роки з дня підписання анкети-заяви від 16 листопада 2013 року. Також згідно наданої банком довідки про видачу кредитних карток вбачається, що відповідачу 21 жовтня 2016 року було видано картку «Універсальна GOLD» № НОМЕР_1 , зі строком дії до 05/20; 02 червня 2022 року картку «Універсальна GOLD» № НОМЕР_2 , зі строком дії до 03/24; 30 листопада 2021 року картку «Універсальна GOLD» № НОМЕР_3 , зі строком дії до 12/25. Наданий розрахунок заборгованості та виписка по рахунку стосуються кредитних карток № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 , виданих набагато пізніше складання анкети-заяви від 16 листопада 2013 року. Паспорт споживчого кредиту складений та підписаний ОСОБА_1 30 листопада 2021 року. Станом на 27 листопада 2022 року банком рахується заборгованість у загальному розмірі 75 614, 31 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 63 839,91 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 4 138,88 грн та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 7 635,52 грн., Таким чином, оскільки позивачем не представлено суду доказів на підтвердження того, що саме відповідно до договору, оформленого анкетою-заявою від 16 листопада 2013 року, відповідачу було відкрито картковий рахунок, встановлено погоджений сторонами кредитний ліміт, видано кредитну картку певного виду, а також доказів наявної заборгованості за цим договором, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх недоведеністю. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлено суду доказів на підтвердження того, що саме відповідно до договору, оформленого анкетою-заявою від 16 листопада 2013 року, відповідачу було відкрито картковий рахунок, встановлено погоджений сторонами кредитний ліміт, видано кредитну картку певного виду, а також доказів наявної заборгованості за цим договором. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З вказаної анкети-заяви від 16 листопада 2013 року, яка як наголошує позивач становить кредитний договір, вбачається, що в останній заповнена лише інформація про персональні і контактні дані ОСОБА_1 . Анкета-заява не містить проставлених відміток про вид кредитної картки, який бажав оформити на своє ім`я відповідач, бажаного кредитного ліміту та інших істотних умов кредитного договору. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за відсотками та простроченими відсотками, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач ОСОБА_1 ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (16 листопада 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02 лютого 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс

19. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що, підписуючи анкету-заяву, відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявив згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 , тому відсутні підстави вважати, що остання була ознайомлена із ними. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що банком надано достатньо доказів на підтвердження видачі відповідачу конкретної кредитної картки та користування наявними на ній кредитними коштами, а саме розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором та виписку по рахункам є безпідставними, оскільки жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем картки з кредитним лімітом на підставі анкети-заяви від 16 листопада 2013 року до суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» не надано, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України. Довідка про видачу карток та довідка про встановлення на картковий рахунок кредитного ліміту не може бути належним доказом на підтвердження заявлених позивачем вимог, оскільки вони не містить підпису позичальника та в анкеті-заяві не зазначено про видачу даних карток та встановлення на будь-яку з них кредитного ліміту. Крім того датою відкриття рахунку зазначено 21 жовтня 2016 року. Розрахунок заборгованості та виписка по рахунку надані за період з 21 жовтня 2016 року. Паспорт споживчого кредиту від 30 листопада 2021 року, який також було долучено до позову та на який посилається банк в своїй апеляційній скарзі, вказуючи про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору (у вигляді підписної анкети-заяви від 16 листопада 2013 року) з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, відхиляються оскільки паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що наведена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 15 грудня 2021 року, тобто чинність цих умов тривала протягом 15 днів, з дати надання надання інформації 01 жовтня 2021 року до 15 грудня 2021 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Таким чином, даний документ неможливо визнати належним доказом досягнення між сторонами згоди на укладення кредитного договору та погодження всіх його істотних умов, зокрема стосовно розміру отриманого кредиту, розміру відсоткової ставки за користування кредитом, порядок погашення кредиту, розмір щомісячного платежу, розмір неустойки, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою та містить сім типів кредитного продукту без зазначення, який саме з них обирає позичальник. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 25 січня 2024 року. Головуючий: Е.Л.Демченко Судді: А.П.Барильська М.О.Макаров