Постанова 4803 № 199/4941/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/655/24 Справа № 199/4941/23 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Канурної О.Д., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання: Керімової-Бандюкової Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2023 року у справі № 199/4941/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, (суддя першої інстанції Якименко Л.Г.), - В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі судового наказу № 199/7996/20 від 14 грудня 2020 року, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. В обгрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_2 посилався на те, що у нього на утриманні перебуває двої малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З відповідачкою у нього спільна донька ОСОБА_3 , яка проживає разом з відповідачкою. 14 грудня 2020 року Амур-Нижньодніпровським районним судом винесено судовий наказ у справі № 199/7996/20 провадження № 2-н/199/267/20 про стягнення з нього на користь відповідачки аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів та не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 26 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. 10 лютого 2023 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області винесено судовий наказ № 175/111/23 провадження № 2-н/175/9/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви до досягнення дитиною повноліття, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач зазначає, що на теперішній час склалась така ситуація, коли він сплачує визначений судом розмір аліментів, а саме 1/4 всіх доходів на дочку ОСОБА_5 та 1/6 на дочку ОСОБА_7 , тобто 41,66% всіх своїх доходів. Окрім цього, за домовленістю з відповідачкою, він приймає участь у вихованні доньки ОСОБА_5 , заборгованості по сплаті аліментів не має. Згідно з довідкою з місця роботи, розмір аліментів, які сплачує позивач на утримання доньки ОСОБА_5 , складає в середньому на один місяць 12420,34 грн., що є більшим чим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та більшим, ніж прожитковий мінімум для дитини її віку, який з 01 січня 2023 року становить 2833,00 грн. Позивач також зазначає, що обов`язок по утриманню дитини законом покладено в рівних частках на обох батьків, а не лише на одного позивача у його ситуації. Вважає, що для забезпечення потреб дітей, враховуючи інтереси обох дітей позивача, які мають право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, доцільним є зменшити розмір аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 до 1/6 частки від усіх доходів позивача, що буде становити 10275,71 грн. і що є більшим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач наголошує і на тому, що має мати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є людиною похилого віку, пенсіонеркою, має хронічну венозну недостатність, варикозну хворобу нижніх кінцівок, а позивач матеріально допомогає матері, сплачує комунальні платежі, оплачує її лікування тощо. Позивач вважає, що зміна його сімейного стану, перебування дружини в декретній відпустці, стягнення аліментів на утримання другої дитини, той факт, що відповідачка не приймає участі в утриманні спільної з позивачем доньки ОСОБА_5 , а також погіршення стану здоров`я і необхідність лікування матері позивача є саме тими випадками, на підставі яких відбувається зміна розміру аліментів, в даному випадку їх зменшення, до 1/6 частини заробітку позивача, що на усталений спосіб та рівень життя дочки ОСОБА_5 не вплине. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини задоволено. Зменшено розмір аліментів, стягнутих із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто щомісяця із ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її повноліття на користь матері ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання даним рішенням чинності. Відкликано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 26 листопада 2020 року, виданий Амур-Нижньодніпровським районним судом 14 грудня 2020 року по справі № 199/7996/20 (2-н/199/267/20). Витрати по сплаті віднесено на сторону, яка їх понесла. Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 подала до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів на утримання дитини. В обґрунтування апеляційної скарги відповідачка посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Апелянт зазначає, що надані позивачем до позову медична довідка від 02 березня 2023 року про варикозну хворобу нижніх кінцівок матері позивача та 10 квитанцій про сплату комунальних платежів не можуть бути належним доказом у справі, оскільки в медичній довідці не зазначено, хто та на яку суму оплачує лікування, а в квитанціях про сплату комунальних послуг зазначено платником ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , який сплатив всього дві квитанції на суму 89,42 грн. та 91,45 грн. за водопостачання, що не підтверджує повне утримання матері позивача та повну сплату ним комунальних платежів, та ще і за квартиру, яка за даними позовної заяви, є його постійним місцем проживання. Також апелянт зазначає, що зміна сімейного стану позивача, народження ще однієї дитини та знаходження дружини у відпустці, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, враховуючи, що позивач не долучав до позову документів, які підтверджують погіршення його матеріального стану у зв`язку із народження іншої дитини. Натомість, з довідки про доходи позивача, яка видана генеральним директором корпорації АТБ за період з 01 січня 2023 року по 31 травня 2023 року, вбачається, що позивач має доволі високий дохід і має змогу забезпечувати обох дітей. Також апелянт наголошує, що позивач періодично отримує достатньо високі премії, що вбачається з розрахунку заборгованості, яка сформована державним виконавцем Зінченко С.І. за ВП № 63954895, де в грудні 2020 року він отримав заробітну плату та премію у загальному розмірі 68919,07 грн., в червні 2021 року 74084,15 грн., в грудні 2021 року 75806,85 грн., в червні 2022 року 75806,85 грн., в грудні 2022 року 75808,46 грн. Позивач не підтвердив погіршення його майнового стану, в тому числі, і з народження іншої дитини в іншому шлюбі, що не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, а апелянт вважає, що позивач має фінансову можливість надалі сплачувати аліменти, визначені судовим наказом. Крім того, апелянт зазначає, що позивач та його мати мають у власності квартиру та житловий будинок та позивач також має рухоме майно: автомобіль та два мотоцикла, що свідчить про стабільний дохід та можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку. 07 грудня 2023 року позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначив, що відповідач, яка має вищу юридичну освіту, навмисно вводить суд в оману щодо фактичних обставин справи, які суд першої інстанції вважав встановленими. Так, позивач дійсно сплачує аліменти на дочку ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно та на доньку ОСОБА_7 у розмірі 1/6 частини, окрім аліментів позивач приймає участь у вихованні доньки ОСОБА_5 , робить дорогі подарунки, регулярно відвідує її та забирає за встановленим службою у справах дітей графіком, куди він сам звертався з підстав вчинення відповідачкою перешкод у спілкуванні позивача з дитиною, що триває і досі, та шантажем про те, що не дасть позивачеві дитину наступного разу. Заборгованості позивач по сплаті аліментів не має, що видно з довідки з місця роботи від 08 червня 2023 року, однак позивач вважає, що всі діти мають рівні права на отримання від батька матеріальної допомоги. Позивач вважає себе відповідальним батьком, який не уникає сплати аліментів, не ухиляється від участі у вихованні та спілкування з дитиною, не зважаючи на постійні перешкоди апелянта. Стосовно доводів апелянта щодо наявності у позивача та його матері майна, то судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач із мамою були в рівних частках власниками приватизованої однокімнатної квартири, яку продали у березні 2021 року та за ці кошти у травні 2021 року придбали іншу квартиру, в якій зараз і проживає мати позивача, що значно ближче територіально до житла позивача у зв`язку із похилим віком матері. Будинок, про який зазначає ОСОБА_1 придбаний за його із відповідачкою кошти, та після припинення відносин позивач сплатив відповідачці вартість її частки будинку, що підтверджується розписками, які є в матеріалах справи та факт чого відповідачкою не спростований. Рахунки по сплаті комунальних послуг за квартирну і будинок сплачує позивач самостійно, оскільки його матір отримує пенсію у дуже маленькому розмірі, що не може покривати такі витрати по комунальним платежам, враховуючи, що позивачем за його кошт проводиться як в квартирі матері, так і в будинку, де він мешкає з іншою сім`єю, усі ремонтно-побутові роботи. Також позивач зазначає, що у своєму віці його матір не може бути цілком здоровою людиною, що потребує витрат на купівлю ліків для неї, враховуючи встановлений медиками діагноз. Зміна матеріального стану позивача у зв`язку із народженням другої дитини, яка знаходиться на повному штучному годуванні, та дружини, яка знаходиться у відпустці та до декрету мала свій власний дохід і працювала, вже будучи в декреті, до пологів, є логічним фактом збільшення витрат позивача, тоді як відповідачка ніде не працює вже тривалий час та проживає лише за рахунок сплати позивачем аліментів на утримання дитини, купуючи собі нові речі, телефон. Твердження апелянта про наявність у позивача двох мотоциклів він відкидає, а в суді першої інстанції всі ці обставини були встановлені судом з матеріалів справи, а придбання іншого автомобіля відбулось за рахунок продажу старого автомобіля, нічого нового та додаткового позивач за цей час не придбав. Позивач також відзначає, що в період спільного проживання з відповідачкою у них також не було спільного бюджету, адже позивач працював та утримував сім`ю самостійно, а відповідачка при цьому не працювала та свого власного доходу не мала, враховуючи, що в той період разом з ними проживала і мати позивача, яка також знаходилась на його утриманні, про що достеменно відомо відповідачці та нею не спростовано. Зменшенням розміру аліментів до 1/6 частини заробітку позивача жодним чином не погіршить майновий стан дитини, враховуючи ще і те, що теперішня дружина позивача очікує ще одну дитину, маючи 23 тижні вагітності, що підтверджується консультативним висновком спеціаліста від 23 листопада 2023 року, що свідчить про явну зміну майнового стану позивача, що є окремою підставою для зменшення розміру аліментів. За таких обставин позивач зазначає, що на його утриманні станом на сьогодні знаходиться, окрім спільної з відповідачкою доньки, інша малолітня дитина, дружина, яка знаходиться у декретній відпустці та є вагітною ще однією дитиною, та мати похилого віку, яка не може в силу маленького розміру пенсії сама себе повністю утримувати та утримувати своє житло, що є підставою для зменшення розміру аліментів, що вірно встановлено судом першої інстанції. Тому просить в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без задоволення. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року справу було витребувано з суду першої інстанції. 31 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Дніпровського апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08листопада 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишалась без руху, якою недоліки, визначені судом, були усунені 14 листопада 2023 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 до розгляду. Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення відповідачки ОСОБА_1 , пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Василець М.С., пояснення позивача ОСОБА_2 , пояснення представника позивача ОСОБА_2 адвоката Мурашко І.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інастнції встановлено, що на підставі судового наказу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року з позивача ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 26 листопада 2020 року. Крім цього, на підставі судового наказу Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 09 січня 2023 року. На даний час у позивача суттєво змінився матеріальний та сімейний стан, що дає йому підстави в порядку ст. 192 СК України клопотати в судовому порядку про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини, які виникли з об`єктивних причин. Згідно із довідкою з місця роботи від 08 червня 2023 року № 1496, виданої генеральним директором корпорації АТБ, за період із січня 2023 року по травень 2023 року розмір аліментів, які позивач сплачує на утримання доньки ОСОБА_5 , складає в середньому 12 420,34 грн. на місяць. ОСОБА_2 уклав письмовий договір зі свою дружиною ОСОБА_6 про те, що добровільно буде надавати кошти на її утримання, оскільки вона зараз перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не працює, що підтверджується договором подружжя про надання утримання від 30.12.2022 року. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про зменшення розміру аліментів, позивач також посилається на те, що на теперішній час на його утриманні перебуває непрацездатна мати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є пенсіонеркою, має невеликий розмір пенсії та хворіє, у зв`язку з чим ОСОБА_2 сплачує її комунальні послуги, лікування та несе інші витрати для забезпечення потреб своєї матері. У зв`язку з цим позивач несе додаткові витрати по утриманню та забезпеченню сім`ї. Щодо наявності у позивача окремого житла, то вказаний будинок був спільною частковою власністю сторін та 29 березня 2021 року позивач сплатив відповідачці вартість її частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується розпискою від 29 березня 2021 року. Позивач вказує, що отримує щомісячний дохід, однак більша частина його доходу витрачається на сплату аліментів, утримання матері, та забезпечення своєї нової сім`ї. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивач не долучив до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження утримання чи лікування матері та не долучив жодних доказів того, що його матеріальний стан погіршився у зв`язку з народженням другої дитини і позивач має фінансову можливість і надалі платити аліменти у розмірі від загального доходу, є безпідставними, виходячи з наступного. Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Як вбачається із частини 1 статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

1. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. При цьому суд, із урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. Також позивач просив врахувати той факт, що відповідачка навмисно не працевлаштовується та не приймає участі в утриманні спільної доньки. Дніпровський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір аліментів у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) позивача є співмірним із урахуванням усіх наведених обставин. Визначений розмір аліментів дає змогу підтримати малолітню доньку для забезпечення її життєдіяльності, враховуючи і те, що батько, окрім сплати аліментів, тісно спілкується із донькою, додатково піклується про дитину, її дозвілля, відпочинок, виховання, придбання речей, тощо. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивач має стабільний дохід, рухоме та нерухоме майно, отримує високу заробітну плату та премії і це свідчить про те, що позивач має сплачувати аліменти у розмірі частини від усіх видів заробітку, є безпідставними, оскільки відповідачка ОСОБА_1 також, нарівні з позивачем, повинна матеріально утримувати малолітню доньку, відповідачка є особою працездатного віку, з матеріалів справи не вбачається даних про поганий стан здоров`я відповідачки чи наявність інших істотних обставин, які б перешкоджали їй у виконанні її батьківських обов`язків щодо її малолітньої дитини. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача. На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 вересня 2023 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає. Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.Д. Канурна Т.В. Космачевська О.В.Халаджи Повний текст судового рішення складений 25 січня 2024 року Суддя: О.Д.Канурна