Постанова Полтавський апеляційний суд № 531/973/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/973/22 Номер провадження 22-ц/814/741/24Головуючий у 1-й інстанції Попов М.С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 представник відповідача адвокат Рябченко П.Ф. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2023 року, ухвалене суддею Поповим М.С., повний текст рішення складено - 18 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини, - В С Т А Н О В И В: 07 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини, в якому просив суд зобов`язати відповідача не чинити перешкоди у спілкуванні позивача з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити наступні способи спілкування з сином: у робочі дні з 17:00 год. до 20:00 год., у неробочі дні з 09:00 год. суботи по 20:00 год. неділі (з урахуванням його робочого графіка) за місцем реєстрації позивача; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати. Позовна заява мотивована тим, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням суду від 12.02.2021 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина зареєстрована та проживає з матір`ю в АДРЕСА_1 , але заходиться на утриманні позивача, заборгованості по аліментах він не має. Відповідач добровільно не дозволяє позивачу спілкуватися із сином. Рішенням виконавчого комітету Ланнівської сільради від 21.10.2021 року №9 позивачу надано дозвіл на систематичні побачення з сином. Не зважаючи на вказане рішення, відповідач у добровільному порядку не надає можливості позивачу бачитися із сином, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом. Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено ОСОБА_1 такі способи участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за згодою та бажанням дитини, з врахуванням стану здоров`я дитини та погодних умов: - систематичні побачення з сином у перші та треті суботу і неділю місяця з 14 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, як в присутності матері так і за її відсутності, за місце проживання дитини або батька, а також в місті (селі) та дитячому садочку (школі); - у будні дні та свята за попередньою домовленістю (не менш ніж за 12 годин) між батьками. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 496,20 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при вирішенні даного спору та визначенні відповідності способу захисту права вимогам закону, суд враховує принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та положення ст.159 СК України, згідно яких право на звернення до суду для усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні має той з батьків, хто проживає окремо у разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди. Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з урахуванням стану здоров`я дитини, яка хворіє на панкреатопатію функціональний розлад травлення, ацетономічний синдром. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції змінити з підстав порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення, виклавши його у редакції його позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, вирішуючи питання встановлення способу участі позивача у вихованні сина, не врахував усю сукупність обставин справи, висновки Верховного Суду у постанові від 08.02.2023 року у справі №334/1202/20, в якій наголошено, що основним завданням суду є здійснення свої базової функції ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися. Вказує, що суд встановивши, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, зобов`язав її не чинити. Матеріалами справи підтверджується, що між ним та відповідачем склалися стосунки, які позбавляють його можливості спілкуватися з сином, попри його права та бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з сином. Проте, суд першої інстанції при визначенні у рішенні графіку побачень із сином не врахував, що у даному випадку лише буде виведено спір на новий рівень, оскільки він не зможе домовитися з відповідачем про те, як будуть відбуватися його побачення з сином у присутності матері чи за її відсутності, за місцем проживання сина чи за місцем його проживання, в місті чи селі, а його побачення з сином у вихідні дні і дитячому садочку взагалі неможливі. Суд не врахував, що за фактичних обставин реальної можливості попередньо домовитися (не менш ніж за 12 годин) з відповідачем про його систематичні побачення з сином у будні дні та свята взагалі неможливо. Також посилається, що суд не взяв до уваги те, що рішенням комісії з питань прав дитини при виконавчому комітеті Ланнівської сільської ради №9 від 21.10.2021 року був встановлений порядок його участі у вихованні та спілкуванні з сином, який відповідач не виконувала. Під час розгляду справи ним був запропонований проект мирової угоди, але сторона відповідача його не погодила. Відповідач ініціювала новий спір про позбавлення його батьківських прав. Вказує, що суд не врахував його доводів про те, що син відвідує дитячий садочку, що свідчить про досягнення ним певного ступеня розвитку, який дозволяє йому перебувати окремо від матері за умови належного догляду за ним. Вказує, що здатен забезпечити необхідні умови для сина, має постійну роботу, освіту, забезпечений власним житлом. Намагається уникати конфліктів з відповідачем. Судом встановлено такий порядок спілкування з сином, який у реальному житті не може виконуватися, є несправедливим, порушує принцип рівності прав батьків, є обмеженим, 16 годин на місяць недостатньо, щоб налагодити контакт з сином. Комісією було визначено його систематичні побачення з сином з урахуванням його робочого графіку. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що видане повторно 02.02.2021 року, його батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 8). Рішенням Карлівського районного суду від 12.02.2021 року розірвано шлюб між сторонами по справі (т.1 а.с. 10-11). На підставі судового наказу від 20.01.2021 року з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання сина у розмірі частини його доходу, починаючи з 29.12.2020 року. Заборгованість зі сплати аліментів відсутня (т.1 а.с.79). Рішенням виконавчого комітету Ланнівської сільради від 21.10.2021 року №9 вирішено довести до відома матері ОСОБА_2 про її обов`язок не перешкоди батькові ОСОБА_1 брати участь у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлено порядок участі батька у вихованні та спілкуванні сином за визначеним графіком; матері дитини, за попередньою домовленістю з батьком. Надавати йому можливість забирати сина з садочка; визначено, що батько дитини, під час перебування з дитиною, повинен враховувати стан здоров`я, дотримуватися норм харчування, погодних умов, своєчасно повертати дитину до місця постійного проживання, та інше (т.1 а.с. 12). Позивач неодноразово звертався до ВП №3 з повідомленнями про перешкоджання колишньої дружини ОСОБА_2 у побаченні з малолітнім сином ОСОБА_5 (т.1 а.с. 104-109). Позивач проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.14). Відповідач з сином зареєстровані та проживають по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 39,40). Згідно актів обстеження умов проживання, у обох батьків створено необхідні умови для проживання та розвитку сина (т.1 а.с. 50, 112). За місцем роботи позивач має позитивну характеристику (т.1 а.с. 13,15); на обліку у лікаря психіатра не перебуває та за медичною допомогою не звертався (т.1 а.с. 102). Свідок ОСОБА_6 , яка є матір`ю відповідача, суду показала, що проживає у с. Ланна, вважає, що відповідач не чинить перешкод у спілкуванні батька з сином. Крім аліментів, позивач не надає жодної допомоги. Інколи свідок, коли відповідач на роботі, доглядає дитину. Одного разу (близько двох років тому) свідок давала дитину позивачу. Дитина перебуває на обліку у сімейного лікаря, часто перебуває на лікуванні. Позивач у лікуванні не допомагає. При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з наступного. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Частинами 1,2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно ст. 142 СК України діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. Відповідно до ч.3 ст. 151 СК Українибатьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Положеннями ст. 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Відповідно до ч.ч. 1- 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Згідно ч.1 ст. 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Частинами 1, 2 ст. 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного спору є зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні позивача ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити наступні способи спілкування з сином: у робочі дні з 17:00 год. до 20:00 год., у неробочі дні з 09:00 год. суботи по 20:00 год. неділі (з урахуванням його робочого графіка) за місцем реєстрації позивача. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 151, 153 СК України). Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Статтею 159 СК України встановлено, що у разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (стаття 19 СК України). Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. По справі вбачається і це не заперечується позивачем, що син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: панкреатопатія, функціональний розлад травлення, ацетономічний синдром, що підтверджується довідкою, виданою 30.06.2022 року «Ланнівська АЗПСМ КП «Ланнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» (т.1 а.с.74). Згідно довідки Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Малятко» Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 04.07.2022 року №21, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває в особовому складі та відвідує заклад з 01.02.2021 року (т.1 а.с. 75). Рішенням виконавчого комітету Ланнівської сільради від 21.10.2021 року №9 вирішено довести до відома матері ОСОБА_2 про її обов`язок не перешкоди батькові ОСОБА_1 брати участь у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлено порядок участі батька у вихованні та спілкуванні сином за визначеним графіком, зокрема, систематичні побачення, з урахуванням робочого графіка батька, кожну першу, третю суботу та неділю місяця з 10-00 год. до 18-00 год. дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває з батьком, за місцем проживання батька; у будні дні, свята, враховуючи вік дитини, за попередньою домовленістю батьків; матері дитини, за попередньою домовленістю з батьком ОСОБА_1 надавати йому можливість забирати дитину з дитячого садочка для прогулянок; батькові дитини під час перебування з дитиною, враховуючи стан здоров`я, дотримуватися норм харчування, погодних умов, своєчасно повертати дитину до місця постійного проживання та інше (т.1 а.с. 12). Позовні вимоги ОСОБА_1 полягають, зокрема, у визначенні способу спілкування з сином: у робочі дні з 17:00 год. до 20:00 год., у неробочі дні з 09:00 год. суботи по 20:00 год. неділі (з урахуванням його робочого графіка) за місцем реєстрації позивача. Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2023 року визначено за згодою та бажанням дитини, з врахуванням стану здоров`я дитини та погодних умов систематичні побачення з сином у першу та третю суботу і неділю місяця з 14 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, як в присутності матері так і за її відсутності, за місце проживання дитини або батька, а також в місті (селі) та дитячому садочку (школі); у будні дні та свята за попередньою домовленістю (не менш ніж за 12 годин) між батьками. Отже, порівнюючи встановлений порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з сином за: - рішенням виконавчого комітету Ланнівської сільради від 21.10.2021 року №9, -позовні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо встановлення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, - визначений за рішенням суду порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 полягають у встановленні порядку його участі у вихованні та спілкуванні сином кожного дня місяця, зокрема, у робочі дні з 17-00 год. до 20-00 год., тобто кожного вечора після відвідування дитиною садочка майже до сну дитини, так і у неробочі дні з 09:00 год. суботи по 20:00 год. неділі (з урахуванням робочого графіка батька) за місцем його реєстрації, тобто, кожного неробочого дня в основний час дозвілля сина, що загалом полягає у постійному перебуванні сина з батьком у робочі та вихідні дні, за виключенням перебування дитини у дошкільному закладі. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час ухвалення оскаржуваного рішення суду у справі мав вік майже 5 років, відвідує дитячий садок, має захворювання та потребує постійного догляду та контролю за харчуванням, у віці 6 років має приступити на навчання до першого класу, при цьому він повинен мати відповідні знання, а з урахуванням запропонованого позивачем способу участі батька у вихованні та спілкуванні сином, який полягає у постійному перебуванні сина з батьком кожного дня місяця, а також з урахуванням віку дитини, його фізичного, морального та психологічного розвитку, необхідності уваги обох батьків до розвитку дитини у ранні роки, відвідування гуртків за інтересом дитини, вивчення мов, розвитку розумових здібностей та навичок, заняття спортом тощо, колегія суддів приходить до висновку про те, що постійне перебування дитини з батьком у запропонований позивачем спосіб без зазначення того, чи буде дитина мати можливість розвиватися розумово та фізично, здобувати навички для повноцінного життя, у якій школі буде навчатися, які гуртки буде відвідувати тощо, не буде сприяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, оскільки дитина основний свій час за таким запропонованим позивачем графіком буде знаходитися з ним. Як вбачається по справі, при ухваленні рішення, суд першої інстанції взяв за основу рішення виконавчого комітету Ланнівської сільради від 21.10.2021 року №9, але скоротив час систематичних побачень у кожні першу та третю суботу та неділю місяця з 14-00 год. (замість з 10-00 год.) до 18-00 год., при цьому судом конкретизовано щодо присутності матері (її відсутності), за місце проживання дитини або батька, а також в місті (селі) та дитячому садочку (школі). Також судом першої інстанції конкретизовано, що у будні дні та свята систематичні побачання відбуваються за попередньою домовленістю (не менш ніж за 12 годин) між батьками, беручи до уваги стан здоров`я дитини. Колегія суддів з урахування встановлених обставин справи приходить до висновку про те, що визначений у такий спосіб за рішенням суду першої інстанції порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином буде сприяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, з урахуванням віку дитини, наявності його хвороби, реєстрації батьків у різних населених пунктах, витрачання часу на переїзд, необхідності дитини відвідування додаткових закладів дитячого розвитку. У суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 пояснив, що відповідач постійно перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною, запропонований ним у позові порядок спілкування з дитиною підтримує частково, бо мав на увазі призначення судом побачень з дитиною у перші-треті вихідні місяця, а не так, як вказано у позові; бере до уваги, що дитина у вересні 2024 року повинна піти до першого класу школи і у неї зміниться режим дня; усвідомлює, що дитина повинна для повноцінного розвитку відвідувати додаткові гуртки та заклади і він готовий з дитиною їх відвідувати; йому відомо, що відповідач з дитиною останній час мешкають за місцем проживання її батьків, тобто в одному селі з позивачем на відстані 1-2 км. Доводи апеляційної скарги про те, що суд, вирішуючи питання встановлення способу участі позивача у вихованні сина, не врахував усю сукупність обставин справи, висновки Верховного Суду у постанові від 08.02.2023 року у справі №334/1202/20, в якій наголошено, основним завданням суду є здійснення свої базової функції ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки судом повно і всебічно досліджені надані суду докази у справі, об`єктивно встановлено фактичні обставини справи. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що батьки, у будь-якому випадку, повинні діяти в якнайкращих інтересах неповнолітніх дітей, при цьому вміти домовлятися у питаннях виховання дітей. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при визначенні у рішенні графіку побачень із сином не врахував, що у даному випадку лише буде виведено спір на новий рівень, оскільки він не зможе домовитися з відповідачем про те, як будуть відбуватися його побачення з сином у присутності матері чи за її відсутності, за місцем проживання сина чи за місцем його проживання, в місті чи селі, а його побачення з сином у вихідні дні і дитячому садочку взагалі неможливі, то в цій частині суд лише конкретизував вказані обставини з урахуванням стану здоров`я дитини на час побачення батька із сином, погодних умов. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що за фактичних обставин реальної можливості попередньо домовитися (не менш ніж за 12 годин) з відповідачем про його систематичні побачення з сином у будні дні та свята взагалі неможливо, то ці доводи не є підставою для скасування рішення суду, оскільки планування побачення з сином буде сприяти дотримання режиму дитини, яка навчається, відвідує гуртки за розкладом тощо. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 січня 2024 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов