Ухвала КАС ВС № 420/21178/23

УХВАЛА 24 січня 2024 року м. Київ справа №420/21178/23 адміністративне провадження № К/990/44531/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Загороднюка А.Г., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року та ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №420/21178/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, вважаючи базовий місяць січень 2008 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у задоволенні клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду доказів сплати судового збору у розмірі 1288,32 грн. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про протиправними дій та зобов`язання вчинити дії повернуто апелянту. Не погодившись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року та ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року, відповідачем подано касаційну скаргу. У зв`язку з перебуванням у відпустках членів судової колегії - судді Загороднюка А.Г. у період з 01 січня 2024 року по 12 січня 2024 року включно та судді Мельник-Томенко Ж.М. у період з 10 січня 2024 року по 23 січня 2024 року включно, питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів у перший робочий день по виходу суддів із відпусток. Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року суд виходить із такого. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Скаржником подано касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року. Водночас вказане рішення не переглядалося судом апеляційної інстанції. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 судом апеляційної інстанції не переглядалося, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для перегляду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у касаційному порядку. З урахуванням викладеного у відкритті касаційного провадження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року слід відмовити. Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року суд виходить із такого. Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у задоволенні клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору відмовлено, а апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 24 листопада 2023 року до канцелярії П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого апелянт посилався на відсутність відповідних бюджетних асигнувань та коштів на сплату судового збору, дію правового режиму воєнного стану та залучення апелянта до оборони України, а також практику ЄСПЛ в частині доступу до правосуддя. Суд апеляційної інстанції, розглянувши вказане клопотання дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно з частиною 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Згідно з частиною 2 статті 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При цьому, вичерпний перелік умов, згідно вимог статті 133 КАС України та статті 8 Закону України «Про судовий збір», не містить таких підстав для відстрочення сплати судового збору, як відсутність можливості сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування та бюджетних асигнувань. До того ж, жодних доказів наведених апелянтом обставин, зокрема відсутності коштів на сплату судового збору, до суду не надано. Щодо посилань апелянта на введення воєнного стану суд зазначив, що відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється, введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства. При цьому, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного звільнення апелянта від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках. До того ж, суд вказав на недоречність посилання апелянта на практику ЄСПЛ, оскільки висновки цього суду направлені на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади. Правові висновки ЄСПЛ у порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб`єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, бо головним обов`язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 березня 2020 року (справа № 9901/511/19). Згідно з позицією, сформованою, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). За викладених обставин, враховуючи, що апелянтом не обґрунтовано підстави для відстрочення сплати судового збору згідно вимог статті 133 КАС України та статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлене скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги задоволенню не підлягає. Враховуючи те, що вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 17 листопада 2023 року про залишення апеляційної скарги у встановлений судом строк відповідачем не виконано, наявні підстави для повернення апеляційної скарги скаржнику в порядку, передбаченому частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України. Із змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що апеляційну скаргу повернуто заявнику з тих підстав, що відповідачем не усунуто недоліків апеляційної скарги, яка була залишена без руху, у встановлений судом строк. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку про неналежне виконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, у зв`язку не усуненням недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк. Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторно звернутися до адміністративного суду в порядку, встановлену законом. Зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається заявник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 248, 333 КАС України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року та ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №420/21178/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіА.Г. Загороднюк Ж.М. Мельник-Томенко В.М. Соколов