Постанова 4824 № 760/7428/23

справа № 760/7428/23 головуючий у суді І інстанції Шереметьєва Л.А. провадження № 22-ц/824/4845/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 24 січня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - в с т а н о в и в: У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000 грн, починаючи з квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Позов обґрунтовано тим, що 28 квітня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб. Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачем. Відповідач є працездатною особою, інших дітей чи непрацездатних членів сім`ї на утриманні не має. Рішенням Подільського Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2023 року задоволено позов ОСОБА_2 . Стягувати щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4 000 грн щомісячно, починаючи з 04 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 1073 грн 60 коп. судового збору на користь держави. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач заперечень щодо розміру аліментів, який просить стягнути позивачка, не надав, і щодо наявності будь-яких обставин, які б унеможливлювали сплату аліментів, не повідомив. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2023 року та постановити нове рішення, яким стягнути щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн щомісячно, починаючи з 04 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Апеляційна скарга мотивована тим, що про подання ОСОБА_2 позову відповідачу стало відомо 06 серпня 2023 року від позивача. 09 серпня 2023 року відповідач ознайомився з матеріалами справи, у яких на той час було відсутнє оскаржуване рішення суду. На день подання апеляційної скарги копію рішення суду на поштову адресу відповідача не надіслана не була у реєстрі судових рішень була відсутня. Зазначає, що в матеріалах справи неправильно указано його адресу. Вказує, що до кінця 2022 року він постійно перераховував кошти на утримання сина, а з початку 2023 року ОСОБА_2 змінила рахунок та відмовилася надати новий рахунок для перераховування відповідачем коштів на утримання сина. Також посилається на те, що з початку повномаштабної війни в Україні і до теперішнього часу відповідач офіційно не працює, постійного стабільного доходу не має. Його щомісячний дохід становить 6000 - 8000 грн. ОСОБА_1 подав письмові пояснення, у яких він зазначив про те, що посилання позивача на те, що відповідач отримує дохід, не має інших утриманців, що надає йому можливість сплачувати аліменти на дитину у розмірі 4 000 грн, не підтверджується доказами. Відповідач на своєму утриманні дружину ОСОБА_6 , яка на теперішній час перебуває на 9 місяці вагітності, а також рідну доньку дружини ОСОБА_7 . Дохід відповідача є нерегулярним, більшість свого часу він працює безкоштовно як волонтер, а аліменти у розмірі 4 000 грн є надмірним тягарем для нього. Також, ОСОБА_1 заявлене клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів у копіях, а саме: свідоцтва про одруження, свідоцтва про народження, обмінної карти, квитанцій про сплату аліментів, договору про провадження волонтерської діяльності. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач не мав можливості надати указані докази до суду першої інстанції, оскільки він не знав про наявність провадження у справі про стягнення аліментів, а про оскаржуване рішення дізнався лише після його ухвалення. Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача. Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. З матеріалів цивільної справи вбачається, що така розглядалася у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику), поштові відправлення суду першої інстанції ОСОБА_1 отримані не були та повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 19-20). У зв`язку з викладеним, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття доказів, поданих відповідачем. Позивач, повідомлена належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направила. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла таких висновків. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 28 квітня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с. 4). ІНФОРМАЦІЯ_2 в ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 30 січня 2018 року (а.с. 6). Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року у справі № 760/2493/21 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Указане рішення набрало законної сили 30 вересня 2021 року (а.с. 5). 30 серпня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_8 ) зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ). Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 народилася донька ОСОБА_11 . Згідно з обмінною картою КНП «Консультативно-діягностичний цент № 2 Дарницького району міста Києва» ОСОБА_12 мала термін вагітності 7-8 тижнів при першому відвідуванні 25 травня 2023 року, передбачуваний термін пологів ІНФОРМАЦІЯ_5. Відповідачем надано роздруківки з банківського застосунку на підтвердження здійснення грошових переказів на рахунок ОСОБА_2 , призначення платежу: аліменти га ОСОБА_5 , з яких не вбачається дата здійснення таких переказів. Відповідно до квитанції ОСОБА_1 здійснювався переказ коштів із призначенням платежу: за харчування житини у дитячому закладі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 383 грн 32 коп., 11 червня 2021 року- 547 грн 68 коп., 14 липня 2021 року - 430 грн 32 коп. 21 січня 2023 року між Благодійною Організацією «Катюша» та ОСОБА_1 укладений договір про провадження волонтерської діяльності № 01/23, пунктом 1.1 якого визначено, що організація доручає, а волонтер приймає на себе зобов`язання за завданням організації надавати волонтерську допомогу її отримувачам на безоплатній основі, а організація зобов`язується забезпечити волонтеру можливості для здійснення волонтерської діяльності у порядку, встановленому договором. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Отже, позивач скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі. За змістом частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що його дохід є нерегулярним, більшість свого часу він працює безкоштовно як волонтер, а аліменти у розмірі 4 000 грн є надмірним тягарем для нього. На підтвердження свого матеріального стану відповідачем надано копію договору про провадження волонтерської діяльності від 21 січня 2023 року № 01/23, укладеного між Благодійною Організацією «Катюша» та ОСОБА_1 . Апеляційний суд враховує, що вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, але такими доказами можуть бути, наприклад, довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7, а також інформація (витяг, довідка) про доходи з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, які містять, зокрема, дані щодо суми всіх доходів фізичної особи за відповідний період. Однак, надана відповідачем копія договору про провадження волонтерської діяльності сам по собі не є достатнім доказом на підтвердження його матеріального становища, оскільки не містить жодних відомостей про його місце роботи та майновий стан відповідача, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно та ін.). Обставини, на які посилається відповідач, за відсутності загальних відомостей про його доходи не свідчить про такий його майновий стан, який не дозволяє йому сплачувати аліменти на його сина у визначеному оскаржуваним рішенням суду розмірі. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є молодим за віком та працездатним, доказів того, що за станом здоров`я він не має змоги працювати, у встановленому законом порядку останнім не надано, що свідчить про можливість відповідача працевлаштуватися, отримувати дохід та, відповідно, надавати матеріальну допомогу своїй дитині. Доводи апеляційної скарги щодо неможливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом першої інстанції, з підстав того, що відповідач має на утриманні вагітну дружину ОСОБА_6 а також доньку дружини ОСОБА_7 , також не звільняють відповідача від обов`язку, як батька, утримувати свою дитину від попереднього шлюбу, яка також має потреби у матеріальному забезпеченні, фізичному, духовному, моральному розвитку, здобутті освіти. Доводи відповідача про здійснення ним добровільної сплати аліментів на дитину ОСОБА_5 не обмежують право матері, з якою проживає дитина, звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів з батька дитини. За таких обставин, враховуючи спільний обов`язок батьків матеріально утримувати дитину до повноліття, встановивши, що неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на дитину. Даючи оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів на дитину, визначений судом першої інстанції у розмірі 4 000 грн на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська