Постанова 4855 № 320/7805/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7805/22 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 15472,00 грн. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити суму недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплачених сум, а саме: 11 566,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, а отже має право на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Водночас, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, відповідач протиправно не сплатив грошову допомогу у повному розмірі, як передбачено приписами статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 01.12.2022 у справі N580/2869/22, в ухвалах Верховного Суду від 09 січня 2023 року справа № 120/4869/22, від 3 грудня 2022 року справа №580/3117/22, від 21 грудня 2022 року справа № 580/3045/22. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Упродовж підготовки справи до апеляційного розгляду ОСОБА_1 подано клопотання від 29.03.2023 про зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 560/8064/22. Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки станом на день відкриття апеляційного провадження (11 грудня 2023 року) з 13.06.2023 набрало законної сили судове рішення касаційної інстанції у справі №560/8064/22, що дає можливість розглянути справу по суті позовних вимог. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та, відповідно, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, що підтверджується відповідним посвідченням від 23.12.2019, у тому числі право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Вказана допомога у 2022 році виплачена позивачу у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - постанова №540), а саме: 3 906,00 грн., що підтверджується листом відповідача від 18.08.2022. Вважаючи дії відповідача щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. У межах заявлених спірних правовідносин суд першої інстанції керувався правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №580/2896/22, а також в інших постановах та ухвалах Верховного Суду, відтак не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі №560/8064/22 зазначено, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від 01.12.2022 у справі №580/2869/22 щодо правомірності нарахування та виплатити щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком № 540, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак вважає за необхідне відступити від його висновків щодо застосування положень статті 13 Закону № 3551-XII, частини другої статті 20 Закону №389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку № 540 у подібних правовідносинах, та дійшла висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах в такий спосіб: 1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей; (2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону № 3551-ХІІ; (3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій; (4) Уряд в додатку до Порядку № 540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, зокрема, інвалідам війни здійснюється у розмірах: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону №3551-XII, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році; (5) виплата інвалідам війни щорічної разового грошової допомоги до 5 травня у 2022 році має здійснюватися відповідно до статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону №367-ХІV, у таких розмірах: I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Судова палата дійшла висновку, що оскільки на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли положення статті 13 Закону № 3551-XII і Порядку № 540, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, з огляду на положення частини третьої статті 7 КАС України, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2022 році слід застосовувати не Порядок № 540, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин. Під час розгляду апеляційної скарги колегія суддів враховує правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі №560/8064/22, яка згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковою для врахування апеляційним судом при розгляді цієї справи. З огляду на викладене колегія суддів висновує, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Разом з тим, позивачем зазначено позовні вимоги не тільки про зобов`язання виплати вказаної допомоги, але й зазначено її конкретну суму, яку обчислив сам позивач. Щодо саме цих вимог (зобов`язання виплати конкретно визначеної суми допомоги) колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір по суті, суд визнає і захищає право позивача на отримання цієї допомоги. Здійснення обчислення суми цієї допомоги відноситься до повноважень відповідача. З урахуванням наведеного підстави для задоволення цих позовних вимог відсутні. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі №320/7805/22 скасувати, ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548, адреса: вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді М.І. Кобаль Л.О. Костюк