Постанова Миколаївський апеляційний суд № 474/1011/23

24.01.24 22-ц/812/161/24 Справа номер 474/1011/23 Головуючий суду першої інстанції Сокол Ф. Г. Провадження номер 22-ц/812/161/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 січня 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів Серебрякової Т. В., Ямкової О. О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2023 року, повний текст якого складено 27 листопада 2023 року, ухвалене за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог В серпні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк або АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, який обґрунтовувало наступним. 27 січня 2011 року між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який зобов`язувалася погашати щомісячно. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору станом на 17 липня 2023 року утворилася загальна заборгованість за кредитним договором у сумі 53 204,07 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 42 143,00 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 11 061,07 грн. Посилаючись на те, що боржник заборгованості у добровільному порядку не погасила, позивач просив стягнути її у судовому порядку в сумі 53 204,07 грн, а також судовий збір в сумі 2684 грн. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Заочним рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2023 року у задоволенні позову Банку відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки підписаний сторонами кредитний договір не мав умови про сплату відсотків, то їх нарахування та стягнення Банком є незаконним. За такого, враховуючи розмір отриманих відповідачем кредитних коштів та фактично сплачених на погашення кредиту, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, позивач зазначав, що між ним та відповідачем належним чином погоджено основні умови кредитного договору. ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт та видано платіжні картки. Користування позичальником кредитними коштами підтверджується змістом банківської виписки, з якої вбачається, що вона користувалася банківськими коштами та частково погашала заборгованість за кредитом. Банк заперечував проти доводів місцевого суду про наявність переплати за кредитом, посилаючись на право Банку нараховувати відсотки та заборону надання безпроцентних банківських кредитів. Звертав увагу суду на те, що відповідачем не надано жодного доказу на спростування заборгованості за кредитом. Фактичні обставини справи 27 листопада 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання сторонами анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. 07 жовтня 2021 року сторони повторно підписали анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Питання щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами сторонами не вирішувалося. Умови та Правила з надання банківських послуг, надані позивачем як доказ нарахування заборгованості, відповідачем не підписувалися, а отже не погоджувалися, а тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви. Протягом дії договору позичальником було отримано декілька кредитних карток: 29 квітня 2015 року року строком дії до 31 січня 2018 року, 23 січня 2018 року строком дії до 31 жовтня 2021 року та 16 лютого 2021 року строком дії до 30 листопада 2024 року. 11 серпня 2014 року ОСОБА_1 . Банком було встановлено кредитний ліміт в сумі 25 000 грн, який у подальшому був декілька разів збільшений. Максимальна сума ліміту була 46 500 грн. У розрахунку заборгованості Банк зазначав, що відповідач має перед ним заборгованість станом на 17 липня 2023 року у сумі 53 204,07 грн, яка складається з 42 143,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 11 061,07 грн заборгованості за простроченими відсотками. Виписка по рахунку відповідача свідчить, що за період користування кредитними коштами відповідач отримала 484 302,89 грн, а на погашення заборгованості спрямувала 480 771,81 грн. Її заборгованість перед банком становить 3531,08 грн. Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною 1статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена. Обґрунтовуючи вимоги про стягнення процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором Банк посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови і правила розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які наявні в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 27 січня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Посилання банку на те, що позичальник був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, який містив розмір процентної ставки, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 підписання паспорта споживчого кредиту споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін та його змісту. Крім того, у самому паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті. Судом встановлено, що відповідач, уклавши з позивачем кредитний договір, отримала від Банку 484 302,89 грн кредитних коштів. На їх погашення вона спрямувала 480 771,81 грн. Вказане свідчить, що відповідач не виконала свої зобов`язання перед банком щодо погашення кредитної заборгованості на суму 3531,08 грн. Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність у Банку підстав для задоволення позову є помилковим, оскільки досліджені докази свідчать, що відповідач не у повному обсязі виконала свої зобов`язань за кредитним договором. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку на суму 3531,08 грн. Щодо судових витрат Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу Банку, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову (6,6%), то відповідач повинен відшкодувати позивачу судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 442,86 грн. Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБ анк» заборгованість за кредитним договором від 27.01.2011 року станом на 17.07.2023 року у сумі 3531,08 грн та судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 442,86 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий О. В. Локтіонова Судді Т. В. Серебрякова О. О. Ямкова Повний текст постанови складено 24 січня 2024 року.