Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/11098/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Войтович І.І. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2024 року Справа № 320/11098/22 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.08.2018 по 15.11.2022 включно; - зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з грошового забезпечення за останні 2 календарних місяці роботи, що передують звільненню за період з 16.08.2018 по 15.11.2022 включно.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що період часу з 16.08.2018 по 15.11.2022 є часом прострочення розрахунку з позивачем при звільненні, дана обставина є безспірною в силу встановлених судовим рішенням у справі № 320/9149/21 неправомірних дій суб`єкта владних повноважень щодо не проведення індексації грошового забезпечення, зобов`язання вчинити такі дії та факт проведення з позивачем відповідних розрахунків та виплат, а тому, на думку суду, вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими, а відповідно, бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні - протиправною.

6. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позов у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції Апелянт зазначає, що на спірні правовідносини не поширюються норми КЗпП України, зокрема передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні. Крім того Апелянт наполягає на тому, що Позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом. Також Апелянт стверджує, що він не був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду цієї справи і не міг через це скористатися своїми процесуальними правами. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

7. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2023 та від 17.11.2023 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

8. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

9. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

10. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

11. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 20.12.2010 по 15.08.2018 проходив військову службу у Генеральному штабі Збройних Сил України та був зарахований на грошове забезпечення до фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, звання підполковник, офіцер відділу обліку та експлуатації технічних засобів охорони управління живучості арсеналів, баз та складів Озброєння Збройних Сил України (наказ про призначення № 87 від 20.12.2010). Відповідно до наказу начальника Центрального управління безпеки військової служби ЗС України від 15.08.2018 № 163 ОСОБА_1 звільнений у запас за п. «б» (за станом здоров`я) п. 2 ч. 5 т. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вказаним наказом з 15.08.2018 виключений зі списків особового складу та видів забезпечення. ОСОБА_1 має посвідчення учасника бойових дій Серії НОМЕР_1 , видане Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України 22.12.2010. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі № 320/9149/21: - визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01. 12. 2015 року по 28.02.2018; - визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.08.2018; - зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.09.2018 з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022 вказане рішення суду залишено без змін. 16.11.2022 на підставі та на виконання зазначеного судового рішення Позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 121 070,29 грн. Періодом затримки розрахунку з Позивачем при звільненні є період з 16.08.2018 по 15.11.2022 Згідно з довідкою про доходи від 01.06.2020 № 305/360, грошове забезпечення Позивача за останні два календарні місяці служби (червень та липень 2018 року) становить 19 632,20 грн на місяць.

12. Позивач, вважаючи протиправною затримку Відповідачем виплати йому при звільненні відповідних сум, а свої права на своєчасне отримання таких виплат - порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

13. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно зі ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Висновки суду апеляційної інстанції.

14. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано обов`язок роботодавця здійснити з працівником повний розрахунок при його звільненні та відповідальність за невиконання такого обов`язку.

15. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивач був звільнений з військової служби 15.08.2018, а остаточний розрахунок з ним проведено лише 15.11.2022.

16. З огляду на це, колегія суддів вважає, що Відповідач провів фактичний розрахунок із Позивачем щодо виплати належних йому сум поза межами строку, установленого статтею 116 КЗпП України. Водночас непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, Позивач набув право на отримання такого відшкодування за затримку виплати, а саме на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

17. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.07.2022, яка була ухвалена ВС за результатами касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій у цій справі. Такі правові висновки ВС, відповідно до ч. 5 ст. 242 та ч. 5 ст. 353 КАС України, є обов`язковими для врахування судом апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи.

18. Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні спорів цієї категорії суд повинен не лише встановити період затримки розрахунку при звільненні, а й визначити конкретну суму, яку має сплатити роботодавець працівнику за таку затримку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 821/197/18. Тож, усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, судова колегія встановила, що середньоденний заробіток Позивача за останні два місяці перед звільненням становив 643,68 грн, кількість днів затримки розрахунку при звільненні складає 1031 день. Відповідно сума середнього заробітку за затримку розрахунку з Позивачем при його звільненні становить 643,68 х 1031 = 663 634,08 грн.

19. Втім, судова колегія вважає, що вказана сума (663 634,08 грн), ураховуючи обставини відповідної затримки (наявність між Позивачем та роботодавцем спору щодо правових підстав для здійснення певних виплат та тривалість судового розгляду відповідного спору) та суму несвоєчасно здійсненої виплати (121070,29 грн), не є співмірною та пропорційною зі встановленим розміром заборгованості та характером цієї заборгованості, а тому підлягає зменшенню до 50 000,00 грн, що мають бути йому виплачені Відповідачем.

20. Доводи Апелянта про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 117 КЗпП України, апеляційний суд відхиляє з огляду на вищевикладене, як такі, що засновуються на неправильному тлумаченні відповідної правової норми.

21. Твердження Апелянта про те, що Позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, судова колегія відхиляє, оскільки остаточний розрахунок з Позивачем було здійснено лише 15.11.2022 на виконання судового рішення в іншій справі № 320/9149/21, тобто до вказаної дати у ОСОБА_1 не було достатніх правових підстав для звернення з цією позовною заявою (про виплату компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні), так як між сторонами існував спір щодо наявності у Позивача права на отримання відповідних виплат. Водночас колегія суддів відзначає, що з позовом у цій справі Позивач звернувся 19.11.2022, тобто в межах законодавчо визначених строків.

22. Доводи Апелянта про те, що він не був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду цієї справи і не міг через це скористатися своїми процесуальними правами, спростовуються матеріалами справи /т.1 а.с.30-31а/.

23. Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

24. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо допущення Відповідачем протиправної бездіяльності з приводу ненарахування та невиплати Позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.08.2018 по 15.11.2022 включно, але помилково не визначив суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка належить до виплати Позивачу.

25. З огляду на це, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні шляхом викладення абзацу третього його резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.08.2018 по 15.11.2022 включно в розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн».

26. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

27. Таким чином, апеляційна скарга Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України підлягає задоволенню частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року - зміні в частині абзацу третього його резолютивної частини, а в іншій частині - залишенню без змін.

28. Розподіл судових витрат. Судові витрати, відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року - змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції: ««Зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.08.2018 по 15.11.2022 включно в розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн». В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 23 січня 2024 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська Є.І. Мєзєнцев