Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/20286/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20286/21 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Аліменка В.О., Мельничука В.П., При секретарі: Долинської Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 01.01.2018 під час її перерахунку з 90% на 70 % відповідних сум грошового забезпечення; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 90% відповідних сум грошового забезпечення, врахованих при призначенні (обчисленні) пенсії, з урахуванням проведених виплат, без обмеження максимального розміру пенсії. В обґрунтування позовних вимог зазначено про порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття неправомірної відмови у перерахунку пенсії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2022 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2018 основного розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної пенсії з 01.01.2018 в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з врахуванням проведених раніше виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Надалі, на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява в порядку статті 383 КАС України в обґрунтування якої позивач вказує, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2022 у справі№640/37511/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії, в той же час, під час здійснення відповідного перерахунку пенсійним органом було протиправно застосовано вимоги ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що спричинило зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 90% до 70%. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - залишено без задоволення. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким заяву у порядку статті 383 КАС України - задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки ГУ ПФУ в м. Києвi не виконує рiшення Окружного адмiнiстративного суду міста Києва вiд 13.05.2022 саме у справi №640/20286/21, та порушує права ОСОБА_1 щодо виплати йому пенсiї у розмiрi 90% вiдповiдних сум грошового забезпечення, захист яких вирiшувався у справi №640/20286/21, тому ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням вищевказаного рiшення, з метою усунення такого порушення ГУ ПФУ в м. Києвi, він має право звернутись iз вiдповiдною заявою в порядку ст. 383 КАС України саме у справi № 640/20286/21. На думку позивача, оскільки предметом спору у справi №640/37511/21 є визнання протиправною вiдмову ГУ ПФУ в м. Києвi щодо здiйснення перерахунку пенсiї на пiдставi наданої Київським територiальним центром комплектування та соцiальної пiдтримки довiдки про розмiр грошового забезпечення для перерахунку пенсiї станом на 05.03.2019 про додатковi види грошового забезпечення та премiї вiд 27.08.2021 №8598 та зобов`язання здiйснити перерахунок та виплату пенсiї на пiдставi вищевказаної довiдки, відтак наявні підстави для задоволення вказаної заяви. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відмовляючи у задоволенні заяви у порядку статті 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки уповноваженим органом відповідно до вимог чинного законодавства було виконано вимоги рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2022 у справі №640/20286/21 належним чином та перераховано пенсію позивача відповідно до висновків суду, тому підстави для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України. За змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов`язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення. У свою чергу, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. У той же час, частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Згідно частини п`ятої вказаної статті у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Таким чином, вказаною нормою статті 383 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, яка повинна відповідати вищевказаним вимогам, у разі недотримання яких, така заява підлягає поверненню. Як свідчать матеріали справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2022 у даній справі позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2018 основного розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної пенсії з 01.01.2018 в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з врахуванням проведених раніше виплат; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що пенсійним фондом відповідно до вимог чинного законодавства було виконано вимоги рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2022 у справі №640/20286/21 та належним чином та перераховано пенсію позивача відповідно до висновків суду, а саме: виходячи з 90% сум грошового забезпечення станом на 01.03.2018 та здійснено нарахування коштів, що підтверджується листом від 15.05.2023 №2600-0202-8/95452. При цьому, ОСОБА_1 у своїй заяві звертає увагу на перерахунок його пенсії з 01.04.2019, враховуючи рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2022 №640/37511/21 відповідно до якого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у не здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі наданої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019 про додаткові види грошового забезпечення та премії від 27.08.2021 року №8598 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премії на підставі наданої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019 від 27.08.2021 №8598, з урахуванням раніше виплачених сум. У той же час, позивач вказує на перерахунок відповідачем його пенсії на підставі зазначеного рішення суду, але виходячи вже з розрахунку 70% грошового забезпечення. Тобто, фактично має місце порушення прав позивача під час виконання рішення у справі №640/37511/21, а не під час даної справи. Таким чином, вирішення поставленого позивачем в межах поданої заяви питання не підлягає розгляду в межах адміністративної справи №640/20286/21, в той час, оскільки питання щодо перерахунку та виплати позивачу пенсії за період починаючи з 01.04.2019 було вирішено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2022 №640/37511/21, тому порушені позивачем питання мають переглядатись саме в межах вказаної адміністративної справи. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді В.О. Аліменко В.П. Мельничук