Постанова 4854 № 420/9383/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 січня 2024 р.м. Одеса Справа № 420/9383/23 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В. Місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/9383/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі 30000 грн. на місяць, за період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 року. Встановлено судовий контроль за виконанням цього рішення суду. 07.11.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник просить суд ухвалити додаткове рішення в порядку ст. 252 КАС України, яким стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області та Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3656,86 гривень. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопад 2023 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 420/9383/23 задоволено частково. Стягнуто з Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.). Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким клопотання про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу, необхідно виходити з цінності справи (30 000,00 гривень щомісячно з лютого 2022 року по січень 2023 року), - праці адвоката (консультування, досудове листування, формування позову, що був задоволений), які очевидно, за цінністю виправдовують гонорар вищий за 1500,00 гривень, оскільки, за дану суму у місті Одесі неможливо замовити навіть одну позовну заяву в порядку КАС України. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат, прийшов до висновку, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 1500,00 грн., які необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області. Надаючи оцінку доказам підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Як встановлено судом першої інстанції, 01.03.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ростомовим Грантом Артуровичем укладено договір про надання правничої допомоги №1-01/03/2023 від 01.03.2023 року. Представником позивача надано на підтвердження судових витрат на правничу допомогу: - додаток до договору про надання правничої допомоги №1-01/03/2023 від 01.03.2023 року; - додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги №1-01/03/2023 від 01.03.2023 року; - акт від 06.11.2023 року про надання послуг згідно договору про надання правничої допомоги №1-01/03/2023 від 01.03.2023 року. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. У справі № 640/18402/19 (постанова від 28 грудня 2020 року) Верховний Суд дійшов висновку, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 520/14230/19, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21 Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. У цій справі, суд першої інстанції при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу не з`ясував наявність від іншої сторони клопотання про зменшення судових витрат. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які клопотання та заперечення відповідача з приводу витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, а тому враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг, вказаних в акті виконаних робіт, то суд першої інстанції був позбавлений права вирішувати питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, у ході розгляду справи підтвердились обставини, неврахування судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 400/478/19. Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів зазначає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 3656,86 грн. надану під час розгляду справи у суді першої підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області у повному обсязі. Згідно з пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Оскільки судом першої інстанції не взято до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу та на власний розсуд зменшено такі витрати, що не відповідає правовій позиції Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 420/9383/23 задовольнити. Стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області (вул. Софіївська, буд.19, м. Одеса, 65082, код ЄДРПОУ: 43163579) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3656,86 грн. (три тисячі шістсот п`ятдесят шість гривень 86 коп.). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено та підписано 23 січня 2024 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова