Постанова Київський апеляційний суд № 761/29549/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 761/29549/23 Головуючий у 1 інстанції: Бугіль В.В. Провадження №33/824/306/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 18 січня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Гаращенка Д.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП, - ВСТАНОВИВ: Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 грн 80 коп. на користь держави. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 05 грудня 2023 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовує тим, що судом було проігноровано клопотання про відкладення, про ухвалену судом першої інстанції Постанову ОСОБА_1 дізнався 20 жовтня 2023 року з сайту «Судова Влада України». В апеляційній скарзі зазначає, що з постановою суду не погоджується , та вважає такою що підлягає скасуванню. Вказує , що наявні в матеріалах справи докази про вчинення адміністративного право рушення є неналежними та не відповідають фактичним обставинам справи. Звертає увагу суду, на невірне трактування відеозапису судом першої інстанції . Згідно з матеріалами справи,що 13.08.2023 року о 13 год. 20 хв. у м. Києві по вул. Стеценка, 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування такими транспортними засобами, повторно, протягом року, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, у судові засідання, призначені на 15.09.2023, 17.10.2023 та 08.11.2023 не з`явився, направив до суду 3 (три) клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на військовій службі, незадовільним станом здоров`я та у зв`язку із захворюванням. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 18.04.2023 о 12 год 40 хв, водій ОСОБА_1 , рухаючись в м. Києві по по вул. Стеценка, 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 , , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Відповідно до постанови ААД 368700 від 13.08.2023 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Частиною другою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до частини п`ятої статті 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон направо керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Постановою КМУ від 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» в пункті 2 встановлено, що посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС. Приписами статті 24 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення як позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання). Частиною другою статті 30 КУпАП визначено, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Таким чином, частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП). При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив. Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, при наведених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на наявних у ній доказах. Факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та його винуватість підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 368700 від 13.08.2023, у якому викладені обставини правопорушення; відеозаписом з бодікамер працівників поліції, який був долучений до матеріалів справи. Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні. Апеляційний суд погоджується із висновками судді суду першої інстанції у тому, що наведені в матеріалах обставини свідчать про достатність підстав вважати, що застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є домірним скоєному. Натомість матеріалами справи повністю підтверджується факт вчинення ОСОБА_2 адміністравтиного правопорушення, що погялає у керуванні транспортним засобом повторно протягом року, не маючи права керування відповідної категорії. При цьому суд ураховує, що ОСОБА_1 висновків для себе не зробив, і знову свідомо продовжує керувати відповідним видом ТЗ, не маючи права керування ним. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані. Хибними є доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та невірним трактуванням відеозапису, оскільки такі доводи повністю спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом з нагрудної боді камери працівника поліції. Будь - яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних у справі доказів, вказували про порушення вимог ст. 266 КУпАП під час їх отримання, а також об`єктивність поліцейських у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно особи, яка притягується до адмінстратвиної відповідальності не встановлена. Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. У відповідності зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, в повному обсязі врахував вимоги ст. ст. 245, 280 КУпАП, які встановлюють завдання у справах про адміністративні правопорушення, а саме: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Згідно до вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Протокол відносно ОСОБА_1 складно саме за ч. 5 ст. 126 КУпАП та доведеність його вини і кваліфікація дій у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_2 , який полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, і в складеному протоколі йому ставилось в провину порушення вимог п. 2.1 а) ПДР, відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, однак останній не мав таких, що в повному обсязі спростовується відеозаписом. Протокол про адміністративне правопорушення сумніву не викликає, оскільки складений уповноваженою особою, відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належним доказом по справі. Апеляійний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, а будь - яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апелянтом не надано. Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції. Отже, апеляційний суд вважає, що будь - яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є безпідставним та недоречним, оскільки повністю суперечить встановленим судами першої і апеляційної інстанції обставинам справи, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.1 а) Правил дорожнього руху України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 8 листопада 2023 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 8 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Д.Р. Гаращенко