Постанова Житомирський апеляційний суд № 279/6358/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/6358/22 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н.Я. Категорія 44 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б., за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №279/6358/22 за позовом Державної установи «Коростенська виправна колонія (№71)» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на утримання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 березня 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я. у м.Коростені, в с т а н о в и в: У грудні 2022 року Державна установа «Коростенська виправна колонія (№71)» (далі ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» або установа) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані житлово-комунальні та побутові послуги у сумі 18 014,46 грн за період із 14 лютого 2021 року по 30 листопада 2022 року. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 відбуває покарання в Державній установі «Коростенська виправна колонія (№71)» з 14 лютого 2021 року. Кінець строку відбування покарання за вироком суду - 23 липня 2025 року. Відповідач забезпечується житлово-комунальними та побутовими послугами, але не здійснює відшкодування їх вартості, що суперечить вимогам ст.121 КВК України. Відповідач не є особою, якій комунально-побутові послуги надаються безоплатно. На особовому рахунку ОСОБА_1 відсутні грошові кошти для здійснення відрахувань на оплату комунально-побутових послуг. ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» вживала заходів до працевлаштування ОСОБА_1 на виробництві, але останній виявляє негативне ставлення до суспільно корисної праці. Відповідачу 16 вересня 2022 року установою пред`явлена претензія про сплату заборгованості за житлово-комунальні послуги. Претензія вручена відповідачу 20 вересня 2022 року, але засвідчити факт її отримання власним підписом ОСОБА_1 відмовився, що підтверджено актом. Станом на 08 грудня 2022 року заборгованість за житлово-комунальні та побутові послуги відповідачем не погашена та відповідь на претензію не надана. За таких обставин, невідшкодування відповідачем коштів, витрачених на його утримання, завдає державним інтересам та ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» майнової шкоди, оскільки установа змушена залучати кошти, отримані від роботи підсобного господарства та майстерні, на оплату вартості наданих відповідачу послуг. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» витрати на утримання в сумі 18 014,46 грн та 2 481 грн судових витрат. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати. Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що установа не попереджала його про необхідність сплачувати вартість житлово-комунальних послуг. Окрім того, він не був належним чином повідомлений про існування цього судового провадження. Наголошує на тому, що водопостачання в установі вмикається тричі на день по дві години та вода не придатна до споживання. Електроенергія також надається з перебоями. Щодо працевлаштування, за місяць щоденної праці з 8 години до 17 години на особистий рахунок надходить лише 300-350 грн, при тому, що розмір мінімальної заробітної плати встановлений на значно вищому рівні. Також переконаний у тому, що згідно з законодавством України під час війни чи військового стану стягнення боргу за комунальні послуги не здійснюється. У відзиві на апеляційну скаргу ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Посилається на те, що відповідач неодноразово попереджався про необхідність відшкодування вартості витрат, понесених установою на його утримання та у разі добровільного невиконання ОСОБА_1 вимог позивача, останній буде вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Відповідач у зв`язку з небажанням працювати не був працевлаштований та доходів не отримував. На особистий рахунок відповідача кошти не надходили. Отже, ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» не стягувала кошти для відшкодування вартості житлово-комунальних та побутових послуг із засудженого. Неустойка (штрафи, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних на заборгованість за житлово-комунальні та побутові послуги відповідачу не нараховані. Припинення або зупинення надання житлово-комунальних та побутових послуг не здійснювалося. У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, відповідач ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Представник ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» Васьківська Л.В. апеляційну скаргу не визнала та просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що з 14 лютого 2021 року ОСОБА_1 відбуває покарання в Державній установі «Коростенська виправна колонія (№71)». Кінець строку відбування покарання за вироком 23 липня 2025 року (а.с.11). Державною установою «Коростенська виправна колонія (№71)» 16 вересня 2022 року ОСОБА_1 направлено претензію щодо сплати житлово-комунальних та побутових послуг у період із 14 лютого 2021 року по 31 серпня 2022 року в сумі 15 457,46 грн (а.с.21-22). Працівниками ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» 20 вересня 2022 року складений акт, відповідно до змісту якого засудженого ОСОБА_1 було ознайомлено із претензією установи щодо відшкодування вартості наданих житлово-комунальних послуг на його тримання з 14 лютого 2021 року по 31 серпня 2022 року в сумі 15 457,46 грн у відповідності до частини першої ст.121 КВК України. Під час ознайомлення засуджений, отримавши копію претензії, в категоричній формі відмовився поставити свій підпис про її отримання (а.с.23). Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 24 жовтня 2022 року останній є соматично здоровим та працездатним (а.с.12). Довідкою ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» від 08 грудня 2022 року №463 підтверджується, що засуджений ОСОБА_1 за період із 14 лютого 2021 року по час надання цих відомостей не був працевлаштований та доходів не отримував (а.с.13). За період із 15 жовтня 2021 року по 21 липня 2022 року працівниками ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» складено низку актів, відповідно до яких із засудженим ОСОБА_1 проводилися бесіди виховного характеру з метою з`ясування його ставлення до суспільно корисної праці. Під час бесід засудженому роз`яснений порядок та умови працевлаштування, порядок нарахування заробітної плати відповідно до положень ст.ст.118-122 КВК України. Засудженому ОСОБА_1 доведено, що відповідно до ст.121 КВК України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. Засудженого попереджено, що в разі його відмови від працевлаштування та відсутності виплат на відшкодування витрат на його утримання адміністрація установи залишає за собою право звернутися до суду про відшкодування витрат на його утримання. У час проведення бесід засуджений висловлювався про те, що працевлаштовуватися на виробництві установи не бажає, у зв`язку з тим, що негативно відноситься до суспільно корисної праці (а.с.14-18). Відповідно до довідки ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» від 08 грудня 2022 року №464 із 14 лютого 2021 року по дату видачі довідки кошти на особовий рахунок засудженого ОСОБА_1 не надходили і кошти на відшкодування вартості житлово-комунальних та побутових послуг державною установою не стягувалися. Залишок коштів по особовому рахунку ОСОБА_1 становить 0 грн (а.с.19). Згідно із розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за надані ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» житлово-комунальні та побутові послуги загальна сума заборгованості за період із лютого 2021 року по листопад 2022 року склала суму 18 014,46 грн (а.с.20). Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок заборгованості відповідачем не оспорений, доказів проведення оплати за отримані послуги не надано. Відтак, оскільки вартість отриманих відповідачем житлово-комунальних та побутових послуг не відшкодована, то позовна заява підлягає задоволенню. Апеляційний суд не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань унормовано приписами Кримінально-виконавчого кодексу України. Відповідно до частин першої та другої ст.7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду. Основні права засуджених визначено ст. 8 КВК України. Так, засуджені мають право, зокрема, на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України. Частиною першою та другою ст.115 КВК України визначено, що особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям. Абзацом 1 пункту 1 розділу ХХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5, встановлено, що для засуджених створюються необхідні житлово-побутові умови. У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні не нижче плюс 18 °C. Пунктом 6 Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року №80, передбачено, що до житлово-комунальних послуг, що надаються засудженим, належать: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо). До побутових послуг, що можуть надаватися засудженим, належать послуги: з ремонту взуття; з ремонту одягу та побутових текстильних виробів; з ремонту, реставрації та поновлення меблів; з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- та відеоапаратури; з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів; із прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів; лазень; із дрібного ремонту, прасування білизни та одягу; перукарень. За таких обставин, на державні установи, в яких утримуються особи, які відбувають покарання, законодавством покладено обов`язок забезпечити засуджених осіб необхідними житлово-побутовими умовами, зокрема електро, водо та теплопостачанням, які повинні відповідати правилам санітарії та гігієни. Натомість матеріали справи не містять доказів того, що позивачем надаються ОСОБА_1 послуги з електро, водо та теплопостачання належної якості та у необхідній кількості відповідно до норм та правил санітарії і гігієни. Частинами першою, третьою та четвертою ст.6 КВК України визначено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Частиною першою ст.118 КВК України засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами. Виходячи з наведеного, колегія суддів доходить висновку, що залучення засуджених до суспільно-корисної праці спрямоване насамперед на те, щоб спонукати таких осіб ставитися до праці як до позитивної та необхідної складової їх життя. Тобто вжиття заходів щодо спрямування засуджених до суспільно-корисної праці є одним із завдань виправної установи, яке направлене на перевиховання засуджених осіб. Водночас, вищевказані акти, що складені працівниками ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» у період із 15 жовтня 2021 року по 21 липня 2022 року щодо небажання відповідача працювати колегія суддів не може вважати належними та допустимими доказами у цій справі, оскільки такі акти складені без дотримання приписів законодавства України, тобто, всім актам не присвоєно навіть жодної нумерації з документообігу. Також колегія суддів звертає увагу на тому, що матеріали справи також не містять у собі особистих пояснень відповідача, відібраних у останнього працівниками ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)», з яких можливо було б встановити, чому саме ОСОБА_1 відмовляється від виконання суспільно-корисної праці. За таких обставин, матеріалами справи беззаперечно не доведено, що відповідач категорично відмовляється від суспільно-корисної роботи. Згідно із частиною першою ст.121 КВК України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. Механізм відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням засуджених до обмеження або позбавлення волі в установах виконання покарань визначено Порядком відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року №80 (далі Порядок). Пунктом 7 Порядку передбачено, що вартість витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, яка відшкодовується із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу, розраховується за видами наданих послуг, які безпосередньо пов`язані із забезпеченням створення належних матеріально-побутових умов під час відбування покарання. Методика розрахунку розмірів відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань затверджується Мін`юстом. Так, наданий позивачем на обґрунтування вимог позову розрахунок заборгованості ОСОБА_1 не містить посилання на те, що він проведений у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, затвердженої Мін`юстом. Окрім того, у вказаному розрахунку відсутні будь-які відомості щодо редакції та дати прийняття Методики, на підставі якої зазначений розрахунок проведено. Зазначене не відповідає положенням пункту 7 Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань. Окрім того, розрахунок заборгованості не містить деталізації щодо найменування конкретних житлово-комунальних та побутових послуг відповідно до переліку, які надані установою ОСОБА_1 у період з лютого 2021 року по листопад 2022 року відповідно до пункту 6 Порядку. Також розрахунок не містить обсягу наданих послуг та вартості окремої одиниці наданої послуги. Із огляду на викладене, здійснення судом перевірки правильності проведення нарахування заборгованості за кожним видом послуги, а відтак сукупної суми заборгованості не видається можливим, чим виключається й можливість здійснення відповідачем контррозрахунку заборгованості. Отже, позивачем не доведено беззаперечними доказами факт існування у ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості зі сплати заявленої останнім суми наданих житлово-комунальних та побутових послуг. Суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість вимог. Частиною першою ст.376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні позову відмовляється за безпідставністю. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове. Відмовити Державній установі «Коростенська виправна колонія (№71)» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на утримання. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 22 січня 2024 року.