Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/3724/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3724/23 пров. № А/857/25079/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Зінчук Ю.Р., а також сторін (їх представників): від позивача Палюх В.М.; від відповідача - Кожухар І.І.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2023р. про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дій, бездіяльності, рішень, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання дій протиправними, зобов`язання перерахувати розмір пенсії та здійснити виплату недоплаченої суми пенсії (суддя суду І інстанції: Крутько О.В., час та місце ухвалення судового рішення: 28.11.2023р., м.Львів; дата складання повного тексту судового рішення: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2023р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі № 380/3724/23 (а.с.109-110). Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення заяви в порядку ст.383 КАС України (а.с.115-117). Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що під час розгляду поданої ним заяви в порядку ст.383 КАС України суд не врахував постанову Верховного Суду від 08.09.2023р. у справі № 640/21223/20, а також ухвалу судді Окружного адміністративного суду м.Києва про роз`яснення рішення суду в справі № 640/14382/21. Відповідач Головне управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.104-107). Заслухавши суддю-доповідача, позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі № 380/3724/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо зменшення з 01.04.2008р. відсоткового значення основного розміру пенсії позивача з 77 % до 67 % сум грошового забезпечення, як особі, яка під час проходження служби брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесена в установленому законом порядку до категорії 1; зобов`язано ГУ ПФ України у Львівській обл. перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 77 % відповідних сум грошового забезпечення, з 01.04.2008р. та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.04.2008р. із врахуванням раніше виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.57-60). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023р. апеляційну скаргу ГУ ПФ України у Львівській обл. залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі №380/3724/23 - без змін (а.с.86-88). Звідси, рішення суду набрало законної сили 21.09.2023р. 22.11.2023р. до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо невиконання рішення суду в справі № 380/3724/23, яке набрало законної сили, та зобов`язання вчинити дії у порядку ст.383 КАС України (а.с.96-97). В поданій заяві ОСОБА_1 просить визнати дії начальника відділу по призначенню та перерахунку пенсій військовослужбовцям та деяким іншим категоріям громадян ГУ ПФ України у Львівській обл. ОСОБА_2 протиправними щодо неперерахунку та виплати йому пенсії відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. в справі № 380/3724/23; зобов`язати начальника відділу по призначенню та перерахунку пенсій військовослужбовцям та деяким іншим категоріям громадян ГУ ПФ України у Львівській обл. ОСОБА_2 перерахувати та виплачувати пенсію відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі № 380/3724/23; за невиконання в повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі № 380/3724/23, начальника відділу по призначенню та перерахунку пенсій військовослужбовцям та деяким іншим категоріям громадян ГУ ПФ України у Львівській обл. ОСОБА_2 притягнути до відповідальності згідно чинного законодавства (а.с.96-97). Заява обґрунтована тим, що відповідачем рішення суду в справі № 380/3724/23 виконано лише частково, при цьому перераховано розмір пенсії з 01.04.2008р. по грудень 2015 року, виходячи з розрахунку 77 % відповідних сум грошового забезпечення, а з 01.01.2016р. взято за основу 67 % відповідних сум грошового забезпечення, що не відповідає вимогам вказаного рішення суду. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл. вчинив дії стосовно виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі № 380/3724/23, зокрема, з 01.11.2023р. проведено перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 . Дії пенсійного органу щодо перерахунку пенсії з 01.11.2023р. не були предметом дослідження і оцінки при вирішенні справи. Звідси, між позивачем та відповідачем після виконання зазначеного рішення суду виникли нові спірні правовідносини щодо визначення розміру пенсії, що не були предметом розгляду в справі № 380/3724/23. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України). Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст.383 КАС України. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною 1 та 2 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Приписами ч.4 ст.383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Частиною 6 ст.383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Отже, при розгляді заяв в порядку ст.ст.382, 383 КАС України суд повинен з`ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов`язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору. Як слідує з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі № 380/3724/23 зобов`язано ГУ ПФ України у Львівській обл. перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 77 % відповідних сум грошового забезпечення з 01.04.2008р. та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.04.2008р. із врахуванням раніше виплачених сум. Листом ГУ ПФ України у Львівській обл. № 28378-29378/П-52/8-1300/23 від 20.10.2023р. повідомлено позивача про те, що на виконання рішення суду в справі № 380/3724/23 здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2008р., виходячи з розрахунку 77 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. Доплата з 01.04.2008р. по 28.02.2011р. становить 7657 грн. 71 коп.; доплата з 01.07.2012р. по 31.12.2015р. складає 2899 грн. 95 коп. Органами ПФ України обліковуються відомості судових рішень щодо призначення/перерахунку/виплати пенсії, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету України, в тому числі призначених за Законом № 2262. Таким чином, виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, після виділення їх на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів з Державного бюджету України. Фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом ПФ України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України. Така позиція пенсійного органу стосовно неможливості виконання рішення суду в повному обсязі через відсутність належного фінансування з бюджету підтверджується усталеною судовою практикою. Зокрема, Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 140/784/19, № 360/4705/20) неодноразово вказував на те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Наявність достатніх сумнівів у належному виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку виконання судового рішення надає право суду встановлювати судовий контроль. В розглядуваному випадку позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність застосування такого заходу. У свою чергу, на виконання рішення суду від 08.06.2023р. у справі № 380/3724/23 відповідач провів розрахунок на доплату за пенсійною справою № 9118144, при цьому з 01.04.2008р. по 28.02.2011р. доплата становить 7657 грн. 71 коп. та з 01.07.2012р. по 31.12.2015р. 2899 грн. 95 коп. (а.с.104-105). Таким чином, відповідачем ГУ ПФ України у Львівській обл. вчинені дії щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі № 380/3724/23. Оскільки рішення суду в справі № 380/3724/23 не містить кінцевої дати виплати пенсії у вказаному розмірі, тому нарахування пенсійним органом здійснено до часу внесення змін у законодавство. Обов`язок виконання рішення суду припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат, оскільки судове рішення ґрунтувалось на попередніх нормах, які втратили чинність. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019р. у справі № 281/667/17. Зокрема, відсутність у рішення суду кінцевої дати виплати пенсії з урахуванням перерахунку не породжує у відповідача обов`язок довічно здійснювати виплату позивачу пенсії у розмірах, встановлених вказаним судовим рішенням. Такий обов`язок відповідача припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат, оскільки судове рішення ґрунтувалось на попередніх нормах, які втратили чинність. Дія такого судового рішення не може бути поширена на правовідносини після зміни правового регулювання, скільки це б призвело до порушення положень ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В розглядуваній справі зміна правового регулювання даних правовідносин відбулась у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів /КМ/ України постанови № 103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою передбачено умови проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Вказана постанова КМ України є нормативно-правовим актом, який з огляду на положення ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ є обов`язковим для застосування пенсійними органами під час здійснення перерахунку та виплати пенсій відповідній категорії осіб, на яких спрямована дія цієї постанови. Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019р. у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Постановою Верховного Суду від 30.04.2020р. у справі № 804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи». Враховуючи зазначене, відповідачем ГУ ПФ України у Львівській обл. виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі № 380/3724/23 в межах, покладених судом зобов`язань, та з врахуванням чинного законодавства. Окрім того, суди в справі № 380/3724/23 досліджували порушені вимоги позивача за певний період часу, а саме ОСОБА_1 звертався в суд із позовними вимогами щодо визнання протиправними дії ГУ ПФ України у Львівської обл. щодо перерахунку, відповідно до постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу», розміру пенсії з 01.04.2008p., виходячи з розрахунку 67 % відповідних сум грошового забезпечення; зобов`язання пенсійного органу перерахувати відповідно до ст.13 Закону № 2262-ХІІ розмір пенсії, виходячи з 77 % відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2008р. В свою чергу, постанова КМ України № 1294 від 07.11.2007р. втратила чинність з 01.03.2018р. на підставі набрання чинності постановою КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб», якою встановлено нові складові грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та з урахуванням змін, внесених постановами КМ України № 1052 від 27.12.2017р. та № 103 від 21.02.2018р. Відповідно до абз.2 п.2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р. за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Нормами ст.58 Конституції України закріплено принципи незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Зміст мотивувальної та резолютивної частини рішення суду конкретизує встановлені судом зобов`язання, в межах яких органи ПФ України виконують судові рішення. Отже, дії відповідача узгоджуються із зобов`язаннями, визначеними судом. Регулювання розмірів та порядку здійснення виплат регулюється нормами законодавства. Межі розмірів пенсійного забезпечення, осіб, звільнених з військової служби, у майбутньому можуть змінюватись з врахуванням норм законодавства та обставин пенсійного забезпечення конкретної особи Отже, дії відповідача ГУ ПФ України у Львівської обл. з 01.01.2018р. не можуть розглядатися в контексті виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2023р. у справі № 380/3724/23 через зміну правового регулювання розглядуваних правовідносин. За таких обставин відповідачем ГУ ПФ України у Львівській обл. в розглядуваній частині не допущено протиправних рішень, дій чи бездіяльності на виконання рішення суду в справі № 380/3724/23. Покликання апелянта на постанову Верховного Суду від 08.09.2023р. у справі № 640/21223/20, а також ухвалу судді Окружного адміністративного суду м.Києва про роз`яснення рішення суду в справі № 640/14382/21 колегія суддів відхиляє, оскільки такі прийняті за відмінних фактичних обставин справи, тобто, не є релевантними (відповідними) до спірних відносин. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2023р. про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дій, бездіяльності, рішень, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі № 380/3724/23 залишити без задоволення, а згадану ухвалу суду без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 19.01.2024р.