Постанова Одеський апеляційний суд № 523/7178/23

Номер провадження: 33/813/483/24 Номер справи місцевого суду: 523/7178/23 Головуючий у 1-й інстанції Шкорупеєв Д. А. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.01.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П. вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Судакова Валерія Валерійовича на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 встановив: Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судових витрат. Не погодившись із вказаною постановою суду, 04 січня 2024 року засобами електронного зв`язку захисник Судаков В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, її повний текст виготовлено 26 грудня 2023 року, а тому на думку захисника, строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, що є підставою для його поновлення. Перевіривши матеріали справи, та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної вище постанови суду, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала, з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАПпостанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи. Отже законодавець визначив процесуальний механізм, яким обумовив перебіг строку на апеляційне оскарження постанови судді саме з моменту її постановлення, а не з моменту отримання копії судового рішення, особою щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до наведеної вище норми, апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Законом передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. Закон не містить приписів, які б створювали передумови для іншого обчислення строку на апеляційне оскарження. Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов`язки, покладені на неї законом. При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на апелянта. Як убачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова прийнята Суворовським районним судом м. Одеси 21 грудня 2023 року, відтак строк на апеляційне оскарження вказаної постанови суду закінчився 01 січня 2024 року. З апеляційною скаргою захисник Судаков В.В. звернувся 04 січня 2024 року, отже з пропуском встановленого статтею 294 КУпАПстроку. Як убачається зі змісту постанови суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Судаков В.В. приймали участь в судовому засіданні 21 грудня 2023 року, тобто були обізнані з результатами розгляду справи, порядком та строком на апеляційне оскарження постанови суду. З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2023 року, надіслано судом: 25 грудня 2023 року, зареєстровано:25 грудня 2023 року, оприлюднено: 26 грудня 2023 року, тобто у межах строку на апеляційне оскарження. Як убачається зі змісту апеляційної скарги, захисник порушуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначає, що повний текст постанови було виготовлено 26 грудня 2023 року, тобто у межах процесуального строку, визначеного законом для апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції. Вказані обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про наявність на стороні ОСОБА_1 та його захисника сукупності передумов, які вочевидь не створювали перешкод для реалізації права на захист, шляхом своєчасного подання апеляційної скарги. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності. Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність. Наведена апелянтом у клопотанні причина пропуску ним строку на апеляційне оскарження, який згідно ст.294 КУпАПобчислюється з дня винесення постанови, не перебуває у площині поважних причин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у визначений законом строк, не встановлено таких і апеляційним судом, що у своїй сукупності засвідчує відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження. Водночас апеляційний суд зауважує, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Підсумовуючи наведе вище, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду від 21 грудня 2023 року не встановлено, а тому у задоволенні клопотання захисника Судакова В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити та відповідно до вимог ст. 294 КУпАПапеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. Керуючись ст. 294 КУпАП постановив: Відмовити захиснику Судакову Валерію Валерійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2023 року. Апеляційну скаргу захисника Судакова Валерія Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.П. Лозко