Постанова 4811 № 462/8612/23

Справа № 462/8612/23 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М. Провадження № 22-ц/811/3398/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар судового засідання - Зеліско-Чемерис К.Р., з участю - апелянта ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2023 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АРКС» про встановлення факту недостовірної інформації, В С Т А Н О В И В: у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, в якій просив встановити факт недостовірності інформації, викладеної у позовній заяві ПАТ «Страхова компанія АРКС» від 22.09.2021 року про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у частині того, що рахунок № НОМЕР_1 від 10.02.2021 року, виданий філією «Віннер ПЦК» ТОВ «Віннер Автомотів» на автомобіль марки «Роrsche» з реєстраційним номером НОМЕР_2 . Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АРКС» про встановлення факту недостовірності інформації. Ухвала суду мотивована тим, що заявлена заявником вимога щодо визнання недостовірною інформації, яка поширена у позовній заяві ПАТ «Страхова компанія «АРСК», фактично є вимогою повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі та свідчить про подальше існування спору між сторонами. В листопада 2023 року ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2023 року та прийняти нове рішення про відкриття провадження в суді першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки право позивача на спростування недостовірної інформації гарантовано статтею 32 Конституції України, суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі. Зазначає, що звернувся до суду із вказаною заявою на підставі положень статті 277 ЦК України, частина четверта якої гарантує, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення заявника, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України). Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України). Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України). У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац 3 частини четвертої статті 277 ЦК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі №504/4099/16-ц (провадження № 61-12073св20) вказано, що: «відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, згідно зі статтею 293, частиною другою статті 315 ЦПК України для встановлення факту необхідна наявність певних умов, зокрема, встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення в особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення. Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України. У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов`язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах». Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов в цілому правильного висновку про те, що подана заява про встановлення факту недостовірності інформації не може бути розглянута в порядку окремого провадження, адже заявник безпосередньо у заяві зазначив особу, яка поширила таку інформацію як заінтересовану особу. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції положень статті 32 Конституції України, адже за приписами частини четвертої цієї норми кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації, а у справі, що переглядається питання на яке слід надати відповідь полягає в тому, чи може бути розглянута в порядку окремого провадження заява про встановлення факту недостовірності інформації, якщо особа, яка її поширила відома заявнику, і така відповідь - негативна. Щодо доводів скарги про те, що заява подана на підставі положень статті 277 ЦК України, частина четверта якої гарантує, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, колегія суддів такі також відхиляє, адже такі ґрунтуються на невірному тлумачення цієї норми заявнику, та зроблені без урахування положень абзацу 3 частини четвертої цієї статті Кодексу. Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки її доводи вірних висновків суду не спростовують, ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, підстави для зміни або розподілу судових витрат, за розгляд справи судами двох інстанцій, відсутні. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 19 січня 2024 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич