Постанова 4857 № 260/7254/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/7254/23 пров. № А/857/21755/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року, ухвалене суддею Гебеш С.А. у м. Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 260/7254/23 адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплату в день виключення зі списків частини (19.09.2022 року) одноразової грошової допомоги при звільненні; - стягнути із відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 19.09.2022 року по 19.03.2023 року (за шість місяців) в розмірі 118374 гривень. 07 листопада 2023 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2022 року по 19.03.2023 року. Стягнув з НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2022 року по 19.03.2023 року в сумі 110641,22 грн., з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 1183,75 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовив. Приймаючи це рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, але не більше як за шість місяців. При цьому, при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд застосував принцип співмірності виходячи із істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосувати принцип співмірності виходячи із розміру середньозважених облікових ставок Національного банку України за кредитами, а не істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивач з 19.09.2022 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 року в справі № 260/5424/22, відповідач 28 липня 2023 року виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 111258,51 грн. На думку позивача, відповідач несвоєчасно провів розрахунок при звільненні, а тому звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Згідно із статтею 116 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Частиною 2 цієї ж статті передбачено те, що, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. 19 липня 2022 набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, зокрема, викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України. Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, яка була чинною на час виплати позивачу індексації грошового забезпечення, тобто проведення з ним остаточного розрахунку) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Отже, у зв`язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин, позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців з моменту виключення із списків особового складу. Апеляційний суд встановив те, що одноразову грошову допомогу при звільненні відповідач виплатив 28 липня 2023 року в сумі 111258,51 грн. Затримка розрахунку при звільненні тривала з 29.09.2022 року по 27.07.2023 року, а саме 9 місяців. Враховуючи вимоги статті 117 КЗпП України апеляційний суд вважає, що позивачу необхідно виплатити середній заробіток не за 9 місяців, а за 6 місяців. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з пп. «л» п. 1 розділу І Порядку № 100, у випадках, коли, згідно з чинним законодавством, виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати застосовується цей Порядок. Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100, середня заробітна плата у вищевказаних випадках обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Враховуючи те, що розрахунок при звільненні проведено з позивачем у вересні 2022 року, середня заробітна плата позивача, з метою розрахунку середньої заробітної плати для проведення виплат, на підставі ст. 117 КЗпП України, обчислюється, виходячи з виплат за липень та серпень 2022 року. Згідно з абзацами 1, 2 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати, враховуються всі суми нарахованої заробітної плати, згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Відповідно до розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 1-4 п. 8). При цьому, абзацом 2 пункт 7 розділ І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України від 07.06.2018 року № 260, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців обраховується та виплачується, виходячи з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби. Апеляційний на основі наведених норм встановив, що середньоденна заробітна плата позивача становить 643,45 грн. (39894,20 грн, розмір грошового забезпечення за липень, серпень 2022 року) / 61 (кількість календарних днів у липні-серпні 2022 року). Враховуючи розмір середньоденної заробітної плати та середньомісячне число робочих днів розрахунковому періоді 22 (21+23)/2) апеляційний суд встановив, середньомісячний заробіток позивача становить 14155,90 грн. (643,45х22). Таким чином, розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, становить 84935,40 грн. (14155,90х6=84935,40 грн.). Водночас, суд першої інстанції визначив розмір компенсації в сумі 110641,22 грн. Отже, суд першої інстанції здійснив невірний розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Тому, зважаючи на наведене, адміністративний позов необхідно задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 84935,40 грн. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, а тому прийняв незаконне рішення. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, а позов задовольнити частково. Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Апеляційний суд встановив, що позивач за подання позову сплатив судовий збір в сумі 1183,75 грн., як за вимогу майнового характеру. Оскільки апеляційний суд задовольнив позов в сумі 84935,40 грн., що становить 71,75% від суми позову, то на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, необхідно стягнути 849,34 грн. сплаченого за подання позову судового збору. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року в справі № 260/7254/23 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково. Стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 84935,40 грн. (вісім десять чотири тисячі дев`ятсот тридцять п`ять гривень 40 копійок) У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 849,34 грн. (вісімсот сорок дев`ять гривень 34 копійки). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 17.01.2024 року