Постанова 4851 № 520/8055/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2024 р. Справа № 520/8055/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 27.09.23 у справі № 520/8055/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВ Технолоджи" до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВ Технолоджи" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі; визнано протиправними та скасовано Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.01.2023 за № 8146994/42114211 про відмову в реєстрації податкової накладної № 96 від 28.12.2022, від 25.01.2023 за № 8146996/42114211 про відмову в реєстрації податкової накладної № 107 від 30.12.2022, від 25.01.2023 за № 8146997/42114211 про відмову в реєстрації податкової накладної № 118 від 30.12.2022, винесені Головним управлінням ДПС у Рівненській області; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані ТОВ «ОВ Технолоджи» податкові накладні № 96 від 28.12.2022, № 107 від 30.12.2022, № 118 від 30.12.2022 днем їх подання до податкового органу; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОВ Технолоджи за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у сумі 2977,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судовий збір у сумі 2977,00 грн. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі № 520/8055/23 задоволено; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВ Технолоджи» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області витрати на правничу допомогу в сумі 7425,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України витрати на правничу допомогу в сумі 7425,00 грн. Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі № 520/8055/23 відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що заява позивача про відшкодування витрат на правову допомогу зареєстрована в ЄСІТС «Електронний суд» 10.07.2023, тобто з пропуском встановленого законом строку. Наголошує, що матеріали справи не містять жодного опису робіт/послуг, які були надані адвокатом, та їх вартості. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу. Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17. Водночас склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17. Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Водночас при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України. Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Разом з цим колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Відповідно до приписів ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору № 07-02.23 про надання правової (правничої) допомоги від 07.02.2023, укладеного між ТОВ «ОВ Технолоджи» та Адвокатським об`єднанням «Фортекс»; платіжного доручення № 78 від 14.02.2023; акта № 1 прийому адвокатських послуг за договором № 07-02.23 про надання правової (правничої) допомоги від 07.02.2023 на суму 14 850 грн; рахунку-фактури № СФ-02 від 13.02.2023; платіжної інструкції № 78 від 14 лютого 2023. Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість. Так, відповідно до акта № 1 прийому адвокатських послуг за договором № 07-02.23 про надання правової (правничої) допомоги від 07.02.2023 Адвокатське об`єднання підготувало: - обґрунтування правової позиції та склало позовну заяву до адміністративного суду з урахуванням вимог діючого законодавства України та практики Верховного суду щодо визнання протиправними та скасування рішень від 25.01.2023 за № 8146994/42114211 про відмову в реєстрації податкової накладної № 96 від 28.12.2022, рішення від 25.01.2023 за № 8146996/42114211 про відмову в реєстрації податкової накладної № 107 від 30.12.2022, рішення від 25.01.2023 за № 8146997/42114211 про відмову в реєстрації податкової накладної № 118 від 30.12.2022 та для зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні підприємства № 96 від 28.12.2022, № 107 від 30.12.2022, №118 від 30.12.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного отримання податковим органом - вартість послуги 13 000, 00 грн; - відповідь на відзив на позовну заяву - вартість послуги 1850,00 грн. Усього на суму 14 850,00 грн. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої/правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, а також ураховуючи предмет позову та обставини справи, суть виконаних послуг, дійшов висновку, що сума, заявлена позивачем до відшкодування у розмірі 14 850,00 грн, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, а саме: за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області 7425,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України 7425,00 грн. Колегія суддів ураховує, що Кодекс адміністративного судочинства не вимагає від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу адвокат витратив на виконання робіт. Від сторони не вимагають наведення обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії. Таку позицію Верховний Суд висловив у постановах від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18 та від 20.12.2018 у справі № 316/1923/16-а (2-а/316/41/17). Під час апеляційного розгляду справи Головним управлінням ДПС у Рівненській області не надано доказів, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, не надано власного розрахунку, яка сума витрат, на його погляд, є розумною. Колегія суддів звертає увагу на те, що норми КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З огляду на це відповідач, заперечуючи зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Разом з цим, як у клопотанні про зменшення розміру заявлених витрат, поданому до суду першої інстанції 19.07.2023, так і в апеляційній скарзі, Головне управління ДПС у Рівненській області посилається на те, що заява позивача про відшкодування витрат на правову допомогу зареєстрована в ЄСІТС «Електронний суд» 10.07.2023, тобто з пропуском встановленого законом строку. Так, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. За змістом частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Для цілей розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина третя статті 132 КАС України), суд має встановити їх розмір на підставі поданих доказів і з уваги на приписи статті 134 КАС України визначити ту співмірну суму витрат, яка підлягатиме розподілу між сторонами. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені у статті 262 КАС України і серед іншого передбачають, що за цією процедурою не проводяться судові дебати. З огляду на визначені процесуальними нормами закону порядок звернення до суду першої інстанції і процедуру розгляду позовної заяви, положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду першої інстанції про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду першої інстанції - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення рішення - протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду першої інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України. За матеріалами справи позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції через систему «Електронний суд» 10.07.2023, тобто вже після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (але в межах 5 днів з огляду на те, що останній день - 09.07.2023 р. припадав на вихідний). Разом з цим, як убачається з прохальної частини позову, позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати на правничу допомогу в сумі 14 850,00 грн. З огляду на те, що позивач своєчасно заявив про стягнення судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, тобто дотримався процесуальних норм закону, суд першої інстанції мав підстави для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу на основі пред`явлених документів відповідно до статті 252 КАС України. Інакший підхід до вирішення зазначеного питання може розцінюватися як прояв необ`єктивного підходу суду до розгляду справи, чого допускати не можна. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21. За встановлених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в додатковому рішенні, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Щодо посилання відповідача на відсутність коштів та об`єктивну неможливість сплатити позивачу витрати на правничу допомогу адвоката у сумі, визначеній судом першої інстанції, колегія суддів зазначає таке. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43) реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області - залишити без задоволення. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі № 520/8055/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова