Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/99/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2024 року справа №360/99/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тячівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у справі № 360/99/23 за позовом ОСОБА_1 до Тячівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, УСТАНОВИВ: Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача в частині не направлення ОСОБА_2 на проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. Зобов`язано Тячівський районний центр комплектування та соціальної підтримки направити позивача на проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначається про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною заявою та ним не доведено, не мотивовано і не надано доказів того, що він з поважних причин пропустив цей строк. Відтак, суд вправі був або залишити позовну заяву без розгляду, як того вимагає ч. 3 ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, або у подальшому вправі відмовити у задоволенні позову, як на основі самостійної підстави для такої відмови. Однак, суд цього не зробив, натомість невірно прийняв рішення про задоволення клопотання позивача у поновленні строку на звернення, що у свою чергу призвело до невірного розгляду справи та неправомірного винесення остаточного рішення суду. У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Зокрема, посилається на те, що позивач звернувся до суду в межах місячного строку із дня, коли йому стало відомо про порушення його прав. Причини, наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку, - визнані судом першої інстанції поважними, а будь-яких доводів відповідача про протилежне не містить ані апеляційна скарга, ані будь-який поданий ним процесуальний документ до суду першої інстанції. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Враховуючи наявність в апеляційній скарзі відповідача доводів про необґрунтоване поновлення судом першої інстанції позивачу строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів вважає за необхідне спочатку перевірити наявність або відсутність такого порушення місцевим судом норм процесуального права та дослідити дотримання позивачем строку звернення до суду або наявність поважних причин його пропуску. Так, 07 лютого 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача адвоката Мороз С.С. в інтересах ОСОБА_1 до Тячівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі Тячiвський РТЦК та СП), в якому представник позивача просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині не направлення ОСОБА_3 на проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 направити позивача на проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3 320 000,00 копійок та усі підтверджені належним чином судові витрати та витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 03 березня 2022 року за місцем тимчасового перебування позивача на території м. Тячiв, а саме - у готелі, де тимчасово перебував останній, прибули працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 у супроводі працівників поліції з метою вручення проживаючим у готелі чоловікам повісток з вимогою прибути до відповідача для постановки на військовий облік. 03 березня 2022 року позивачем отримано повістку та того ж дня, у супроводі представників відповідача останній прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для, як було повідомлено позивачу, постановки на військовий облік. Позивачем на виконання вимог співробітників відповідача було надано наявний у нього військово-обліковий документ, а саме «учетно-послужну карточку № НОМЕР_1 (взамен в/билета)», зі змісту якого убачалось, що позивача визнано непридатним до проходження військової служби у мирний час та обмежено придатним до проходження військової служби у воєнний час. Однак, у результаті так званої постановки на облік, посадові особи відповідача, без направлення позивача на проходження медичного огляду, тобто без вчинення будь-яких дій щодо визначення стану здоров`я та ступеня придатності до проходження військової служби, володіючи інформацією про наявність у позивача обмежень щодо проходження військової служби у воєнний час за станом здоров`я, повідомили позивача, що він є мобілізованим та, як наслідок, позбавлений можливості полишити розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 та має очікувати подальше відправлення для проходження військової служби. Наслідком зазначених подій було зарахування позивача до військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України та його призначення на посаду старшого стрільця 3 відділення l взводу 2 стрілецької роти та подальше направлення останнього для проходження військової служби в зону ведення бойових дій. Позивач вважає незаконною бездіяльність відповідача щодо не направлення його для проходження військово-лікарської експертизи з метою визначення придатності за станом здоров`я до проходження військової служби. Попри це, відповідачем не було направлено позивача на проходження медичного огляду для визначення ступеня його придатності до військової служби, що свідчить про невиконання відповідачем обов`язку, покладеного на нього законом, а саме обов`язку зі здійснення заходів для організації медичного огляду позивача, що є фактом порушення прав позивача на визначення ступеня придатності до військової служби. Представник позивача зазначив, що відповідно до відповіді відповідача на адвокатський запит ОСОБА_1 проходив військово-лікарську комісію (далі - ВЛК) у спрощеному порядку безпідставно, оскільки у розпорядженні ВЛК при ТЦК та СП не було ні направлення начальника ТЦК та СП, ні висновків ВЛК, які були проведені не пізніше останніх п`яти років, ні інших медичних документів позивача, а безпосередній медичний огляд позивача для визначення ступеня придатності до військової служби не було проведено. Вважає, що висновок ВЛК сформований на основі проведеного огляду в іншому порядку, не може свідчити про достовірність визначеного ступеня придатності до військової служби. Зауважив, що огляд позивача фактично не проводився в будь-якому, навіть спрощеному порядку, внаслідок чого позивач не знав та не міг знати про існування довідки ВЛК та не був з нею ознайомлений. Позивачу стало відомо про існування довідки лише з відповіді на адвокатський запит, а тому і можливість оскаржити вказане рішення у позивача не було. Також, позивач заперечує відображену у журналі протоколів військово-лікарської комісії інформацію щодо його медичного огляду відповідними лікарями. А медичний огляд щодо позивача взагалі не проводився ні зазначеними у журналі лікарями, ні будь-якими іншими особами, а саме терапевтом, хірургом, невропатологом, психіатром, окулістом, отоларингологом, стоматологом, дерматологом, психіатром тощо. Зі змісту довідки ВЛК №899/1 від 03.03.2022 вбачається, що проведення медичного огляду відбулось по заяві. Так, у тексті вказаної довідки не зазначено заповнення обов`язкових реквізитів заяви, а саме: кому вона належить, її дата, номер та короткий зміст, військове звання, частина. Тобто є підтвердження висновку про те, що військово-лікарська комісія не проводила медичний огляд позивача, а також підтверджує відсутність при цьому позивача, який міг би вказати на очевидні недоліки довідки ВЛК. Зазначив, що у відповідача була наявна інформація щодо наявності у позивача обмежень щодо проходження військової служби у воєнний час за станом здоров`я, оскільки про це зазначено в учетно-послужной карточке №2638 (взамен в/билета), що не було належним чином враховано відповідачем під час здійснення заходів з мобілізації позивача. Згідно матеріалів справи, позов подано засобами поштового зв`язку 31.01.2023 (аркуш справи 50). При цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка мала місце 03.03.2022, чого не заперечував і його представник (аркуш позовної заяви /як і матеріалів справи/ - 11). Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що одним із видів публічної служби є військова служба. Відповідно до частини першої та шостої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, є одним із видів військової служби. Відповідач наполягав на тому, що до спірних правовідносин слід застосовувати місячний строк звернення до суду, передбачений ч.5 ст. 122 КАС України, як до правовідносин, що пов`язані з проходженням публічної служби. В свою чергу, представник позивача зауважував, що ОСОБА_1 проведений медичний огляд як військовозобов`язаному, позивач у спірних правовідносинах ще не був військовослужбовцем, а тому ще не проходив публічну службу. Враховуючи, що проведення медичного огляду ОСОБА_1 відбувалось під час призову на військову службу в рамках заходів із загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 внаслідок введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану, колегія суддів вважає, що спір у цій справі пов`язаний з прийняттям громадян на публічну службу, тому строк на звернення позивача з даним позовом до суду становить один місяць з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому слід зауважити, що доводи представника позивача про необхідність застосування шестимісячного, а не місячного строку з огляду на те, що позивач у спірних правовідносинах ще не був військовослужбовцем (а тому ще не проходив публічну службу) не є обґрунтованими, оскільки приписами частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду встановлено місячний строк як у справах щодо проходження публічної служби, так і щодо прийняття громадян на публічну службу. Представник позивача зауважував, що днем, коли ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав, є дата ознайомлення з Довідкою ВЛК № 899/1 від 03 березня 2022 року. Така можливість виникла лише з 13 січня 2023 року, оскільки дану Довідку було надано ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідь на адвокатський запит його представника. Позивач звернувся до суду із даним позовом 31 січня 2023 року, тобто у межах місячного строку звернення до адміністративного суду, який почав свій перебіг з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Така правова позиція неодноразово викладалась в рішеннях Верховного Суду. Наприклад, в постанові від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів (пункт 21). Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 03.03.2022 № 899/1, ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби, що свідчить про те, що за станом здоров`я він підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до наказу командиру військової частини № 52 від 03.03.2022, ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . Як зазначалось вище, відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Отже, початок проходження військової служби позивачем свідчить про фактичну поінформованість останнього про його призов на військову службу, до якої він міг бути залученим лише у випадку придатності за станом здоров`я. Таким чином, про порушення своїх прав внаслідок бездіяльності відповідача, що сталась 03.03.2022, якщо позивач вважав свої права порушеними, а бездіяльність відповідача протиправною, він повинен був дізнатись саме 03.03.2022, і саме з цієї дати слід обраховувати початок перебігу місячного строку звернення до суду з цим позовом. Стосовно доводів позивача щодо обізнаності про Довідку ВЛК № 899/1 від 03 березня 2022 року лише з 13 січня 2023 року, оскільки дану Довідку було надано ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідь на адвокатський запит його представника, колегія суддів зауважує наступне. Отримання позивачем цієї довідки від військової частини у відповідь на адвокатський запит його представника не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання необхідної інформації. Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом в численних спорах, наприклад, в згаданій вище постанові від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19 (пункт 44). Більш того, під час розгляду справи в суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву (аркуші справи 116-128) відповідач заперечував проти поновлення строку звернення до суду з цим позовом та клопотав про витребування справи №360/1796/22, що перебувала у провадженні Луганського окружного адміністративного суду за позовною заявою ОСОБА_1 до Тячівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та скасування наказу. Відповідач зазначає, що у вказаній справі одним із основних доводів і мотивів є оскарження дій ІНФОРМАЦІЯ_2 за станом здоров`я позивача і документів та процедури щодо проходження ним ВЛК, та у вказану справу разом з відзивом та окремими заявами (заява про виконання ухвалу суду від 16.12.2022 за № 10510) надавалась довідка ВЛК та журнал її реєстрації, а отже стороні позивача було достовірно та достеменно й додатково відомо про наявність такої довідки, з якою вправі був також додатково ознайомитись, в т.ч. через представника інтересів (до моменту подання адвокатського запиту адвокатом Мороз С.С.). Місцевий суд ухвалою від 24.05.2023 (аркуш справи 237) відмовив у задоволенні такого клопотання, не дослідивши зазначені обставини, що виправляється апеляційним судом. В той же час, за допомогою підсистеми Електронний суд колегією суддів з`ясовано, що при апеляційному в ній провадженні у відповідь на запит про витребування адміністративної справи № 360/1796/22 від 05 травня 2023 року Луганський окружний адміністративний суд повідомив, що в паперовій формі справа за вказаним номером не формувалася. Усі документи в адміністративній справі № 360/1796/22, які надійшли до суду в паперовому вигляді або через офіційну електронну пошту суду відскановані та експортовані в комп`ютерну програму Діловодство спеціалізованого суду. У зв`язку з цим апеляційним судом не витребовувалась справа з окружного суду, а її зміст з`ясовано за допомогою підсистеми Електронний суд. При цьому встановлено, що Тячівським РТЦК та СП до матеріалів справи № 360/1796/22 дійсно додавалась Довідка ВЛК № 899/1 від 03 березня 2022 року, а реєстрація документів відповідача в системі Електронний Суд відбулась 23.12.2022. Слід також додати, що у справі № 360/1796/22 позивач мав представника-адвоката, тому слушними є доводи відповідача про те, що стороні позивача було достовірно та достеменно й додатково відомо про наявність такої довідки, з якою вправі був також додатково ознайомитись, в т.ч. через представника інтересів (до моменту подання адвокатського запиту адвокатом Мороз С.С.). При цьому, подавши позов в нинішній справі 31.01.2023, позивач також пропустив місячний строк звернення до суду, навіть якщо його обраховувати з 23.12.2022. Таким чином, судом апеляційної інстанції достеменно встановлено, що позовні вимоги заявлені поза межами місячного строку звернення до суду, встановленого ч.5 ст.122 КАС України. При цьому, враховуючи встановлений апеляційним судом початок перебігу цього строку (03.03.2022), ОСОБА_1 пропущений навіть шестимісячний строк звернення до суду, на застосуванні якого хибно наполягав представник позивача. Слід зазначити, що законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс встановлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом особи на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності. З огляду на вищевикладене, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №340/1225/20. Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Слід зауважити, що представник позивача в позовній заяві не заперечував пропуску строку звернення до суду, хоча і шестимісячного, вважаючи, що місячний строк в спірних правовідносинах не може бути застосований (аркуші справи 11-12). Також, представником позивачем подано окрему заяву про поновлення пропущеного строку для подання позовної заяви (аркуші справи 52-56). В обґрунтування причин поважності пропуску процесуального строку позивачем наведено обставини щодо: - ознайомлення з довідкою ВЛК № 899/1 від 03 березня 2023 року лише 13 січня 2023 року внаслідок отримання представником позивача її копії у відповідь на адвокатський запит; - ненадання відповідачем позивачу для ознайомлення зазначеної довідки та будь-яких інших матеріалів у строк до 13 січня 2023 року; - відсутністю реальної можливості звернення за правовою допомогою та отримання зазначеної довідки раніше внаслідок перебування у зоні ведення бойових дій; - відсутності відомостей про те, що позивач взагалі нібито проходив медичний огляд за своєю заявою та його «обстеження» здійснено ВЛК. Суд першої інстанції при відкритті провадження в справі ухвалою від 27.02.2023 поновив позивачу строк звернення до суду, обмежившись лише загальним висновком про поважність причин його пропуску (аркуші справи 111-112). В оскаржуваному рішенні місцевий суд щодо строку звернення до суду зазначив наступне (аркуш справи 247). Представник позивача щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду зазначив, що позивач не був обізнаний щодо наявного рішення військово-лікарської комісії, викладеного у Довідці ВЛК, не був ознайомлений з рішенням ВЛК, не отримав та не міг отримати будь-які підтверджуючі документи щодо проведеного медичного огляду, оскільки не брав участі у проходженні медичного огляду 03.03.2022. Крім того, позивач відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, установлених ч. 2 ст. 122 КАС України. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин та ухвалою суду від 27.02.2023 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою. Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду. Так, доводи представника позивача, що позивач не був обізнаний щодо наявного рішення військово-лікарської комісії, викладеного у Довідці ВЛК, не був ознайомлений з рішенням ВЛК, не отримав та не міг отримати будь-які підтверджуючі документи щодо проведеного медичного огляду, оскільки не брав участі у проходженні медичного огляду 03.03.2022, не можуть бути взяті до уваги з підстав, які обґрунтовані апеляційним судом вище. Факт того, що позивач мобілізований та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , сам по собі не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Позивач та його представник не навели доказів того, що протягом строку звернення до суду, ця обставина безпосередньо унеможливила або ускладнила можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк. Більш того, як вбачається з матеріалів справи № 360/1796/22, позивач через представника-адвоката 20.09.2022 в системі «Електронний суд» подав позов до Тячівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та скасування наказу. До позову було надано ордер адвоката, виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 22/08-2022 від 25.08.2022. Отже, позивач мав змогу звернутись і звернувся за правовою допомогою в межах 6-місячного строку звернення до суду, чим спростовуються відповідні доводи у заяві представника позивача про поновлення вказаного строку. На підтвердження проходження ОСОБА_1 медичного огляду відповідачем надано письмові докази, тому заперечення позивачем факту його проведення (в тому числі повного), може складати предмет або підставу позову (в залежності від вимог заявника), а не визначатись як підстава стверджувати про поважність причин пропуску процесуального строку в справі з нинішнім предметом позову. Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано переконливих доказів поважності причин пропуску ним строку звернення до суду з цим позовом, тому висновки місцевого суду щодо поновлення такого строку визнаються необґрунтованими. Так, у частинах першій та другій статті 123 КАС України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно по положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 4 вказаної статті закріплений обов`язок суду щодо вжиття визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі. Вказане також узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Враховуючи вищевикладене, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023, з метою дотримання прав та гарантій позивача на всебічний та об`єктивний розгляд адміністративної справи, запропонувати останньому ВКАЗАТИ ІНШІ ПІДСТАВИ для поновлення строку та надати докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Представником позивача 09.01.2024 подано заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. В ній, зокрема, зазначено, що ступінь придатності позивача до проходження військової служби відповідачем не визначалась взагалі. Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402). Згідно з пунктом 3.8 цього Положення після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку". Отже, такі доводи заяви представника позивача не впливають на перебіг строку звернення до суду з цим позовом. Факт відсутності у позивача юридичної освіти не свідчить про поважність пропуску ним строку звернення до суду, оскільки спірні правовідносини не вимагають якоїсь особливої його обізнаності у питаннях проходження військової служби за мобілізацією. Перебування позивача в складі Збройних Сил України само по собі ще не свідчить про неможливість реалізації ним своїх прав, в тому числі, щодо звернення за правовою допомогою або до суду, оскільки не завжди і не постійно перериває звичайний зв`язок особи з оточуючим світом. При цьому ані позивачем, ані його представником не наведено фактів та відповідних доказів, які б свідчили про неможливість або значну утрудненість реалізації позивачем своїх прав у зв`язку з проходженням військової служби. Більш того, як зазначалось вище, позивач скористався правовою допомогою не пізніше серпня 2022 року (ордер адвоката Романченка О.М. в справі № 360/1796/22 містить посилання на договір про надання правової допомоги № 22/08-2022 від 25.08.2022), і з того часу все одно пропустив строк звернення до суду з цим позовом. При цьому статтею 60 КАС України визначено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Отже, отримання представником певних документів слід вважати отриманням і позивачем таких документів, що обумовлює його обізнаність з ними, причому в не залежності від домовленостей між ними. Слід також зауважити про значний (у кратному обчисленні) пропуск позивачем встановленого законом строку звернення до суду з цим позовом. Інші доводи заяви представника позивача від 09.01.2024 про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не спростовують висновків апеляційного суду, викладених в ухвалі від 19.12.2023, фактично повторюють доводи, зазначені раніше у письмових заявах по справі, яким надана оцінка колегією суддів. Інших підстав для поновлення вказаного процесуального строку не наведено. Крім того, доводи про ознайомлення з довідкою ВЛК № 899/1 від 03 березня 2023 року лише 13 січня 2023 року внаслідок отримання представником позивача її копії у відповідь на адвокатський запит спростовані наданими 11.01.2024 відповідачем документами, наданими Маріупольською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, згідно з якими позивач особисто ознайомився з цією довідкою при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження 30.11.2022. Представник відповідача в письмових поясненнях заперечував щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом. У додаткових поясненнях представник позивача висловила заперечення стосовно цих письмових пояснень відповідача та просила поновити строк звернення до суду. Відтак, поважних причин пропуску такого строку колегією суддів не встановлено. Приписами частини першої статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами та належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів вказує на відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду. Отже, підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, визнаються апеляційним судом неповажними. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню. Відповідно до положень ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Як було вказано вище, частиною третьою статті 123 КАС України встановлено обов`язок суду застосувати процесуальні наслідки пропуску строку на звернення до суду у разі визнання причин такого пропуску неповажними, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду. Керуючись статтями 250, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Визнати неповажними підстави, вказані представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. Апеляційну скаргу Тячівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задовольнити. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у справі № 360/99/23 скасувати. Позовну заяву ОСОБА_1 до Тячівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду. Повне судове рішення 18 січня 2024 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін А. В. Гайдар