Постанова 4850 № 200/4182/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2024 року справа №200/4182/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року (повне судове рішення складено 22 вересня 2023 року) у справі № 200/4182/23 (суддя в І інстанції Арестова Л.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 03.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2016 розміру пенсії у відсотковому значенні з 82% до 70% та припинення виплати з 01.08.2023 щомісячної доплати до пенсії згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» (далі Постанова № 713) у розмірі 2000,00 грн.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2016 виплату пенсії у розмірі 82% грошового забезпечення, виплатити заборгованість з недоплачених сум пенсії, та поновити з 01.08.2023 виплату щомісячної доплати до пенсії згідно із Постановою № 713 у розмірі 2000,00 грн. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначав, що з протоколу від 01.01.2016 вбачається, що основний розмір його пенсії склав 70% грошового забезпечення. Позивач вважає, що починаючи з 01.01.2016 відповідач протиправно зменшив розмір його пенсії з 82% до 70 % грошового забезпечення. Позивач наголошував, що в подальших перерахунках також використовувалось значення 70% грошового забезпечення, замість 82%, встановлених при призначенні йому пенсії. Крім того, позивач зазначав, що після набрання законної сили рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2023 у справі № 200/705/23 відповідач здійснив перерахунок його пенсії на підставі рішення суду, в результаті чого безпідставно припинив виплату щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. з серпня 2023 року. Позивач вважав такі дії протиправними та такими, що порушують його конституційні права, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення позивачу відсоткового значення основного розміру пенсії з 82% до 70% сум грошового забезпечення з 01.01.2016. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з 82% сум грошового забезпечення, з 01.01.2016, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії відповідно до Постанови №

713. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови № 713 з 01.08.2023. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Щодо припинення виплати доплати апелянт зазначає про відсутність підстав стверджувати про наявність у позивача права на доплату у розмірі 2000 грн, оскільки пенсія позивача була переглянута після 01.03.2018, з урахуванням положень законодавства, яке діяло з 01.03.2018. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2023 по справі № 200/705/23, яке набрало законної сили 04.07.2023, проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення №33/25-2710 від 01.12.2022 в липні 2023 року. З 01.08.2023 щомісячна доплата до пенсії у розмірі 2000,00 грн припинена на підставі того, що після виконання судового рішення розмір пенсійної виплати збільшився більш ніж на 2000,00 грн., розмір пенсії після перерахунку складає 16 489,58 грн. Щодо розміру пенсії вказує, що судом І інстанції не взято до уваги обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права. Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII внесено зміни до статті 13 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), згідно з якими максимальний розмір пенсії за вислугу років, не повинен перевищувати 70 % сум грошового забезпечення за будь-якою із підстав зазначеною в статті 63 цього Закону. Позивачу здійснено розрахунок пенсії з урахуванням вимог чинного законодавства та рішення суду, виходячи з 70% грошового забезпечення. Також апелянт вважає, що позивачем пропущено строк, оскільки процент розміру сум грошового забезпечення за будь-якою із підстав зазначеною в статті 63 Закону № 2262-ХІІ з 01.01.2016 позивачу згідно з викладеного в його позовній заяві було зменшено з 82% до 70%, тому отримавши пенсійну виплату за січень 2016 року, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав та законних інтересів. З тексту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач звернувся до суду з цим позовом лише 02.08.2023 (згідно з даними електронного суду), тобто позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами за період, що передує цьому строку. Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглядаючи апеляційні скарги в межах викладених доводів, встановив наступне. Позивач є одержувачем пенсії відповідно до Закону 2262-ХІІ, що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується сторонами. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2023 у справі № 200/705/23, яке набрало законної сили 04.07.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення певних дій задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону № 2262-ХІІ на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01 грудня 2022 року №33/25-2710. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону № 2262-ХІІ на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01 грудня 2022 року № 33/25-2710, починаючи з 01 грудня 2019 року, з урахуванням фактично виплачених сум. Відповідно до виписки з протоколу перерахунку пенсії від 01.01.2006 по пенсійній справі N/A - 25044 (МВС) ОСОБА_1 основний розмір пенсії: 82% грошового забезпечення (вислуга років 29) у розмірі: 2741,81 грн. Відповідно до виписки з протоколу перерахунку пенсії від 01.01.2014 по пенсійній справі N/A - 25044 (МВС) ОСОБА_1 основний розмір пенсії (82% грошового забезпечення) призначено у розмірі: 2953,97 грн. Відповідно до виписки з протоколу перерахунку пенсії від 01.01.2016 по пенсійній справі N/A - 25044 (МВС) ОСОБА_1 основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 29) у розмірі: 4759,97 грн. Відповідно до виписки з протоколу перерахунку пенсії від 01.05.2017 по пенсійній справі N/A - 25044 (МВС) ОСОБА_1 основний розмір пенсії: 82% грошового забезпечення (вислуга років 29) у розмірі: 3322,18 грн. Відповідно до виписки з протоколу перерахунку пенсії від 01.01.2018 по пенсійній справі N/A - 25044 (МВС) ОСОБА_1 основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 29) у розмірі: 4759,97 грн. Відповідно до виписки з протоколу перерахунку пенсії від 01.05.2018 по пенсійній справі N/A - 25044 (МВС) ОСОБА_1 основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 29) у розмірі: 4759,97 грн. Відповідно до виписки з протоколу перерахунку пенсії від 01.08.2021 по пенсійній справі N/A - 25044 (МВС) ОСОБА_1 основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 29) у розмірі: 4759,97. З урахуванням доплати: 6759.97 грн. Наявна щомісячна доплата по постанові Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2000,00 грн. Відповідно до виписки з протоколу перерахунку пенсії по пенсійній справі N/A - 25044 (МВС) ОСОБА_1 від 01.08.2023 основний розмір пенсії склав 70% грошового забезпечення; підсумок пенсії (з надбавками) 16 489,58 грн.; підстава перерахунку: рішення суду. Щомісячна доплата по постанові Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» відсутня. Відповідно до протоколу перерахунку пенсії по пенсійній справі N/A - 25044 (МВС) ОСОБА_1 від 14.09.2023 дата звернення 01.01.2006; умови призначення: вислуга років 29 (календ.29), у розмірі 70% грошового забезпечення; основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення; призначено згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; загальний розмір пенсії за справою щомісячно в сумі 16 489,58 грн. з 01.01.2006 довічно. Щомісячна доплата по постанові Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» відсутня. Позивач, не погодившись з такими діям відповідача, звернувся з цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного. Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону. Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту. Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 р. (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 р. № 2146-IX «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо пенсій в разі втрати годувальника»), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. Згідно Постанови № 713 позивачу була призначена доплата в розмірі 2000 грн. Після проведення перерахунку, з 01.12.2019 згідно рішення суду, розмір його пенсії збільшився більше ніж на 2000 грн, тому пенсійним органом припинено нарахування цієї доплати, що позивач вважає необґрунтованим. Зазначені фактичні обставини підтверджуються матеріалами справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та не заперечуються сторонами. Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам, колегія суддів враховує, що аналогічні спори були предметом розгляду Верховним Судом України. У постанові від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22 (та в подальших численних аналогічних справах) Верховний Суд дійшов наступного висновку: «44. Відповідно до пояснювальної записки до проекту постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018, які мають місце після перерахунку пенсії. Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01.07.2021 зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.

45. Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн, виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.

46. Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.

47. У зв`язку із чим колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що проведений на виконання судового рішення по справі №420/18380/21 перерахунок пенсії позивача відбувся не з метою відновлення порушеного права позивача, а фактично внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням суду по справі № 826/12704/18 у 2019 році, внаслідок чого змінились складові грошового забезпечення.

48. Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ 06.01.2022 на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.». Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. Відтак, апеляційна скарга відповідача з цього приводу задоволенню не підлягає. Щодо належного відсоткового розміру пенсії позивача від суми грошового забезпечення. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон № 2262-ХІІ. За змістом преамбули Закону № 2262-ХІІ, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частина вісімнадцята статті 43 Закону № 2262-ХІІ передбачає, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. Відповідно до частини третьої статті 51 згаданого Закону перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Отже, підставою для здійснення перерахунку раніше призначених пенсій може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, так відповідна заява пенсіонера про перерахунок пенсії у разі зміни розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв`язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій. Частиною другою статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. В подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011, який набрав чинності 01.10.2011 (далі Закон № 3668-VI), до статті 13 Закону № 2262-XII внесено зміни, відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43). Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-XII. Відповідно до статті 13 Закону № 2262-XII (у редакції Закону № 1166-VII) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, слід зазначити, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до абзацу 2 пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Отже, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом № 1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. 04.02.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв зразкове рішення у справі № 240/5401/18, в якому дійшов до висновку про те, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. За таких обставин відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку. Постановою від 16.10.2019 Велика палата Верховного суду зазначене рішення залишила без змін. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пункті 50 рішення по справі «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом». Як встановлено судами вище та не заперечується відповідачем, що пенсію за вислугу років позивачу призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ у розмірі 82% грошового забезпечення. Слід зазначити, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії. Отже, внесені Законами №3668-17 та №1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення, відповідно, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій. Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем, з 01.01.2016 основний розмір пенсії позивача склав 70% грошового забезпечення (вислуга років 29) у сумі 4759,97 грн., тобто, з 01.01.2016 відповідачем зменшено відсотковий розмір грошового забезпечення позивача з 82% до 70%. При вказаних обставинах, місцевий суд дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача з 82% грошового забезпечення до 70%. Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення встановленого розміру пенсії позивача у відсотковому виразі до 70% грошового забезпечення (з 82% суми грошового забезпечення) є протиправними, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, виходячи з розміру 82% грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. Апеляційну скаргу відповідача в цій частині також слід відхилити. Поряд з цим, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги про: визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії з 82% до 70% сум грошового забезпечення; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, виходячи з 82% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум з 01.01.2016. При цьому щодо строку звернення до суду з цими позовними вимогами, місцевий суд в ухвалі про відкриття провадження у справі від 08.08.2023 зазначив наступне. Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Правилами частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Позивачем надано клопотання про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду. В порядку частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У той же час, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" визначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Суд висновував, що враховуючи вищезазначені норми та доводи позивача, в той час предмет спору стосується соціального права позивача, суд вважав їх достатніми та дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду. В апеляційній скарзі відповідач наполягає на застосуванні наслідків строку звернення до суду, вважаючи, що до цих правовідносин слід враховувати шестимісячний строк, встановлений ст. 122 КАС України. Слід також зауважити, що про це ним зазначалось і у відзиві на позовну заяву. При цьому судом першої інстанції ухвалою про залишення позову без руху від 04.08.2023 вказувалось на недоліки позовної заяви, позивачу необхідно було надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення з позовом в частині вимог позову щодо перерахунку пенсії з 01.01.2016. На виконання цієї ухвали суду позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. Ухвалою від 08.08.2023 місцевий суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. При цьому він висновувався, що з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою. Вирішуючи вимоги апеляційної скарги відповідача щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зауважує наступне. По-перше, в пункті 25 рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 по справі «Кечко проти України» зазначено, що рішення національних судів щодо відхилення вимог заявника стосовно виплат за ці періоди базувались на внутрішньому законодавстві. Суди не могли розглядати щодо суті вимоги заявника за період з 1997 року по 1998 року у зв`язку із пропущенням строку позовної давності. Європейський суд з прав людини не вбачав будь-яку свавільність у рішеннях суду стосовно цих періодів. Відповідно, у цій частині заяви не було порушення статті 1 Протоколу N 1 (994_535). Отже, застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з позовом не є обмеженням прав позивача на доступ до правосуддя, тому такі доводи місцевого суду в ухвалі від 13.02.2023 є необґрунтованими. По-друге, частина друга статті 55 Закону № 2262-ХІІ (виплата пенсії, не отриманої пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, за минулий час без обмеження будь-яким строком) може бути застосована лише щодо нарахованих сум, чого в спірних правовідносинах немає: відповідачем не нараховувалась пенсія позивачу з 01.01.2016 в розмірі 82%. Отже, висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що позивач має право на отримання недонарахованих сум без обмеження будь-яким строком, - також є необґрунтованими. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З цим позовом до суду позивач звернувся лише 02.08.2023, хоча ставить вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, в тому числі, з 01.01.2016, тобто, з пропуском встановленого законодавством строку. Стосовно цих правовідносин права позивача підлягають захисту у межах шестимісячного строку звернення до суду. Висновок про це міститься в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. При цьому суду слід також надати оцінку доводам позивача щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Позивач в заяві про поновлення строку зазначав, що під час розгляду справи 200/705/23 відповідач подавав протоколи перерахунку пенсії від 2014, 2016, 2018, 2023 року, ознайомившись із якими, позивач з`ясував, що відповідач зменшив розмір належної пенсії (в процентах) з 82 % до 70 %. З протоколу від 01.01.2016 вбачається, що основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 29). Отже, позивач зауважує, що дізнався про зменшення пенсії з листа відповідача від 08.03.2023, яким відповідач надав до суду по справі 200/705/23 протоколи перерахунку пенсії, то він зміг дізнатись про порушення своїх прав лише 08.03.2023, під час розгляду справи № 200/705/23. Такі доводи позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався з відповіді відповідача (лист від 08.03.2023), відхиляються, з огляду на таке. На думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів (п.21 постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19). Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву (пункти 36 та 37 вказаної цієї ж постанови Верховного Суду). Отже, такі причини пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними. Відтак, поважних причин пропуску строку звернення до суду з вимогами зобов`язання вчинити певні дії з 01.01.2016 позивачем не наведено та не доведено. В той же час, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2023 у справі № 200/705/23, яке набрало законної сили 04.07.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення певних дій задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону № 2262-ХІІ на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01 грудня 2022 року №33/25-2710. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону № 2262-ХІІ на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01 грудня 2022 року № 33/25-2710, починаючи з 01 грудня 2019 року, з урахуванням фактично виплачених сум. На виконання цього рішення відповідачем зроблений перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 із застосуванням 70% грошового забезпечення. Позивачем подано цей позов в межах 6-місячного строку з дня вчинення такого перерахунку, тому поза межами строку звернення до суду з позовом є період з 01.01.2016 по 30.11.2019. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення в цій частині позовних вимог допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню. Відповідно до положень ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Як було вказано вище, частиною третьою статті 123 КАС України встановлено обов`язок суду застосувати процесуальні наслідки пропуску строку на звернення до суду у разі визнання причин такого пропуску неповажними, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду. Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають. Керуючись статями 250, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 200/4182/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про: визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення основного розміру пенсії з 82% до 70% сум грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.11.2019; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 82% сум грошового забезпечення, з 01.01.2016 по 30.11.2019, з урахуванням раніше виплачених сум, а позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 200/4182/23 залишити без змін. Повне судове рішення 18 січня 2024 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін І. В. Геращенко