Постанова 4805 № 288/2696/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/2696/23 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І. Категорія ч. 1ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Яковенка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Яковенка Анатолія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн. Не погодившись із вказаною постановою судді районного суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Яковенко А.В. подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив й не надав належної оцінки зібраним у матеріалах справи доказам, вказав на недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відсутність у матеріалах справи доказів керування останнім транспортного засобу з ознаками алкогольного сп`яніння. Також зазначив, що суд не врахував показів свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що за 15 хв. до приїзду поліцейських, автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , зламався та стояв на дорозі, а тому останній не мав наміру керувати. Крім того, працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 підписати протокол, надати пояснення, не роз`яснили суті обвинувачення, копію протоколу не вручили. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Яковенка А.В., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується належними та допустимими доказами. Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 029746 від 24 вересня 2023 року, довідку № 3518 від 27 вересня 2023 року про належність посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 15 червня 2019 року категорії «А», «А1», «В», «В1», «С», «С1» (а.с. 4), розписку про роз`яснення прав та обов`язків (а.с. 5), направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я (а.с. 6), постанову серії БАД № 563070 від 24 вересня 2023 року відносно ОСОБА_1 про накладення на нього штрафу у розмірі 680 грн, диск з відеозаписом події, оцінюючи які, суд першої інстанції зробив висновок, що дії ОСОБА_1 свідчать про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного. Відповідно до змісту статті ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35). Як вбачається з матеріалів справи та відеозаписів з фіксацією обставин події, працівниками поліції не було задокументовано, обґрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень Правил дорожнього руху чи інших нормативно-правових актів, чинних під час дії воєнного часу, які б відповідно до зазначених вимог закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Не містять таких доказів і наявні у справі відеозаписи з камер поліцейських. Матеріали справи взагалі не містять будь-якого посилання на те, з якої підстави ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, був зупинений та чи був зупинений, і як наслідок, змушений пройти огляд на стан сп`яніння. Не усуває цих суперечностей відеозапис події та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 3, ст. 121 ч. 5, ст. 126 ч. 1, що міститься в матеріалах справи, оскільки не надання водієм документів апріорі не може бути підставою для зупинки транспортного засобу. З відеозапису з портативних камер працівників поліції вбачається, що патрульний автомобіль почав рух і лише при під`їзді до стоячого автомобіля, були увімкнуті проблескові маячки синього та червоного кольору, інші автомобілі на дорозі відсутні, а працівником поліції одразу запропоновану водієві пред`явити документи. За таких обставин суд вважає, що водієм ОСОБА_1 не допущено порушень Правил дорожнього руху, чи інших дій, за які його транспортний засіб слід було зупинити, у зв`язку із чим, та за сукупністю з іншими обставинами, у даному конкретному випадку складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. В п. 39 Рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» Суд зробив висновок, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушив заявник у зазначеній справі, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться (справа про адміністративне правопорушення), є кримінальним для цілей застосування Конвенції. Згідно зі статтею 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості підтверджуються доказами у справі, які не можна визнати допустимими, а тому протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини останнього в розумінні ст. 251 КУпАП. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Яковенка Анатолія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити, а постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року скасувати. Закрити провадження у справі за ч. 1ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й.Григорусь