Постанова 4820 № 674/521/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2024 року м. Хмельницький Справа № 674/521/23 Провадження № 22-ц/4820/92/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2023 року (суддя Павловська А. А.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У квітні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного 07 серпня 2012 року договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим станом на 20 березня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 57439,58 грн, з яких: 46988,10 грн - заборгованість за кредитом, 10451,48 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2023 року в позові відмовлено. АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги те, що відповідач користувався кредитними коштами. Виписка по особовому рахунку є належним доказом на підтвердження заборгованості позичальника за договором. Суд безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих коштів. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач не надав. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів обов`язку відповідача сплачувати проценти за користування кредитом і наявності заборгованості за договором. Проте такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону. Установлено, що 07 серпня 2012 року між Банком і ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому змінювався. Укладення договору відбулося шляхом підписання відповідачем анкети-заяви. Для користування кредитним картковим рахунком, в межах дії договору про надання банківських послуг відповідач отримав кредитні картки № НОМЕР_1 з терміном дії до червня 2016 року, № НОМЕР_2 з терміном дії до травня 2020 року, № НОМЕР_3 з терміном дії до жовтня 2023 року та № НОМЕР_4 з терміном дії до липня 2025 року. Кредитні кошти ОСОБА_1 періодично використовував та вносив платежі в погашення кредиту. За розрахунком позивача станом на 20 березня 2023 року за договором виникла заборгованість у розмірі 57439,58 грн, з яких: 46988,10 грн - заборгованість за кредитом, 10451,48 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у договорі). Із змісту анкети-заяви ОСОБА_1 від 07 серпня 2012 року вбачається, що в ній відсутні умови щодо сплати процентів. Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі за процентами за користування кредитом. Обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини укладеного договору. Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов та правил надання банківських послуг і з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів, та саме у зазначених у цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 . Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, надані Банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказані обставини. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору з огляду на їх мінливий характер. Тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів у розмірах, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права суд першої інстанції правильно відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України врахував висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Тому, суд дійшов вірного висновку щодо відмови в позові в частині стягнення процентів за користування кредитом. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за кредитом. Вказані судом першої інстанції у рішенні суми витрат відповідача 367605,89 грн і погашень 477722,22 грн є помилковими, оскільки не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для повернення фактично отриманих коштів частково заслуговують на увагу. Із виписки за договором за період з 07.08.2012 - 23.03.2023 вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та здійснював погашення кредиту, сума витрат складає 425045,47 грн, сума надходжень - 367605,89 грн. До суми витрат включено не передбачені договором проценти у сумі 12233 грн, що призвело до безпідставного збільшення суми витрат. Отже, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитом складає 45206,58 грн (425045,47 грн - 12233 грн - 367605,89 грн). Банківська виписка за договором є належним і допустимим доказами у справі, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, містить записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій. Тому апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності заборгованості за кредитом. Укладений між сторонами договір від 07.08.2012 у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в повному обсязі в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення кредиту необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову у сумі 45206,58 грн. В решті позовних вимог про стягнення кредиту потрібно відмовити. Рішення суду в частині відмови в позові про стягнення процентів підлягає залишенню без змін. На підставі частин 1 і 13 статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (78,7%) стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 5280,77 грн. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2023 року в частині відмови в позові про стягнення кредиту скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ІК ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 45206,58 грн (сорок п`ять тисяч двісті шість грн 58 коп.) та витрати по оплаті судового збору у сумі 5280,77 грн (п`ять тисяч двісті вісімдесят грн 77 коп.). В решті позовних вимог про стягнення кредиту відмовити. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2023 року в частині відмови в позові про стягнення процентів залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 18 січня 2024 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта