Ухвала КЦС ВС № 629/2347/22

УХВАЛА 17 січня 2024 року м. Київ справа № 629/2347/22 провадження № 61-18634ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 45 655,70 грн. Заочним рішенням від 06 березня 2023 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області задовольнив позовні вимоги частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 35 655,70 грн та моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Постановою від 23 листопада 2023 року Харківський апеляційний суд змінив рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 березня 2023 року в частині розміру матеріальної шкоди, стягнувши її у розмірі 33 183,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін. 22 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у вказаній справі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Ціна позову у цій справі становить 45 655,70 грн, тобто не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 х 250 = 671 000,00 грн). Отже, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню. Касаційна скарга не містить обґрунтувань потреби у касаційному перегляді судових рішень, ухвалених у справі з ціною позову меншою, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до вимог пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а колегія суддів такі підстави не встановила. При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, §

36. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року. З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров