Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/8718/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 18 січня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/8718/23 Головуючий у першій інстанції - Требух Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/292/24 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є. Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: ОСОБА_2 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів (суддя Требух Н.В.), ухвалене у м. Чернігів, повний текст рішення складено 24 жовтня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 90 000 грн. Позов обґрунтовано тим, що 22 травня 2023 року об 11 год. 06 хв. із належного позивачу розрахункового рахунку на належний відповідачу розрахунковий рахунок перераховано грошові кошти у розмірі 90 000 грн. Водночас між сторонами будь-яких договорів чи правочинів не укладалось, ОСОБА_1 не заподіював майнову (матеріальну) та/або моральну шкоду відповідачу, судові рішення про стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів у вказаному розмірі судами не ухвалювались. Таким чином грошові кошти набуті ОСОБА_2 без відповідної правової підстави. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач добровільно передав кошти відповідачу, знаючи, що між ними відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок), а тому поведінка позивача є суперечливою, оскільки останній вільно і без помилки погодився на безпідставну передачу коштів і відповідно настання невигідних для себе наслідків, що у свою чергу виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що саме відповідач повинен доводити наявність правової підстави для набуття та збереження грошових коштів за рахунок позивача. За доводами позивача, між ним та відповідачем не було укладено жодного договору купівлі-продажу криптовалюти USDT, позивач не зареєстрований та ніколи не був зареєстрований у додатку «BINANCE», у зв`язку з чим грошові кошти у розмірі 90 000 грн є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України. ОСОБА_1 вказує, що у даній справі відсутній систематичний та неодноразовий характер перерахування грошових коштів, у зв`язку з чим суд дійшов хибного висновку про суперечливу поведінку позивача У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. За доводами відповідача, позивач не вказує причину переказу грошової суми та чому саме на рахунок ОСОБА_2 здійснено переказ і звідки йому відомі банківські реквізити останнього. Звертає увагу на документ, який надано позивачем на підтвердження платіжної операції з переказу коштів, а саме платіжну інструкцію, яка не є касовим документом та не підтверджує переказ і отримання власне відповідачем коштів. ОСОБА_2 посилається, що ОСОБА_1 добровільно та послідовно, за відсутності будь-якої помилки, в тому числі рахункової, передав йому кошти, знаючи, що відсутнє зобов`язання, та за відсутності доказів договірних умов щодо їх подальшого повернення або недобросовісності відповідача, а тому поведінка позивача є суперечливою і виключає задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. По справі встановлено, що 22 травня 2023 року об 11 годині 06 хвилин із розрахункового рахунку IBAN - НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , на розрахунковий рахунок IBAN - НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , перераховано грошові кошти у розмірі 90 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (код документа НОМЕР_5) (а.с.6). Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У статті 11 ЦК України зазначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема гроші. Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Як визначено у статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Тлумачення статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212 - 1214 ЦК України). Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності й доводам сторін, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 04 серпня 2021 року у справі №185/446/18, зробив обгрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову. Так, за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 22 травня 2023 року добровільно здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 90 000 грн на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 . При цьому, позивач не надав пояснень щодо підстав переказу грошових коштів, обставин отримання інформації про номер розрахункового рахунку відповідача і не надав доказів, що він звертався до банку для скасування помилкової, на його думку, операції з перерахунку коштів. Як вірно встановив суд першої інстанції, позивач здійснив сплату грошових коштів, знаючи, що між ним і відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок), отже такі грошові кошти не підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України. За встановлених обставин справи відсутність систематичного та неодноразового характеру перерахування позивачем грошових коштів відповідачу не може безперечно свідчити про наявність підстав для стягнення грошових коштів, враховуючи, що позивач вільно погодився на безпідставну передачу коштів і відповідно настання невигідних для себе наслідків. Доводи апеляційної скарги, що саме відповідач зобов`язаний доводити наявність підстави для набуття та збереження грошових коштів, є необгрунтованими, враховуючи положення ч.1 ст.12 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Посилання ОСОБА_1 на відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу криптовалюти та реєстрації позивача у додатку «BINANCE» не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з вільним погодженням позивача на безпідставну передачу коштів, а не в зв`язку з наявністю підстав (укладення договору) для перерахування коштів. Постанова Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у справі №210/3109/23 не має для справи, яка переглядається апеляційним судом, преюдиційного значення, оскільки ухвалена щодо іншого відповідача та за інших встановлених судом обставин, аніж у даній справі. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить стягнути на його користь з позивача всі понесені процесуальні витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу. Попередній розрахунок суми судових витрат зазначено: витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн, також в ході розгляду справи можливі витрати за відправлення клопотань та направлення адвокатських запитів - орієнтовно 500 грн. Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача. Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими доказами. Відповідно до договору №645 про надання правової допомоги від 26 грудня 2023 року ОСОБА_2 уповноважує Адвокатське об`єднання «Кушнеренко та партнери» в особі старшого партнера Кушнеренка Є.Ю. представляти його інтереси, зокрема у судових органах України будь-якої ланки у зв`язку з представництвом та захистом сторони у справі з приводу апеляційного розгляду справи №750/8718/23 про стягнення безпідставно набутих коштів (а.с.149). Згідно з Актом виконаних робіт від 26 грудня 2023 року правові послуги за договором №645 від 26 грудня 2023 року виконано в повному обсязі, за що клієнтом сплачено 6 000 грн (а.с.151). Об`єм виконаних робіт: консультування щодо підстав та порядку надання відзиву на апеляційну скаргу про стягнення коштів - 1 год., вивчення судової практики - 1 год., написання та подання відзиву на апеляційну скаргу про стягнення коштів, в тому числі виготовлення копій документів - 2 год. Квитанцією до прибуткового касового ордера №645 від 26 грудня 2023 року підтверджується, що ОСОБА_2 сплатив за договором про надання правової допомоги 6 000 грн (а.с.150). Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів апеляційного суду вважає заявлену вартість наданої відповідачу в суді апеляційної інстанції правової допомоги завищеною, враховуючи, що відзив на апеляційну скаргу частково відтворює текст судового рішення та містить доводи, викладені раніше у відзиві на позовну заяву. Отже, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, оцінивши співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду вважає, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 000 грн. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2023 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: