Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/8910/23

Справа № 751/8910/23 Головуючий у 1 інстанції Лібстер А. С. Провадження № 33/4823/65/24 Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2024 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2023 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Місцевим судом встановлено, що 12 жовтня 2023 року в 01 год. 51 хв., по вул. Незалежності, 5, у м. Чернігові, ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLVO-740, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Алкотестер або в медичному закладі у лікаря-нарколога у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Апелянт вважає складання протоколу незаконним, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду стан сп`яніння у лікарні. Посилається на те, що в порушення вимог Інструкції та ст.266 КУпАП ознаки алкогольного сп`яніння водію названі не були, що ставить під сумнів законність вимог поліцейського про проходження огляду водія на стан сп`яніння, чи то на місці зупинки транспортного засобу, чи огляд у лікарні, а тому наявний обґрунтований сумнів у тому, що в його діях наявний склад даного адміністративного правопорушення. Також вказує, що працівниками поліції йому не було роз`яснено послідовний порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вважає, що знаходження за кермом транспортного засобу, який не рухався, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. Звертає увагу на те, що долучені до матеріалів справи відеозаписи не можуть вважатися доказами по справі, оскільки посилання щодо їх у протоколі відсутні. Посилається на те, що він діяв у зв`язку з крайньою необхідністю, що в будь-якому випадку виключає адміністративну відповідальність. У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №610577 від 12.10.2023, ОСОБА_1 , 12 жовтня 2023 року, о 01 год. 51 хв., по вул. Незалежності, у м. Чернігові 5, керував транспортним засобом VOLVO - 740, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Алкотестер або в медичному закладі у лікаря-нарколога у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3). Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Твердження апелянта з приводу відсутності даних щодо технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація, є необґрунтованими, оскільки ст. 256 КУпАП та інші норми закону не містять вимоги до засобу відеофіксації. Посилання апелянта на відсутність доказів керування ним транспортним засобом, не заслуговують на увагу, з огляду на таке. Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу перебував на місці водія. При спілкуванні з водієм виникли підозри про перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, про що йому було повідомлено (порушення мови, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, запах алкоголю з порожнини рота). Працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти відповідний огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або в лікарні; проте останній відмовився. При цьому, водій не заперечував факт керування ним транспортним засобом та вживання спиртних напоїв. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності. До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_3 не зазначала, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп`яніння та складання протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких не містять. Доводи апелянта про відсутність відомостей роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, є непереконливими, з огляду на таке. Згідно абз. 4 п. 2 Р. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення, у ньому міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, але у зв`язку з відмовою останнього від надання пояснень та ознайомлення з протоколом його підпис відсутній. Твердження апелянта про те, що він є військовослужбовцем і повинен був негайно вирушити за місцем служби, для відсічі ворожих об`єктів, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, так як він діяв в стані крайньої необхідності, не є переконливими, з наступних міркувань. Стаття 18 КУпАП передбачає, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 працівникам поліції повідомив, що їде додому, і не вказував, що діяв у стані крайньої необхідності, що має місце на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського. Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 , є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому зазначені ним обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи, у зв`язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності. Посилання апелянта на те, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені його права , так як розгляд справи було здійснено без участі останнього, не знайшло свого об`єктивного підтвердження, оскільки ст.268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов`язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте ст.130 КУпАП до цього переліку не входить. Також, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. А тому, місцевий суд дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Інші твердження ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не спростовують, та не є підставою для скасування судового рішення. Відтак, доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання ним уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2023 року щодо нього - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний