Постанова 4803 № 210/3992/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/996/24 Справа № 210/3992/23 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко Є.В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого судді - Тимченко О.О., суддів - Зубакової В.П.,Бондар Я.М., за участю секретаря судового засідання Юрченко Г.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 210/3992/23 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої у зв`язку з втратою професійної працездатності та отримання інвалідності, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», в інтересах якого діє Гамей Валентин Володимирович, на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2023 року (суддя Сільченко В.Є.), ухваленого в приміщенні Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 04 травня 1981 року він був прийнятий на роботу слюсарем по ремонту гірничого обладнання на Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат на практику, та в подальшому працював на даному комбінаті. Після служби в армії був знову прийнятий на даний комбінат спочатку слюсарем, а потім машиністом екскаватора. В зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я 14.07.2023 року позивач був вимушений звільнитися. За період роботи в шкідливих умовах праці позивач отримав професійні захворювання, а саме, вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально периферичним ангидтостонічним синдромом, вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язові тонічним синдромом, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії, пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість. Зазначає, що по вині відповідача він став інвалідом, перебуває фактично в безпорадному стані, самостійно не може виконувати одну роботу з будь-якими невеликими навантаженнями. Все це призводить до стану відчаю та депресії. Просить суд стягнути з відповідача на його користь на свою користь моральну шкоду в розмірі 400 000,00 гривень, та витрати на правничу допомогу. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду внаслідок ушкодження здоров`я, отримання інвалідності та втрати професійної працездатності в розмірі 200 000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що оскільки позивач отримав професійне захворювання безпосередньо через виконання трудових обов`язків, тобто підприємство належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з необхідністю грошового відшкодування, пов`язаного зі спричиненням моральної шкоди. При вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважав можливим стягнути на його користь з відповідача 200 000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині розміру моральної шкоди, збільшивши його з 200 000,00 грн. до 400 000,00 грн. В апеляційній скарзі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в інтересах якого діє Гамей В.В., просить змінити рішення суду в частині розміру моральної шкоди, зменшивши його до 65 000,00 грн. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивач в апеляційній скарзі посилається на доводи, викладені в позовній заяві, та зазначає, що судом першої інстанції при ухвалені рішення суму моральної шкоди було значно занижено. Вважає, що стягнута з відповідача моральна шкода в сумі 200 000,00 грн. не відповідає тим моральним стражданням, які позивач вимушений переносити і буде переносити надалі, так як захворювання є невиліковними. Представник відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме відповідачу було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін. Не погоджується з розміром моральної шкоди, визначеної судом, вважає його завищеним. При цьому зазначає, що суд не звернув увагу на практику розгляду подібних спорів. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивач та його представник в судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримала, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечували. Представник ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 23.04.2002 року машиністом екскаватора. 14.07.2023 року був звільнений з підприємства (а.с. 8-11). З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) Форми П-4 від 11.05.2023 року встановлено, що позивачем за час роботи набуто діагнози: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулонейропатією, вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартриту (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозу дрібних суглобів кистей. Т75.2; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня. J44; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової. Н90.3 (а.с. 14) Відповідно до п. 17 вказаного Акту хронічне професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин: працюючи машиністом екскаватора рудоуправління гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 23.04.2002 року ОСОБА_1 виконує роботи з навантаження гірничої маси в транспортні засоби, перевіряє технічний стан та проводить технічне обслуговування екскаватора, закріпленого електроустаткування, регулює ходові механізми, виявляє та усуває несправності, які виникають під час роботи. Внаслідок недосконалості робочого процесу, підпадає під вплив шкідливих виробничих факторів, а саме, дії загальної вібрації, важкості праці, пилу та шуму, які створює Також, раніше, працюючи машиністом екскаватора з 22.03.1991 року по 02.08.1996 року РУ «Новокриворізький ГЗК», з тих же причин підпадав під дію шкідливих факторів (а.с. 15). За результатами первинного огляду МСЕК від 13.07.2023 року позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 65% безстроково та третю групу інвалідності, у зв`язку з професійним захворюванням (а.с. 18). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Апеляційна скарга ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач отримав професійне захворювання безпосередньо через виконання трудових обов`язків, тобто підприємство належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з необхідністю грошового відшкодування, пов`язаного зі спричиненням моральної шкоди. При вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважав можливим стягнути на його користь з відповідача 200 000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час. Такі висновки суду першої інстанції є правильними та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно статті 173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до статті 1168 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інше. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) Форми П-4 від 11.05.2023 року встановлено, що позивачем за час роботи набуто діагнози: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулонейропатією, вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартриту (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозу дрібних суглобів кистей. Т75.2; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня. J44; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової. Н90.3 (а.с. 14) Відповідно до п. 17 вказаного Акту хронічне професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин: працюючи машиністом екскаватора рудоуправління гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 23.04.2002 року ОСОБА_1 виконує роботи з навантаження гірничої маси в транспортні засоби, перевіряє технічний стан та проводить технічне обслуговування екскаватора, закріпленого електроустаткування, регулює ходові механізми, виявляє та усуває несправності, які виникають під час роботи. Внаслідок недосконалості робочого процесу, підпадає під вплив шкідливих виробничих факторів, а саме, дії загальної вібрації, важкості праці, пилу та шуму, які створює Також, раніше, працюючи машиністом екскаватора з 22.03.1991 року по 02.08.1996 року РУ «Новокриворізький ГЗК», з тих же причин підпадав під дію шкідливих факторів (а.с. 15). Отже, роботодавець ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» під час роботи позивача допустив порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Згідно пункту 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. За результатами первинного огляду МСЕК від 13.07.2023 року позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 65% безстроково та третю групу інвалідності, у зв`язку з професійним захворюванням (а.с. 18). Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України. У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав». Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інше. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України. Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статі 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, а тому розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано тривалість праці на підприємстві відповідача, характер та обсяг його душевних та фізичних страждань, тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані втратою професійної працездатності, зокрема 65 % втрати працездатності та третя група інвалідності, тобто невідворотність та сталість наслідків від професійного захворювання протягом тривалого часу. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача та відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про неправомірність розгляду справи в порядку спрощенного провадження без виклику сторін апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються такі справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин, 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. (частина 1 статті 274 ЦПК України). Справа, яка переглядається, не відноситься до таких, які відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, тому, врахувавши вимоги частини третьої вказаної статті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною 5 статті 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Приписи частини 6 статті 279 ЦПК України щодо можливості відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін можуть бути застосовані судом першої інстанції у випадку, якщо, по-перше, позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру і ціна позову менше від ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а по-друге, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2023 року дану справу визнано малозначною, а отже характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання, допиту свідків, надання сторонами пояснень тощо. Так, колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Інших доводів, які б свідчили про помилковість висновків суду в цій справі, апеляційні скарги не містять. Підсумовуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Доводи, викладені в апеляційних скаргах зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Наведені в апеляційних скаргах доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки, апеляційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», в інтересах якого діє Гамей Валентин Володимирович, залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий О.О.Тимченко Судді: В.П. Зубакова Я.М.Бондар Повний текст судового рішення складено 17 січня 2024 року. Головуючий О.О. Тимченко