Ухвала КАС ВС № 140/5238/23

УХВАЛА 17 січня 2024 року м. Київ справа №140/5238/23 адміністративне провадження №К/990/1344/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Жука А.В., суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі №140/5238/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , 29 березня 2023 року звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 07 жовтня 2020 року з урахуванням березня 2018 року, як базового місяця для нарахування індексації з урахуванням виплачених сум відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частину доходів у зв`язку з порушенням стоків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за час затримки виплати, починаючи з 01 липня 2015 року по день фактичної виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу за військовим званням, визначених з 29 січня 2020 року по 07 жовтня 2020 року у відповідності до вимоги відновленої редакції п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704, Закону № 2011-ХІІ, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року та зобов`язати здійснити перерахунок грошового забезпечення за цей період; - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови перерахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, матеріальну допомогу на оздоровлення, щорічну основну відпустку за 2020 рік, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням перерахованого грошового забезпечення обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 та зобов`язати здійснити перерахунок та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, матеріальну допомогу на оздоровлення, щорічну основну відпустку за 2020 рік, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням перерахованого грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 07 жовтня 2020 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020 рік і додаткових відпусток, як учаснику бойових дій відпусток при звільненні, одноразової допомоги при звільненні виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов`язано НОМЕР_1 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 07 жовтня 2020 року включно перерахунок грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020 рік і додаткових відпусток, як учаснику бойових дій відпусток при звільненні, одноразової допомоги при звільненні, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року (2102 гривні), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 10 січня 2024 року до Суду надійшла касаційна НОМЕР_1 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі №140/5238/23. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. В касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить з такого. Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VІ). Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору. Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні. Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі. Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку. Подані заявником докази не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб`єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ. За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання відстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає. Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивач звернувся до суду у 2023 році. Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI у редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року становив 2684 грн 00 коп. Таким чином, розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 2147,20 грн. Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі. Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)". На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити НОМЕР_1 Прикордонному загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2. Касаційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі №140/5238/23 - залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

4. У разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук Л.О. Єресько Н.М. Мартинюк , Судді Верховного Суду